Головуючий у 1 інстанції Цукурова В.П.

Доповідач: Резникова Л.В.

Категорія 52

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 06 лютого 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємця «Донбас на ладоні» про визнання недійним та скасування наказу від 08.04.2011 року про звільнення , -

В С Т А Н О В И В:

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 06 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємця «Донбас на ладоні» про визнання недійним та скасування наказу від 08.04.2011 року про звільнення відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

З обставин справи вбачається, що відповідно до наказу №02-5/06 від 15.06.2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПП «Донбас на ладоні» на посаду менеджера з окладом згідно штатного розкладу. Позивачку було звільнено з роботи наказом №3-07 від 08.04.2011 року на підставі актів прогулів від 04.11.2010, 06.12.2010, 10.01.2011, 18.03.2011, 08.04.2011 та рішення робочої комісії підприємства від 08.04.2011 року. Згідно з наказом датою звільнення є 08.04.2011 року. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 31 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 вересня 2012 року , а також рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 25 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 серпня відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до приватного підприємства «Донбас на ладоні» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Сторони в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи своєчасно були повідомлені телефонограмами, які зареєстровані в журналі телефонограм.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки є законним, тому підстав для задоволення її позову немає. Окрім того позивачкою без поважних причин пропущено строк для звернення до суду з вказаним позовом.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Як вбачається з обставин справи відповідно до наказу №02-5/06 від 15.06.2010 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ПП «Донбас на ладоні» на посаду менеджера з окладом згідно штатного розкладу. Позивачку було звільнено з роботи наказом №3-07 від 08.04.2011 року на підставі актів прогулів від 04.11.2010, 06.12.2010, 10.01.2011, 18.03.2011, 08.04.2011 та рішення робочої комісії підприємства від 08.04.2011 року. Згідно з наказом датою звільнення є 08.04.2011 року.

За відновленням свого порушеного права з приводу незаконного звільнення за вказаним наказом та поновлення на роботі позивачка зверталася до суду.

Попередніми судовими рішеннями, які набрали законної сили перевірялись підстави та законність звільнення позивачки за вказаним наказом. При цьому суди прийшли до висновку , що позивачка з 04 листопада 2010 року не виходила на роботу, у зв'язку з чим наказом № 3-07від 08 квітня 2011 року була звільнена за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України .

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно з ч.1 ст.60,61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Не доказується при розгляді інших справ обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі, що набрало законної сили, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.

При вказаних обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови позивачці у задоволені позову про визнання недійним та скасування наказу від 08.04.2011 року про звільнення.

Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 06 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: