ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2013 р. Справа № 914/2713/13
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Львів
до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ в особі Західної регіональної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Львів
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич Львівської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Дрогобич Львівської області
про стягнення 1842588,00грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Горбань М.Ю.
Представники:
від позивача: Петришин П.М. - представник за довіреністю
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Львів до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Київ в особі Західної регіональної дирекції Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста», м.Львів та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич Львівської області про стягнення 1842588,00грн., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м.Дрогобич Львівської області.
Ухвалою суду від 15.07.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.2013 року. Ухвалою суду від 06.08.2013р. розгляд справи відкладено на 15.08.2013р. з зазначених у ній підстав. Ухвалою суду від 15.08.2013р. розгляд справи відкладено на 21.08.2013р. у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та враховуючи подане позивачем клопотання.
Заявлене відповідачем-1 клопотання про передання справи за підсудністю до господарського суду м.Києва за місцезнаходженням ТзДВ «СК «НАСТА» відхилено судом як безпідставне, оскільки відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 21.08.2013р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, подав заперечення на відзив (вх.№34103/13 від 21.08.2013р.). Ствредив, зокрема, що між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є позивач та ОСОБА_3 в лютому 2007 року укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредитні кошти на споживчі цілі з відповідною процентною ставкою строком на 10 років. В той же час між позивачем та відповідачем-2 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за яким остання у забезпечення вимог позивача, які витікають з умов кредитного договору та усіх додаткових угод, що можуть бути укладені до нього в подальшому, на добровільних засадах передала у іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення. В травні 2010 року між відповідачем-1 - Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» та відповідачем-2 укладено договір добровільного комплексного страхування об'єкта нерухомості переданого в іпотеку позивача, підтверджуючі документи надіслано на адресу позивача в січні 2012 року разом із повідомленням, що відповідно до рішення господарського суду Львівської області право власності на предмет іпотеки визнано за ТзОВ «Аптека №260», що є страховим випадком, передбаченим вказаним договором. Відповідачем-2 належним чином виконано умови договору страхування, своєчасно повідомлено страхову компанію про факт можливості настання події яку може бути визнано страховим випадком та про настання страхового випадку. В лютому 2012 року відповідачем-2 направлено на адресу ТзДВ «СК «НАСТА» заяву про виплату страхового відшкодування згідно полісу добровільного комплексного страхування іпотеки, яке буде направлене в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем (вигодонабувачем). В березні 2012 року на адресу позивача надійшло повідомлення відповідача-1 про відмову у виплаті страхового відшкодування. В січні 2013 року позивачем повторно направлено заяву про виплату страхового відшкодування, проте, всупереч взятим на себе за договором зобов'язанням, відповідачем-1 страхову виплату не проведено, що зумовило звернення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до суду з позовною заявою. Заборгованість за зазначеними кредитним та іпотечним договорами станом на 07.06.2013 р. складала 316189,35 доларів США, що в еквіваленті станом на 07.06.2013 р. становило - 2527301,47грн., згідно з офіційним курсом НБУ (7,9930 грн. за 1 долар США). Враховуючи вищевикладене, розмір страхового відшкодування згідно полісу добровільного комплексного страхування іпотеки, який відповідач-1 повинен сплатити на користь позивача становить 1842588,00 грн. Просив позов задоволити.
Відповідач-1 явки повноважного представника в судове засідання 21.08.2013р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив, відповідно до клопотання (вх.№32922/13 від 14.05.2013р.) просив провести розгляд справи без участі представника.
Відповідач-2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки повноважних представників в судове засідання 21.08.2013р. не забезпечили, письмових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів не подали, поважності причин неявки суду не повідомили, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, оскільки на адресу вказаних учасників судового процесу, зазначену у позовній заяві, а саме: 82100, АДРЕСА_1, в порядку, передбаченому чинним законодавством, надіслано копії ухвал суду про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи, однак вказана кореспонденція знаходиться в матеріалах справи, оскільки повернута установою зв'язку із відмітками «Адресат вибув» та «За закінченням терміну зберігання» відповідно.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р., а саме п.3.9.1, роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (позивач по справі, банк за договором) та ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі, позичальник за договором) укладено кредитний договір №010/08-3/2588/в від 15.02.2007р., за яким банк надав, а ОСОБА_3 прийняв кредитні кошти в сумі 235000,00 доларів США з фіксованою процентною ставкою 12% річних у строк до 14.02.2017р. (п.п.2, 3 частина №1 договору).
На виконання умов договору щодо забезпечення зобов'язань позичальника (розділ 3, частина №2 договору), між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекодержатель за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (іпотекодавець за договором, відповідач-2 по справі) укладено договір іпотеки від 15.02.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №377, яким забезпечено вимоги іпотекодержателя, які витікають з умов вказаного кредитного договору та усіх додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому (п.1.1). Предметом іпотеки за цим договором є передане на добровільних засадах нерухоме майно - нежитлове приміщення, цегляне, загальною площею 314,9кв.м., позначене на плані під літ. «А-5», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №17013411.
Відповідно до п.4.1.5 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язаний на період фактичної дії цього договору застрахувати за свій рахунок предмет іпотеки на повну його вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь іпотекодержателя.
Так, між ОСОБА_2 (страхувальник за договором) та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (відповідач-2 за договором, страховик за договором) укладено договір добровільного комплексного страхування іпотеки - поліс №402.0006130 від 31.05.2010р. строком на один рік , вигодонабувачем відповідно до п.7 якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль».
Страховим ризиком, передбаченим додатком №2, вважаються такі випадкові, ймовірні події, які є головною і єдиною першопричиною майнових збитків страхувальника (вигодонабувача), пов'язаних з втратою права власності на майно, що є предметом договору (полісу), і відбулися після оформлення документів, на підставі яких встановлюється право власності на нього, внаслідок набрання законної сили відповідних рішень судових органів (п.26.1). Страхові випадки передбачені п.26.2 договору.
Так, відповідно до п.28.1 додатку №2 до полісу ОСОБА_2 своєчасно - 19.06.2010р. повідомила ТзДВ «НАСТА» про факт настання події, яку може бути визнано страховим випадком, а саме подання ТзОВ «Аптека №260» позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110, право власності на нежитлові приміщення, що є об'єктом страхового договору та предметом іпотеки, визнано за позивачем - ТзОВ «Аптека №260», відтак ОСОБА_2, у відповідності до п.14.2.6 полісу та п.28.2.1 додатку №2, надіслано 10.07.2010р. повідомлення про факт настання події, яку може бути визнано страховим випадком - визнання права власності на застраховане майно за ТзОВ «Аптека №260».
Твердження відповідача-1 про те, що вказана кореспонденція ним не отримана, не приймається судом до уваги, оскільки до матеріалів справи долучено копії квитанцій установи зв'язку, а п.15.1 полісу передбачено, що відповідні повідомлення можуть бути зроблені як особисто страхувальником за адресою страховика, так і шляхом надсилання поштової кореспонденції.
Позивачем 13.02.2012р. направлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування (вих.№ С14-120-1-10-141) згідно полісу добровільного комплексного страхування іпотеки №402.0006130 від 31.05.2010р., яке буде направлене в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 перед вигодонабувачем. На вказану заяву, яка відповідачем отримана 17.01.2012р., надано відповідь (вих.№ 429/1 від 17.02.2012р.) щодо відмови у виплаті страхового відшкодування з підстав невиконання страхувальником дій, передбачених договором страхування при настанні страхового випадку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2012р. рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. скасовано, у позові - відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2012р. зазначена постанова суду апеляційної інстанції скасована, апеляційне провадження припинено.
З отриманої позивачем 27.12.2012р. постанови відділу ДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, вбачається, що згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.12.2012 року право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 зареєстроване за ТзОВ «Аптека № 260», відтак позивачем 09.01.2013р. на адресу відповідача-1 повторно надіслано заяву (вих.№ С14-120-1-10-55) про виплату страхового відшкодування, яка останнім отримана 14.01.2013р., проте страхове відшкодування згідно полісу добровільного комплексного страхування іпотеки №402.0006130 від 31.05.2010р. не виплачено, а заборгованість за зазначеними кредитним та іпотечним договорами станом на 07.06.2013р. складало 316189,35 доларів США, що в еквіваленті станом на зазначену дату становила - 2527301,47 грн., згідно з офіційним курсом НБУ (7,9930 грн. за 1 долар США).
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідачів страхового відшкодування згідно полісу добровільного комплексного страхування іпотеки №402.0006130 від 31.05.2010р. у розмірі 1842588,00грн.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, інші юридичні факти.
Згідно зі ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Як визначено ч.1 ст.575 ЦК України, іпотека є одним із видів застави.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковим. Договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.
За договором страхування, відповідно до ст.979 ЦК України та ст.354 ГК України, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Також, страхувальник, згідно з ч.2 ст.985 ЦК України, має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.
Як визначено ст.8 Закону України, страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховим випадком - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч.1 ст.990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Як визначено ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Законодавстом, зокрема ст.991 ЦК України та ст.26 Закону України «Про страхування» визначено перелік підстав відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, який, проте, не є вичерпним, оскільки договором може бути передбачено й інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування з підстав невиконання страхувальником (вигодонабувачем) дій при настанні страхового випадку, що унеможливлює визнання зазначеної події (визнання договору недійсним за рішенням суду) страховим випадком. Проте, зазначене спростовано матеріалами справи.
Заперечення відповідача-1 з приводу того, що право власності на застраховане майно втрачено відповідачем-2 внаслідок непроведення розрахунку за договором купівлі-продажу не прийнято судом, оскільки відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 09.07.2010р. у справі №10/110 договір визнано недійсним з підстав недотримання сторонами в момент укладення частин першої-третьої, п'ятої та шостою статті 203 ЦК України.
Також судом не взято до уваги заперечення відповідача-1, що страховим випадком не визнається завданий страхувальникові збиток внаслідок та/або під час звернення стягнення на застраховане майно, що є предметом застави, внаслідок невиконання страхувальником своїх зобов'язань перед кредитором, що забезпечені заставою цього застрахованого майна, оскільки страхувальник (вигодонабувач) зазнав збитків внаслідок набрання законної сили рішенням суду за яким відповідач-2 позбавлений права власності на майно.
З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок настав під час дії договору страхування, страхувальником належним чином виконано умови договору, факт втрати права власності на застраховане майно внаслідок навмисних дій та/або бездіяльності та/або необережності страхувальника не доведено, оскільки судом не встановлено, що відповідач-2 умисно ухилявся від оплати за договором купівлі-продажу, за яким він набув майно, що передано в іпотеку, а реєстрація права власності на майно у передбаченому законом порядку свідчить про бажання відповідача-2 набути майно у власність.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТзДВ «Страхова компанія «НАСТА» 1842588,00 грн. розміру страхового відшкодування за договором обґрунтований матеріалами справи, відповідачем не спростований та підлягає до заводолення.
Оскільки, що відповідачем-2 не отримано суми страхового відшкодування та згідно ч.1 ст.8 Закону України «Про іпотеку», договір страхування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика, суд приходить до висновку, що підстав для солідарної відповідальності не вбачається, відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення зазначеної суми страхового відшкодування з ФО-П ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача-1.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «НАСТА» (м.Київ, вул.Володимирська, буд.5-б, код ЄДРПОУ 35893575) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Львівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м.Львів, вул.Матейка, буд.8, код ЄДРПОУ 20846070) 1842588,00грн. основного боргу та 36851,76грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
4. В задоволенні позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) відмовити.
5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 23.08.2013р.
Суддя Щигельська О.І.