22.08.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/1745/2013 Головуючий в першій
Категорія 42 інстанції ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній
інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Андрейченко А.А.,
суддів - Єфімової В.О., Саліхова В.В.,
за участю:
секретаря - Сидорук М.А.,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 29 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в м.Севастополі, Публічного акціонерного товариства «Севастопольстрой», третя особа: Севастопольська міська державна адміністрація, про визнання права на користування квартирою, зобов'язання до вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И Л А:
у липні 2012 року Публічне акціонерне товариство „Севастопольстрой" (далі ПАТ „Севастопольстрой") звернулося до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги, просило виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 із квартири №102 у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 в м. Севастополі без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги позову мотивовані тим, що на позивач є власником квартири за зазначеною адресою. ОСОБА_4 та члени її сім'ї без будь-яких правових підстав, самоправно вселилися та проживають в квартирі, що перешкоджає позивачу як власнику нерухомого майна володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ „Севастопольстрой" та Управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Севастополі, в якому просила визнати за нею та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 право користування квартирою №102 по АДРЕСА_1 в м.Севастополі, та зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Севастополі видати ордер на вказану квартиру.
Вимоги мотивовані тим, що спірна квартира була надана її чоловіку ОСОБА_5 на склад сім'ї на підставі рішення житлово-побутової комісії №47 від 18.03.2005р. в/ч 4110 внутрішніх військ МВС України. Своєчасно отримати ордер на квартиру позивач була позбавлена можливості, оскільки тривалий час відбувалися судові тяжби між ПАТ „Севастопольстрой" та Головним управління внутрішніх військ МВС України шодо права власності на квартири у будинку АДРЕСА_1 у м.Севастополі, в тому числі на спірну квартиру.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 березня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 29.03.2013р. про усунення описки, первісний позов ПАТ „Севастопольстрой" задоволений, зустрічний позов ОСОБА_4 залишений без задоволення.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову ПАТ „Севастопольстрой" в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що висновок суду про те, що відповідачі самоправно вселились в зазначену квартиру є необґрунтованим, оскільки спростовується протоколом №47 від 18.03.2005р. засідання житлово-побутової комісії в/ч 4110 внутрішніх військ МВС України, який підтверджує набуття права користування спірною квартирою родиною ОСОБА_4 на законних підставах у період, коли ПАТ „Севастопольстрой" не мав права власності на це житло.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного, суд першої інстанції виходив із того, що ордер, який є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, відповідачам не видавався, квартира ними зайнята самоправно, тому вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення; вимоги про визнання права користування квартирою не доведені, а вимоги про зобов'язання Управління МВС України в М. Севастополі видати ордер заявлені до неналежного відповідача, оскільки це компетенція Севастопольської міської державної адміністрації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки суд дійшов їх з урахуванням фактичних обставин справи та відповідно до норм матеріального права.
Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.
Судом першої інстанції встановлено ПАТ „Севастопольстрой" є власником квартири АДРЕСА_2.
Відповідачі - родина ОСОБА_4 - на підставі ордеру від 25.02.2010 року, виданого Севастопольською міською державною адміністрацією, проживають і зареєстровані у двохкімнатній квартирі АДРЕСА_3.
Квартира №100 була розподілена як службова на родину ОСОБА_4 складом з 4-х осіб без зняття з квартирного обліку на підставі рішення житлово-побутової комісії в/ч 4110 (протокол №2 від 11.03.2010 року).
Фактично відповідачі проживають як у квартирі №100, так і в квартирі №102, але ордер для заселення останньої їм не видавався.
Відповідно до положень ЖК України єдиною підставою для вселення до жилого приміщення, в тому числі службового, є ордер. Крім того, ордер може бути виданий лише на вільне жиле приміщення (ст. ст. 58, 122).
Доводи апеляційної скарги про те, що право користування спірною квартирою виникло у відповідачів до набуття позивачем права власності на цю квартиру на підставі рішення житлово-побутової комісії в/ч (протокол №47 від 18.03.2005 року), перевірені судом першої інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.
Згідно з книгою протоколів засідань житлово-побутової комісії в/ч 4110 внутрішніх військ МВС України, дослідженою судом першої інстанції, 18.03.2005 року на засіданні житлово-побутової комісії в/ч, оформленого протоколом №47 питання щодо розподілення житла родині ОСОБА_5 не вирішувалося.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачі зайняли квартиру №102 самоправно, користуються спірною квартирою без яких-небудь передбачених законом підстав у порушення права власності позивача, у зв'язку з чим підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
З підстав недоведеності набуття права користування спірною квартирою судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 303-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 29 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко
Судді /підпис/ ОСОБА_9
/підпис/ ОСОБА_10
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко