№ справи:124/963/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.

№ провадження:22-ц/190/3022/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Павловська І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Павловської І.Г.,

суддів:Берещанської І.І.., Шестакової Н.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_6, заінтересована особа - Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим про визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

06.02.13 ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеною скаргою та просив визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим в частині незабезпечення примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 19.12.07 по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення шкоди за договором оренди від 16.06.17 та відшкодування моральної шкоди, яким стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 вартість неповернених будівельних лесів в сумі 11 520 грн., суму орендної плати за період з 01.09.01 по 13.12.07 в розмірі 7 392,60 грн. та судові витрати у сумі 268,90 грн.

Скарга мотивована тим, що за рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 19.12.07 було видано виконавчі листи, які були передані до відділу виконавчої служби в січні 2009 року. З того часу, на думку скаржника, посадові особи відділу ДВС не вчинили всіх дій, передбачених законом для виявлення майна боржника, а саме, не арештували автомобіль боржника, не встановили місце його роботи, частку власності в підприємстві тощо. Також зазначив, що виконавче провадження необґрунтовано зупинялося.

Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2013 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову про задоволення скарги у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу при порушенні норм процесуального і матеріального права. Зокрема, зазначив, що протиправною бездіяльністю вважає: не оголошення розшуку боржника та його майна - автомобілю; не накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі за невиконання судового рішення; не відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника штрафу за невиконання судового рішення; не внесення до органів прокуратури подання про притягнення до кримінальної відповідальності, винного у невиконанні судового рішення; не винесення постанови про привід боржника; не з'ясування розміру заборгованості боржника по кредиту в банку Надра; не з'ясування в банку «Петрокоммерц» відомостей про рух коштів ПП «Строй-Магнум» у 2009-2012 роках, належних ОСОБА_7

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України ( далі ЦПК), колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з відсутності бездіяльності у діях посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, яка б свідчила про неналежне виконання рішення суду, а постанова про зупинення виконавчого провадження заявником не була оскаржена в судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів повністю, оскільки частково вони не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим в ході судового розгляду, а судове рішення ухвалене на підставі них вимогам чинного законодавства.

При апеляційному перегляді справи встановлено, та підтверджується письмовими доказами, що рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 19.12.07, яке набрало законної сили 11.11.08, стягнуто з відповідача - ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 вартість неповернених будівельних лесів в сумі 11 520грн., сума орендної плати за період з 01.09.01 по 13.12.07 в розмірі 7 392,60 грн. та судові витрати у сумі 268,90 грн.

На виконання цього рішення 29.01.09 Центральним районним судом м.Сімферополя було видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 18 912,60 грн. та 268,90 грн.

19.02.09 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 30.04.09 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника - автомобіля Subary Forester НОМЕР_1, 2006 року випуску, що підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна (а. с. 40).

20.08.09 державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, та виконавчий лист про стягнення 18 912,60 грн. направлений на виконання до іншого відділу виконавчої служби Київського району м. Сімферополя за територіальністю.

20.10.09 постановами державного Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ відмовлено у відкритті виконавчого провадження та направлено виконавчий лист до Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ. Постановами державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 12.11.09 виконавчі листи були повернуті стягував, оскільки боржник не проживає по зазначеній у виконавчому листі адресі, а майно, на яке можливо звернення стягнення, відсутнє.

15.01.10 після повторного звернення ОСОБА_6 постановами державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ були знов відкриті виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами.

Заявою ОСОБА_6 на адресу Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 12.08.10, підтверджується та обставина, що заявник надав органу виконавчої служби відомості щодо перебування у власності боржника підприємства - ПП «Строй-Магнум», а також місця його роботи, та імовірного рахунку цього підприємства у банку «Петрокоммерц».

22.09.10 ВДВС ГУЮ сповістив заявника, що 28.08.10 та 09.09.10 на адресу ГУ статистика в АР Крим були направлені запити щодо підтвердження відомостей стосовно працевлаштування боржника у ПП «Строй-Магнум». Проте, зі змісту інших відповідей ГУЮ Міністерства юстиції України в АР Крим вбачається, що із запитами до податкової служби та до ГУ статистика в АР Крим державний виконавець звернувся лише у березні 2012 року, що також узгоджується із отриманими 30.03.12 та 27.03.12 від цих органів відомостями, щодо ліквідації ПП «Строй-Магнум» 04.04.11 та, відповідно, не перебування на податковому обліку цього підприємства станом на 18.04.12.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 16.11.10 автомобіль боржника Subary Forester НОМЕР_1, 2006 року випуску, було оголошено у розшук.

Постановою державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 28.04.12 виконавче провадження за згаданими виконавчими листами зупинено на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.12.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно статті 383, 385 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує справедливий судовий розгляд, та визначає, що виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи. Для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Порядок проведення виконавчих дій регламентується Законом України «Про виконавче провадження» (далі Закон) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5 (далі Інструкція), яка діяла до 17.04.12.

Статтею 5 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Крім того державний виконавець, зокрема: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.

Відповідно до статті 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Згідно положень Інструкції, викладених у пунктах 4.1.1, 4.1.5 та 4.19.4 державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

Якщо в установлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника виносить постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження або про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. Така постанова виноситься не пізніше наступного дня після закінчення строку для добровільного виконання. Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно статті 42 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання або перебування чи місцезнаходження боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стягувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також постанова державного виконавця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.

Пунктом 5.1.1 Інструкції встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до статті 52 Закону, за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

За правилами статті 53 Закону державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.

Пунктами 7.1.2, 7.3.1, 7.3.2 Інструкції передбачено, що при виконанні в примусовому порядку виконавчих документів про стягнення сум боргів, що перевищують двох мінімальних розмірів заробітної плати, державний виконавець у першу чергу перевіряє наявність коштів на рахунках боржника в банках та інших кредитних установах шляхом проведення запитів, а також перевіряє майновий стан боржника. Зазначені в пунктах 7.1 та 7.2 цієї Інструкції правила стягнення поширюються зокрема і на випадки звернення стягнення на доходи, отримані фізичною особою, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Для встановлення таких доходів державний виконавець за заявою стягувача, боржника робить запити у відповідні органи.

Згідно статті 39 Закону постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Статтею 87 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі.

Згідно статті 88 Закону, питання про надісалання до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності можливе у разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження.

Аналізуючи наведені норми Закону та Інструкції, що були чинні на момент проведення певних виконавчих дій, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо відхилення частини вимог скарги з огляду на таке.

Не оголошення державним виконавцем розшуку боржника не може бути визнана незаконною, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону.

Оскільки постановою Державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ від 16.11.10 автомобіль боржника був оголошений у розшук, то скарга в цій частині є безпідставною.

З огляду на те що матеріали справи не містять наявності ознак злочину у діях боржника та доказів умисного перешкоджання виконанню рішення чи іншим чином порушення вимог законодавства про виконавче провадження, неподання державною виконавчою службою до відповідних правоохоронних органів заяви про притягнення боржника до кримінальної відповідальності не може вважатися незаконною бездіяльністю.

Правильним також є висновок місцевого суду щодо відсутності юридичного значення встановлення обсягу зобов'язань боржника перед ПАТ КБ«Надра», оскільки правове значення для виконання рішення суду мають наявні у боржника кошти та майно, з яких може бути погашена заборгованість, а ні інші зобов'язання боржника.

Доводи скаржника, щодо незастосування державним виконавцем штрафних санкцій до боржника за невиконання рішення суду також підлягають відхиленню, оскільки рішення про стягнення коштів не відноситься до рішень, що зобов'язує боржника особисто виконати певні дії.

Разом з тим, судова колегія вважає, що скарга на бездіяльність виконавчої служби частково підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено надання стягувачем інформації щодо перебування у власності боржника підприємства - ПП «Строй-Магнум», місця його роботи, та імовірного рахунку цього підприємства у банку «Петрокоммерц» ще у серпні 2010 році.

Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, не надано жодного належного доказу того, що посадовими особами відділу у зв'язку із наданою стягувачем інформацією, було своєчасно прийняти міри щодо встановлення належного боржнику майна, на яке можливо звернення стягнення.

Запити до податкової служби, ГУ статистика в АР Крим були надіслані тільки у березні 2012 року, тобто більше ніж через рік, до Банку запити направлені взагалі не були, що призвело до порушення прав стягувача, оскільки ПП «Строй-Магнум» було ліквідоване під час проведення виконавчих дій 04.04.11.

Згідно статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З огляду на те, що ОСОБА_6 при подачі скарги до суду 06.02.13 не була оскаржена бездіяльність виконавчої служби щодо не винесення постанови про привід боржника та не відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника штрафу за невиконання судового рішення, то ці вимоги не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, оскільки посадовими особами державної виконавчої служби була допущена незаконна бездіяльність в частині несвоєчасного встановлення місця роботи, майна та коштів боржника з наведених вище підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 березня 2013 року в частини відмови у визнанні незаконної бездіяльності відділу державної виконавчої служби щодо несвоєчасного встановлення місця роботи, майна та коштів боржника скасувати та у цій частині постановити нову ухвалу.

Скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково та визнати незаконної бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо несвоєчасного встановлення місця роботи, майна та коштів боржника з наведених в мотивувальній частині підстав.

В решті цю ж ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Берещанська І.І. Павловська І.Г. Шестакова Н.В.