Категорія 26 Головуючий в 1 інстанції Мелещенко Л.В.
Доповідач Ларіна Н.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Зінов'євої А.Г.
суддів Ларіної Н.О., Азевича В.Б.
при секретарі Федоровій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області, державного підприємства «Орджонікідзевугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Фонду на користь позивача моральну шкоду у розмірі 7 500 грн. 00 коп., з ДП «Орджонікідзевугілля» на користь позивача стягнуто моральну шкоду у розмірі 9 000 грн. 00 коп. та судовий збір.
З зазначеним рішенням суду не погодився Фонд в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині стягнення сум з апелянта, постановити нове про відмову в задоволенні цієї частини вимог.
В апеляційній скарзі зазначив, що позивачем не надано висновок МСЕК щодо наявності моральних страждань, клопотання про призначення медико-соціальної експертизи судом відхилено.
Також апелянт зазначає, що відсоток стійкої втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому частини втраченого заробітку та одноразової допомоги і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди.
На думку апелянта позивачем не доведено отримання моральної шкоди, позивач був повідомлений про шкідливі умови праці та наслідки їх дії на його організм та нещасні випадки виникли з вини роботодавця, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди з Фонду.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату час та місце слухання справи повідомлені належним чином - телефонограмами від 08 серпня 2013 року, які зареєстровані у журналі телефонограм № 4, тому на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто за відсутністю сторін.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ДП «Орджонікідзевугілля» сторонами не оскаржено, тому апеляційним судом в зазначеній частині не перевіряється.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскаржувані правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року (надалі Закон № 1105-XIV).
Судом першої інстанції по справі встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості (а.с. 4-5).
Висновком МСЕК від 21 серпня 2003 року позивачу ОСОБА_1 первинно за трьома травмами, отриманими у 1994 та 1998 роках було встановлено втрату працездатності - 25 %, а саме: первинно 5 % за травмою 12 жовтня 1994 року, первинно 5 % за травмою 19 жовтня 1998 року та первинно 15 % за травмою 11 серпня 1998 року (а.с. 6).
Висновками МСЕК від 11 серпня 2005 року та 09 серпня 2007 року позивачу повторно визначалася втрата працездатності - 25 % з по сукупності за трьома травмами, з 09 серпня 2007 року безстроково (а.с. 7-8).
На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.
Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок цього професійного захворювання заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Відповідно до ст. 58 ч. 1 Конституції України та ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
У зв'язку з чим, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки страховий випадок стався до набрання чинності нормативними актами, на які посилається Фонд у апеляційній скарзі (щодо зупинення виплати та виключення норм про відшкодування моральної шкоди).
Доводи щодо недоведеності позову у зв'язку з відсутністю медичного висновку про завдання позивачу моральної шкоди не ґрунтуються на вимогах ст. 57 ЦПК України, тому апеляційний суд не може прийняти їх до уваги.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у зв'язку з хронічним професійним захворюванням на підставі висновку МСЕК від 21 серпня 2003 року вперше встановлена втрата професійної працездатності, тому суд обґрунтовано посилався на положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання і стягнув на її відшкодування з Фонду грошову компенсацію.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 25 % втратив професійну працездатність у зв'язку з хронічним професійним захворюванням під час дії норм Закону № 1105-XIV та визначив розмір моральної шкоди в сумі 7 500 грн.
Виходячи з наведеного та враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо повідомлення позивача про шкідливі наслідки висновків суду не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.
При встановлені зазначених фактів і постановленні рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Суддя: