Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2777/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Вдовіченко М.М.

Спори, що виникають із договорів найму (оренди) Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

29.08.2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді : Голованя А.М.

суддів: Письменного О.А., Суржика М.М.

при секретарі: Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошанс" на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошанс" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним і

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 5,58 га., укладений 01.12.2011 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Агрошанс". Зобов'язано відповідача повернути позивачу земельну ділянку. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Агрошанс" про визнання дійсним вищезгаданого договору оренди землі відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Агрошанс" ставить питання про скасування рішення, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявленого позову.

Позивач ОСОБА_2, яка була належним чином повідомленою про час та місце слухання справи в судове засідання апеляційного суду не з'явилася.

Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ "Агрошанс" - Неверчака Є.Б., який підтримав доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Визнаючи недійсним правочин суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог, встановивши, що спірний договір оренди землі та акт приймання-передачі земельних ділянок в оренду орендодавець не підписувала.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду.

За правилами ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі Пленум), зокрема п.8 визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК України тощо).

З вищезгаданого убачається, що вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону; додержання встановленої форми правочину; правоздатність сторін; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За правилами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а такождоговором оренди землі.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.( ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі")

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України "Про оренду землі", а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19, цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. У силу положень цієї статті Закону акт приймання-передачі об'єкта оренди виступає невід"ємною частиною договору оренди.

Частиною 1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).(ч.2 ст. 207 ЦК України)

Статтею 18 цього Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" передбачено повернення орендодавцеві земельної ділянки на умовах, визначених договором у разі припинення або розірвання договору оренди землі.

Пленум в п. 10 постанови роз'яснив, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності укладеного між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Судом встановлено, що відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.03.2013 року ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, зокрема, земельну ділянку № 227, площею 5,58 га., розташовану на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія 1 - КР № 027721 (а.с. 8).

Матеріали справи містять відомості, що 01 грудня 2012 року між ОСОБА_5, та ТОВ "Агрошанс", в письмовій формі, на строк 10 років, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, який після його державної реєстрації, у встановленому законом порядку, набув чинності з 24 січня 2012 року.(а.с.13.15)

У реквізитах цього договору від ТОВ "Агрошанс" значиться підпис керівника товариства Шелюшенка О.І.

Згідно висновку експертного дослідження № 585 від 24.04.2013 року підпис від імені ОСОБА_5 в графі "орендодавець" у договорі від 01 грудня 2011 року та в графі "земельну дільнку передав" та на акті про встановлення та погодження в натурі, виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.(а.с. 17-19)

Відтак, судом першої інстанції було правильно зазначено, що спірний договір оренди та акт приймання - передачі земельних ділянок в оренду від імені позивача підписано іншою особою.

Таким чином, оскільки позивач як орендодавець не підписував спірний договір оренди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавав, у суду першої інстанції були всі підстави вважати доведеною відсутність у нього волевиявлення на укладення цього договору, а сам договір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, - недійсним у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст. 203 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того що, отримавши орендну плату позивач, відповідно до ч.1 ст. 241 ЦК України, схвалила спірний договір оренди - є необґрунтованими, оскільки як визнано в суді сторонами, особою, яка підписала спірний договір оренди замість орендодавця є сама позивач, яка за відсутності повноважень не мала статусу представника орендодавця, і тому наступне його схвалення є неможливим.

За таких обставин, рішення суду слід вважати ухваленим з додержання норм матеріального та процесуального права, яке відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошанс" відхилити

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: