Головуючий у 1 інстанції Епель О.В.

Доповідач: Резникова Л.В.

Категорія 24

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Алексєєва А.В.

при секретарі Шевченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Комфорт» про визнання пункту 1.1 договору №7/38 від 29.12.2006 року недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Житло-Комфорт» про визнання пункту 1.1 договору №7/38 від 29.12.2006 року в частині посилання на п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» недійсним відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову з тих підстав , що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права .

Як вбачається з матеріалів та обставин 29 грудня 2006 року між позивачем, який є власником квартири АДРЕСА_1 та ЗАТ «Житло-Комфорт», яке з шляхом реорганізації перетворилось на ТОВ «Житло-Комфорт» був укладений договір 7/38 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та додатковий договір про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведенню, який є невід'ємною частиною Основного договору . Пунктом 1.1 цього договору визначено, що виконавець послуг (ЗАТ «Житло-Комфорт») у відповідності до положень ст.ст. 21,26,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженому Наказом Держжилкоммунгоспу України від 25.04.2005 року №60, зобов'язується надати послуги Споживачу (ОСОБА_1.) з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за тарифи і на умовах, визначених таким договором та п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивач вважає зазначений пункт договору не відповідає нормам діючого законодавства та є таким, що став причиною ухвалення Ворошиловським районним судом м. Донецька у справі № 0508/5532/12 рішення за яким було стягнуто з нього на користь ТОВ «Житло-Комфорт» заборгованість за комунальні послуги в сумі 11209,16 грн.

Відповідач в судове засідання не з*явився, просив розглядати справу у його відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи , Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав :

Відповідно до ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.

Відмовляючи у задоволені позову , суд виходив з того, що п.п. 1.1. укладеного між сторонами договору не суперечить законодавству України. Окрім цього суд зазначив, що позивачем пропущено строк для звернення в суд зазначеним позовом

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Як вбачається з обставин справи п.1.1. укладеного між сторонами договору визначено, що виконавець послуг (ЗАТ «Житло-Комфорт») у відповідності до положень ст.ст. 21,26,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженому Наказом Держжилкоммунгоспу України від 25.04.2005 року №60, зобов'язується надати послуги Споживачу (ОСОБА_1.) з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за тарифи і на умовах, визначених таким договором та п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зазначеною нормою закону передбачено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; (пункт 1 частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 07.07.2011 р. N 3610-VI,від 16.10.2012 р. N 5459-VI)

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Тобто сторони домовилися про те, що житлово-комунальні послуги ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Нормами діючого законодавства передбачена можливість укладення договору за домовленістю сторін.

Оскільки зобов*язання укладені на засадах добросовісності, розумності та справедливості і підписані сторонами , підстав для визнання вказаного пункту договору недійсним у суду не було.

Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді :