Справа № 22ц-/775/320/2013 Головуючий у 1 інст. Шликов С.П.

Категорія 51 Доповідач Резникова Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Постолової В.Г.

суддів Резникової Л.В., Гусєва В.В.

при секретарі Щербюк Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Донецька від 14 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МНВО «БІОКОН» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «МНВО «БІОКОН» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги, посилається на неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мають суттєве значення та невірну оцінку доказів, внаслідок чого суд першої інстанції, прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційному суді позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МНВО «БІОКОН» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

З обставин справи вбачається, що позивач з 1 вересня 1995 року по 28 грудня 1996 року працював в Медичній науково - упроваджувальній колективній фірмі «БІОКОН» на посаді водія - експедитора. ТОВ «МНВО «БІОКОН» є правонаступником усіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю «Медична науково - упроваджувальна колективна фірма «БІОКОН», здійснює свою діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого виконавчим комітетом Донецької міської ради реєстраційний №04052844ю0080051 в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності з 18.02.2002 року. В період з 03.01.1997 року до 30.03.2007 року на підприємстві працювала економістка - ОСОБА_2, яка була звільнена за власним бажанням. Під час оформлення документів на звільнення та проведення розрахунку з працівником ОСОБА_2 було виявлено, що вказаному працівнику в рахунковій системі не вірно було присвоєно індивідуальний податковий номер, тобто персоніфікована звітність в Київське відділення ПФУ м. Донецька здавалася з ІПН ОСОБА_1, а в відомостях виплати заробітної плати вказувалося прізвище ОСОБА_2. В зазначений період заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася. Крім того, як вбачається з наданої відповіді начальника УПФУ в Київському районі м. Донецька, що згідно бази даних ІКІС - СПОВ підприємством ТОВ «МНВО «БІОКОН» по особам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за період з 01.01.2001 по 31.12.2010 року надані відомості з типом форми «початкова» за період з 2001 по 2005 роки. Однак, в порушення вимог Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду відомостей про застрахованих осіб, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування №7-6, 27.03.2007 року підприємством ТОВ «МНВО «БІОКОН» були надані індивідуальні відомості про зазначених застрахованих осіб з типом форми «скасовуючи». Відомості з типом форми «початкова» не надані .

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ «МНВО «Біокон» в період з 1997 по 2010 рік не перебував, порушення трудових прав позивача з боку відповідача відсутні.

Такий висновок суду відповідає обставинам та матеріалів справи, з якої вбачається, що дійсно позивач 1 вересня 1995 року по 28 грудня 1996 року працював в Медичній науково - упроваджувальній колективній фірмі «БІОКОН» на посаді водія - експедитора. ТОВ «МНВО «БІОКОН». За результатами перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Донецькій області від 28 жовтня 2010 року підприємства - ТОВ «МНВО «БІОКОН», встановлено, що за документами , ведення яких передбачено законодавством про працю не встановлено факту роботи ОСОБА_1 після 1996 року. Також, перевіркою встановлено, що трудові книжки працівників зберігаються та ведуться у відповідності до вимог законодавства; факту невидачі трудових книжок звільненим працівникам перевіркою не встановлено; працівники при звільненні ознайомлюються під розписку у особовій картці П-2 та з записами, внесеними до трудових книжок; порушень вимог ст.ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки» не встановлено; відповідно до наданих відомостей про нарахування та виплату заробітної плати порушень виконання вимог ст.115 КЗпП України не встановлено; розрахунок зі звільненими працівниками в ТОВ «МНВО «БІОКОН» здійснюється в день звільнення, що свідчить про виконання вимог ч.І ст. 47 та ст.116 КЗПП України (т.3 а.с. 74-77).

За зверненням позивача ОСОБА_1 була проведена перевірка прокуратурою м. Донецька щодо факту службового підроблення платіжних відомостей посадовими особами ВАТ «МНВО «БІОКОН». За наслідками перевірки постановою прокурору прокуратури Київського району м.Донецька від 2 жовтня 2012 року в порушені кримінальної справи відмовлено (т.3 а.с.234-237)

Відмовляючи у задоволенні позову суд керувався ст.ст. 232, 233 КЗпП України та ст..1167ЦК України і виходив з того, що в судовому засіданні позивач ОСОБА_1. не надав доказів трудових відносин між ним та відповідачем та спричиненої діями відповідача моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що працюючі на підприємстві відповідача на посаді водія-експедитора він заробітну плату офіційно не отримував. В конверті йому сплачувалися витрати на відрядження, що деякий час його влаштовувало. В серпні 2010 року він звернувся до керівництва з питання звільнення з роботи на що отримав відповідь, що він на підприємстві не працює , тому немає підстав для звільнення, його трудової книжки не мають тому не можуть її повернути. З відповіддю керівництва відповідача та невидачею трудової книжки він не згодний, так як його працевлаштування підтверджується відрахуваннями з її заробітної плати до ПФУ та відомостями податкової інспекції , а також сплатою з заробітної плати позивача на користь його колишньої дружини на утримання дитини від першого шлюбу аліментів . Внаслідок того, що були відсутні документи про нарахування та виплату заробітної плати, порушена інструкція про порядок ведення трудових книжок, йому не нарахована заробітна плата протягом багатьої років, з ним незаконно перервали трудові стосунки за ініціативою власника, їй не видали трудову книжку та не розрахувалися в належному порядкутому, позивач , збільшивши свої позовні вимоги , просив стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату в розмірі 397866 грн. у тому числі відпускні у сумі 32382 грн. за період з 1997 року по 2011 рік включно, 20000 грн. моральної шкоди, заподіяної порушенням трудових прав, 3000 - витрат на правову допомогу та 120 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Аналізуючи пояснення позивача, Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону, оскільки позивач не надав беззаперечних доказів про наявність трудових відносин з ТОВ «МНВО «БІОКОН».

Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.94 КЗпП України - заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З наведеного вбачається, що трудові правовідносини характеризується тим, що винагорода за працю у формі заробітної плати є обов'язковою складовою цих відносин, тобто працівник виконує роботу належної кількості та якості, а роботодавець оплачує її відповідно до трудового внеску працівника.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частина 1 ст. 1 Закону "Про оплату праці" визначає заробітну плату як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівнику за виконану ним роботу.

Посилання позивача на відомості відрахувань із її заробітної плати, які знаходяться в УПФ та ДПІ не обґрунтовані, так як з наданої відповіді начальника УПФУ в Кмївському пайоні м.Донецька- згідно бази данних ІКІС -СПОВ підприємством ТОВ «МНВЛ «БІОКОН» по особам ОСОБА_3та ОСОБА_1 за період з 01.01.2001 по 31.12.2010 року були надані відомості з типом форми «початкова» за період з 2001 по 2005 роки. Однак в порушення вимог Порядку формування та подання органом Пенсійного фонду відомостей про застрахованих осіб, що використовується в системі загальнообов*язкового державного пенсійного страхування №7-6 27.03.2007 року підприємством ТОВ«МНВЛ «БІОКОН» були надані індивідуальні відомості про зазначених застрахованих осіб з типом форми «скасовуючи». (т.3 а.с. 55).

Зазначене заслуговує на увагу, такий висновок суду підтверджено безпосередньо позивачем, який пояснив, що заробітна плата йому не виплачувалася.

Також суд не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1, що з його заробітної плати утримувалися аліменти на утримання дитини за рішенням суду, що є підтвердженням його роботи на підприємстві ТОВ «МНВО «БІОКОН», оскільки як вбачається з наданої копії бухгалтерської довідки про виправлення помилки від 30.03.2007 року - в результаті самоперевірки було виявлено факт помилкового утримання аліментів з співробітниці ОСОБА_2 Остання подала заяву на звільнення 15.03.2007 року, звільнена через два тижні 30.03.2007 року. При розрахунку компенсації були перевірені всі нарахування та виплати за період її праці на підприємстві, в результаті чого було виявлено помилкове утримання аліментів з співробітниці з січня 2005 року по січень 2007 року на загальну суму в розмірі 3083,63 грн. В день звільнення співробітниці була виплачена вся помилково утримана сума в розмірі 3083,63 грн. з каси підприємства за розхідним касовим ордером.

В судовому засіданні ствердження позивача ОСОБА_1 щодо його роботи на підприємстві ТОВ «МНВО БІОКОН» в період з 1997 року по 2010 рік також не знайшли свого документального підтвердження та спростовується довідкою директора ТОВ «МНВО «БІОКОН» ОСОБА_4 від 15.08.2011 року, відповідно до якої прізвища водіїв відповідають прізвищам, вказаним в відомостях на виплату заробітної плати за період з 1997 року по 2005 рік, в яких відсутнє прізвище «ОСОБА_1.».

Крім того, в судовому засіданні із показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 1995 року по 1996 рік працював на підприємстві ТОВ «МНВ «БІОКОН» на посаді водія - експедитора, та був звільнений в 1996 році за власним бажанням.

В результаті проведення розрахунку при звільненні економіста ОСОБА_8 та економіста ОСОБА_2, головним бухгалтером ТОВ «МНВО «БІОКОН» було виявлено невідповідність ідентифікаційних кодів ОСОБА_8. та ОСОБА_2, що спричинило невірну помилкову здачу звітності до Пенсійного Фонду України. Із-за помилковості працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_8. в 2007 році були здатні уточнюючі звіти, які виправили допущені помилки.

Суд першої інстанції не врахував пояснення свідка ОСОБА_11 , надавши йому відповідну оцінку.

Щодо закінчення розгляду справи у відсутності позивача та його представника, які належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи, то відповідно до ч.2ст.308 ЦПК України - не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Донецька від 14 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: