Головуючий у 1 інстанції Суханова А.В.
Доповідач: Резникова Л.В.
Категорія 26
У Х В А Л А
Іменем України
6 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Постолової В.Г.
суддів Резникової Л.В., Алексєєва А.В.
при секретарі Шевченко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 20 березня 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально-Міському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 20 березня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 18000 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що він отримав на підприємстві дві травми у 2000 році та у 2002 році. Первісний МСЕК за травмою 22.09.2000 року був 18.04.2001 року, апелянту встановлено 50% втрати професійної працездатності. МСЕК за травмою 11.10.2002 року був 11.04.2003 році, яким встановлено 30% втрати професійної працездатності. ОСОБА_1 у різний час отримав дві різні травми, та міг звертатися до суду з позовами по кожній травмі окремо.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, з 1978 року по 2005 рік позивач працював у ВП «Шахта ім. Бажанова» ДП «Макіїввугілля» машиністом гірничних виїмкових машин шостого розряду підземним з повним робочим днем у шахті. 22 вересня 2000 року при виконання трудових обов'язків ОСОБА_1 отримав виробничу травму - перелом хребта, про що підприємством був складений акт форми Н-1 №184 від 22 вересня 2000 року (а.с. 10-11). Відповідно до довідки МСЕК №118264 від 18 квітня 2001 року, позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. 08 жовтня 2002 року при виконанні трудових обов'язків позивач отримав ще одну виробничу травму - проникаючи поранення склери внутрішньоглазним інородним тілом, про що підприємством був складений акт форми Н-1 №125 (а.с. 12-13). Згідно виписки з акту огляду МСЕК №122693 від 11 квітня 2003 року позивачу первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом від 22 вересня 2000 року повторно (а.с. 15). Як вбачається з копій виписок з історії хвороби та медичних висновків, позивач потребує постійного лікування у зв'язку з отриманими травмами на виробництві. (а.с. 16-18). Стійка втрата працездатності відповідно до висновку МСЕК у розмірі 60% була встановлена позивачу 11 квітня 2003 року (а.с. 15).
Позивач в судове засідання не з*явився, просив прозглянути справу за його відсутністю.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:
Згідно ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров'я на виробництві, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року (надалі Закон № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року)
На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи .
Місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок нещасних випадків на виробництві - отриманих перелому хребта та проникаючого поранення склери ока, заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які позивач отримав у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Даний висновок відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9 рп/2004 згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1: в результаті отриманих травм останній став інвалідом, також були порушені нормальні соціальні зв'язки, виникла необхідність додаткових зусиль для організації життя як в момент травмування так і до теперішнього часу. Позивач постійно відчуває дискомфорт, почуття важкості у поперечці, для нього є неможливим тривалий час знаходитися у одному положенні, труднощі при переміщенні та нахиленнях, не може довго стояти та ходити на тривалі відстані. Постійно німіє спина, порушена функція ходьби. Іноді виникає дратівливість, поганий сон. Крім того проходив неодноразове лікування з приводу зниження зору правого ока. Судом встановлено, що після отримання травм змінився звичайний образ життя позивача, він змушений постійно звертатися до лікарів та проходити курси лікування. Позивач є обмежено дієздатним, не може надавати допомогу у веденні домашнього господарства.
Враховуючі , що трудовим каліцтвом позивачу завданий фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме, що позивач за сукупністю за двома травмами втратив професійну працездатність на 60% та враховуючи стан здоров'я позивача, вимоги розумності і справедливості стягнув компенсацію у розмірі 18 000 грн., та навів в рішенні відповідні мотиви стягнення мольної шкоди саме такого розміру.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з вказаним розміром компенсації моральної шкоди.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 20 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: