Головуючий в1-й інстанції: Кут'я С.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Мозговенка В.В., Смірнової В.В.

за участю прокурора Мєхура В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 червня 2013 року, якою кримінальну справу щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Донецька, громадянки України, не судимої, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченої за ч.2 ст.286 КК України закрито на підставі п.4 ст.6 КПК України (1960 року), п. «б» ст.1 Закону України «Про амністію»

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 15 травня 2013 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, рухаючись на автомобілі «FIAT GRANDE PUNTO», державний номер НОМЕР_1 по вул.Університетська, з боку пр.Комсомольського у напрямку пл. Комунарів у Ворошиловському р-ні м.Донецька, проїжджаючи ділянку дороги, що знаходиться поблизу перетину з пр.Садовим, діючи необережно, порушуючи вимоги п.10.1, п.18.2, п.1.14.3 (розділу «Дорожня розмітка») ПДР України, а також дорожнього знаку 5.35.1-5.35.2 «Пішохідний перехід», наближаючись до регульованого пішохідного переходу, на якому знаходилися пішоходи, і перед лінією руху яких зупинилися інші транспортні засоби, не переконавшись в тому, що її рух не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, поновила рух свого транспортного засобу і передньою лівою частиною кузова здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перетинала проїжджу частину вул.Університетської зліва направо відносно напрямку руху автомобілю обвинуваченої. В результаті протиправних дій останньої потерпіла ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду першої інстанції і постановити щодо ОСОБА_3 виправдувальний вирок. Посилається на те, що висновки суду про винуватість ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи, судове рішення ґрунтується на доказах, які доводять хибність обвинувачення та є недопустимими.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та обвинуваченої на підтримання апеляції, думку прокурора про необґрунтованість апеляції та законність судового рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року № 3680-VI . Відповідно до вимог ст.9 цього Закону, застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений підсудний або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

В матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_3 про застосування до неї амністії (т.2 а.с.234, т.3 а.с.159).

За таких обставин, суд, відповідно до вимог Закону України «Про амністію у 2011 році» та кримінально-процесуального закону, що діяв на той час, повинен був обговорити це питання з учасниками судового розгляду та прийняти рішення про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закрити щодо неї справу. Якщо таку заяву було надано під час судових дебатів, то суд повинен був зробити зазначені дії після відновлення судового слідства, за процедурою, передбаченою ст.326 КПК України (1960 року).

Але суд, після судових дебатів та останнього слова підсудної видалився до нарадчої кімнати, після чого прийняв рішення про закриття справи, що згідно ст.ст.320,327 КПК України (1960 року) є неприпустимим, так як в такому випадку суд зобов'язан постановити лише вирок.

До того ж, згода особи на застосування щодо неї амністії полягає в чітко вираженому волевиявленні останньої (а не під умовою) на застосування певних підстав та прийняття відповідного процесуального рішення, передбачених законом про амністію, в даному випадку Законом України «Про амністію у 2011 році».

Аналіз змісту заяви та виступу ОСОБА_3 у судових дебатах свідчать про те, що зазначеної згоди на застосування амністії фактично надано не було. Суд не вияснив у ОСОБА_3 чи правильно вона розуміє підстави та наслідки застосування щодо неї амністії, тобто дає вона згоду на звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття справи незалежно від її правової позиції щодо обвинувачення, чи просить виправдати її. Встановлення цих обставин має суттєве значення для прийняття відповідного судового рішення.

Також колегія суддів звертає увагу, що висновки суду в мотивувальній та резолютивних частинах постанови щодо підстав застосування амністії до ОСОБА_3, передбачених ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році», містять суттєві протиріччя.

Вказані порушення кримінально-процесуального закону є істотними відповідно до вимог ст.370 КПК України (1960 року), так як перешкоджали суду повно й всебічно розглянути справу та постановити законне та обгрунтоване рішення по справі, є підставою для скасування судового рішення згідно ст.367 КПК України (1960 року).

Ці порушення позбавляють можливості колегію суддів перевірити доводи апеляції про обґрунтованість обвинувачення, можуть бути усунені лише при новому розгляді справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України (1960 року), п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду м.Донецька від 26 червня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Кримінальну справу щодо ОСОБА_3 направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

Судді: