Головуючий у 1 інстанції Дорошенко В.Г.
Доповідач: Резникова Л.В.
Категорія 23
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Постолової В.Г.
суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 26 лютого 2013 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу та по зустрічному позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди недійсним в частині додаткової угоди, стягнення переплати по договору оренди та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що їй на праві власності належало нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1. 20 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди вказаного нежитлового приміщення №37 на період з 20 липня 2009 року по 28 липня 2010 року, згідно з п. 4.1 якого, орендна плата встановлюється в розмірі 500,00 грн. на місяць без урахування витрат на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, які відповідач зобов'язався сплачувати окремо постачальникам послуг, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення. Крім того, того ж дня, 20 липня 2009 року, сторонами була підписана додаткова угода до вищевказаного договору оренди, згідно якої п. 4.1. основного договору був викладений у наступній редакції «розмір плати за оренду з 20.09.2008 року складає 6190 грн. на місяць». 23 лютого 2010 року орендар повернув орендодавцю орендоване приміщення. За час користування відповідачем орендованим приміщенням , відповідач сплатила позивачці лише 12380 грн. , сума несплаченого боргу , як вважає позивач складає 30950 грн, а з врахуванням інфляції та 3% річних ця сума боргу складає 35747,26 грн..
Не погодившись з таким позовом ОСОБА_1 звернулася в суд з зустрічним позовом про визнання договору оренди недійсним в частині додаткової угоди, стягнення переплати по договору оренди та відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що визначена в додатковій угоді дата сплати орендної плати «20.08.2008 року» є безпідставною, оскільки на цей час орендодавець не був власником переданого в оренду приміщення.
Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 26 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_1 на користь заборгованість за договором оренди в сумі 30950, суму з урахуванням індексу інфляції -4456,80 та 3% річних 2398,63 , витрати по сплаті судового збору в сумі 357,48, усього 38162,91 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, суд вірно встановивши обставини справи прийшов до обґрунтованого висновку, що 20 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 на період з 20 липня 2009 року по 28 липня 2010 року, згідно з п. 4.1 якого, орендна плата встановлюється в розмірі 500,00 грн. на місяць без урахування витрат на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, які відповідач зобов'язався сплачувати окремо постачальникам послуг, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення. Крім того, того ж дня, 20 липня 2009 року, сторонами була підписана додаткова угода до вищевказаного договору оренди, згідно якої п. 4.1. основного договору був викладений у наступній редакції «розмір плати за оренду з 20.09.2008 року складає 6190 грн. на місяць». Зазначена дата мала описку в році, що відповідно до ст..215 ЦК України не є підставою для визнання договору оренди недійсним . Оскільки решта позовних вимог є похідними, висновок суду в частині відмови у задоволені усіх вимог за зустрічним позовом є законним та обґрунтованим.
Разом з тим, визначаючі розмір орендної плати, інфляції та 3% річних суд зробив висновок суду, який не відповідає обставинам справи, що відповідно п.3ч.1ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині і ухвалення нового рішення.
Як вбачається з обставин справи 20 липня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 на період з 20 липня 2009 року по 28 липня 2010 року, згідно з п. 4.1 якого, орендна плата встановлюється в розмірі 500,00 грн. на місяць без урахування витрат на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, які відповідач зобов'язався сплачувати окремо постачальникам послуг, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення. Того ж дня, 20 липня 2009 року, сторонами була підписана додаткова угода до вищевказаного договору оренди, згідно якої п. 4.1. основного договору був викладений у наступній редакції «розмір плати за оренду з 20.09.2008 року складає 6190 грн. на місяць». Враховуючі описку у році, зазначена орендна плата у розмірі 6190 грн. на місяць повинна була сплачуватися з 20.09 2009 року.
З наведеного вбачається , що за весь час оренди, відповідач повинен був сплатити орендарю орендну плату 31950 грн. (500х2) + (6190х5).
За зазначений період відповідачем була сплачена сума 12380 грн., що не спростовується сторонами.
Таким чином заборгованість відповідача за 7 місяців оренди склала 19570 грн.
Відповідно до вимог ст..526, ч.2ст.625 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином саме на суму (6190 х3 +100)+ 19570 грн. повинні були бути нараховані інфляційні суми та 3% річних за весь час прострочення сплати боргу.
Враховуючі щомісячний індекс інфляції на Україні , з листопада 2009 року по березень 2013 року розмір індексу інфляції на вказану суму склав 4126,02 грн., (7190х101,7+101,5+100,2)+(6190х101,5+100,2)+6190х100,2)+(19570х(100,9+101,2 +102,9 +100,5+100,3+100,8+101,0+100,9+101,4+101,3+100,8+100,4+100,1+100,1+100,2+ 100,2+100,2+ 100,3+ 100,1+ 100,2)
При цьому 3% річних з зазначеної суми за вказаний період складають 2024,95 грн.
Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням вказаних вимог закону, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 257,20 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 26 лютого 2013 року в частині стягнення орендної плати, індексу інфляції, 3% річних та судових витрат змінити .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди в сумі 19570 грн., суму з урахуванням індексу інфляції - 4126,02 грн., 3% річних - 2024,95 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 257,20 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: