Справа №591/2776/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сибільов Олексій Валерійович
Номер провадження 22-ц/788/1701/13 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 52
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2013 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Гагіна М. В., Рибалки В. Г.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»,
про скасування наказу, поновлення на роботі, відшкодування шкоди та заробітку за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
02 червня 2012 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 19 січня 2009 року по 19 січня 2010 року працював директором Сумської філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».
13 грудня 2010 року його було переведено на посаду заступника директора зазначеної філії, на якій він працював до звільнення.
Із довіреностей виданих головою правління на його ім'я за 2010-2012 роки та штатних розписів філії товариства в м. Суми за 2010-2012 роки вбачається, що його трудові обов'язки у вказаний період не змінилися і він фактично, як і раніше, мав право до 25 лютого 2012 року представляти інтереси товариства та здійснювати інші функції керівника (першої особи) філії в м. Суми.
27 лютого 2012 року його було попереджено про звільнення з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України з 27 квітня 2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, але всупереч вимог ст.ст. 40 ч. 2, 42, 49-2 КЗпП України відповідач не запропонував йому всі наявні вакантні (станом на 27 лютого 2012 року по 04 травня 2012 року) посади в товаристві, в тому числі вакантну посаду директора філії в м. Суми та не застосував переважного права на залишення на роботі.
04 травня 2012 року наказом № 69/кф від 23 квітня 2012 року з ініціативи відповідача він був звільнений з займаної посади заступника директора філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у м. Суми на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Посилаючись на такі обставини позивач просив: визнати незаконним і скасувати наказ № 69/кф від 23 квітня 2012 року «Про звільнення»; поновити його з часу звільнення на посаді заступника директора ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»; стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на мою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення з відрахуванням всіх необхідних платежів та податків; стягнути з ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на його користь 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року позов ОСОБА_3 - задоволено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2013 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 8 жовтня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 22 листопада 2012 року скасувано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2013 року відмовлено в позові ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
По суті ОСОБА_3 доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що при його звільненні відповідач дотримався вимог ч. 2 ст. 40, ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України. Необґрунтовано суд не прийняв до уваги показання свідків, якими підтверджується виконання ним функцій директора у період вакантної посади директора. Вказує, що дисциплінарне стягнення накладене на його 14 жовтня 2010 року за невиконання плану зі збору страхових премій, відповідно ст. 151 КЗпП України вже зняте. Відповідач належних доказів, які б підтвердили факти притягнення його до дисциплінарної відповідальності не надав. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність достатньої кваліфікації для заняття ним посади директора філії.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги, а представник ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» Храмов Я.М. заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що наказом № 11/к від 16 січня 2009 року позивач був прийнятий на роботу до ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» на посаду директора з повною матеріальною відповідальністю та з тьохмісячним випробувальним терміном.
19 січня 2009 року між сторонами було укладено в письмовій формі трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність.
13 грудня 2010 року ОСОБА_3 було переведено на посаду заступника директора філії на підставі його заяви.
Наказом «Про скорочення штату працівників філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у м. Суми» № 31 від 27 лютого 2012 року, у зв'язку зі змінами в організації праці регіональної мережі ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», виключено зі штатного розпису ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у м. Суми посаду заступника директора.
Цього ж дня позивача попереджено про його звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
4 травня 2012 року ОСОБА_3 звільнено з посади заступника директора філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» ум. Суми, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Факт скорочення чисельності та штату працівників сторонами не заперечувався та підтверджується наданим суду штатним розписом.
Відповідачем обгрунтовано не було запропоновано позивачу вакантну посаду директора філії, з огляду на відсутність у останнього достатньої кваліфікації для можливості виконання функцій директора, а отже неможливо було перевести працівника (позивача) на іншу роботу - вакантну посаду директора.
Наказами «Про накладення дисциплінарного стягнення» № 48/к від 02 березня 2009 року, № 71/кф від 14 червня 2010 року та № 150/кф від 14 жовтня 2010 року ОСОБА_3, як директору філії ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» у м. Суми оголошувались догани за ненадання програми антикризових заходів на 2009 рік та відповідно невиконання плану зі збору страхових премій за січень-травень та вересень 2010 року. Накази оскаржені позивачем у встановленому законом порядку не були.
Позивач, обіймаючи посаду директора філії, неодноразово допускав порушення, які тягли за собою накладення дисциплінарних стягнень, саме в зв'язку з неналежним виконанням ним трудових обов'язків як директора філії, що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 достатньої кваліфікації для обіймання цієї посади.
Відповідно до довіреностей № 15-с від 19 січня 2011 року та № 366-е від 01 листопада 2011 року позивач не був уповноважений виконувати адміністративно-господарські функції передбачені для посади директора, а передбачались тільки його обов'язки, пов'язані зі страхуванням.
Довіреність, яка були видана позивачу на здійснення адміністративно-господарських функцій № 302-А від 5 травня 2010 року, була скасована наказом голови правління ПрАТ «АСК«ІНГО Україна», «Про обмеження повноважень» № 118 від 2 листопада 2010 року.
При звільненні ОСОБА_3 відповідачем були дотримані вимоги ст. ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Суд першої інстанції пославшись на належні та допустимі докази, зокрема, Положення про філію в м. Суми ПрАТ «АСК«ІНГО Україна», посадові обов'язки директора філії та заступника директора філії, довіреності видані роботодавцем на ім'я позивача, накази про накладення дисциплінарних стягнень на позивача, штатні розписи дійшов обґрунтованих висновків про те, що відповідач не порушив вищевказаних вимог законів при звільненні ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Під час апеляційного перегляду справи за клопотанням позивача та його представника від відповідача було витребувано офіційну довідку про рух кадрів у ПрАТ «АСК «Інго Україна», в тому числі по всім філіям, іншим відокремленим структурним підрозділам за період з 27 лютого 2012 року по 04 травня 2012 року.
У довідці необхідно було вказати в хронологічному порядку, за період з 27 лютого 2012 року по 04 травня 2012 року, ПІБ всіх прийнятих за трудовим договором працівників, із зазначенням номерів та дат наказів та звільнених працівників, із зазначенням номерів та дат наказів, вимоги щодо кваліфікації цих працівників, відобразити всі вакантні посади (роботи) за цей період.
Також зобов'язано було повідомити апеляційний суд Сумської області про всі структурні підрозділи (філії, представництва, відділи та інше) ПрАТ «АСК «Інго Україна», які існували у вказаному періоді з повним їх найменуванням та зазначенням місця знаходження, також надати докази про те, що заступники директорів всіх інших філій, посадові обов'язки яких були аналогічні обов'язкам заступника директора філії ПрАТ «АСК «Інго Україна» у м. Суми ОСОБА_3, в період з 27 лютого 2012 року по 04 травня 2012 року, мали більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, ніж ОСОБА_3
Як убачається з довідки про рух кадрів ПрАТ «АСК «Інго Україна» в період з 27 лютого 2012 року по 04 травня 2012 року, відповідач прийняв на роботу за трудовим договором 11 осіб, звільнив 6 осіб (т.2 а.с. 94-95).
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач заявив, що міг би виконувати роботу на посадах провідного фахівця відділу страхування комерційних кредитів, на яку 23 квітня 2012 року був прийнятий ОСОБА_6, чи директора філії в м. Полтава, на яку 24 квітня 2012 року був прийнятий ОСОБА_7
Що стосується посади директора філії в м. Полтава, то колегія суддів вважає, що ця посада не могла бути запропонована позивачу з тих підстав, що й посада директора філії в м. Суми.
Відносно посади провідного фахівця, то роботодавець встановив для неї наступні кваліфікаційні вимоги: вища економічна освіта за спеціальністю «Фінанси» або «Банківська справа», досвід роботи в банку не менше 5 років.
Як убачається з фотокопій дипломів ОСОБА_3, він має спеціальність - музика і методика виховної роботи, кваліфікацію спеціаліста вчителя музики та методиста з виховної роботи (т. 2 а.с. 100) та спеціальність - економіка підприємства, кваліфікацію економіст (профілізація «Економіка підприємницької діяльності»), (т. 2 а.с. 99).
Таким чином, вищезгадана робота (посада) не могла бути запропонована ОСОБА_3, так як і інші роботи (посади) зазначені у названій довідці, оскільки у позивача немає відповідної кваліфікації.
З названої довідки також вбачається, що були вакантні посади директора філії в м. Луцьк, директора філії м. Чернігів, директора філії в м. Суми, начальника управління андеррайтингу, до останньої посади встановлено вимоги : вища математична освіта за спеціальністю "Статистика" або "Економічна кібернетіка", "Акутарна математика", досвід роботи в міжнародній страховій компанії не менш 5 років, знання англійської мови на високому рівні, досвід роботи на керівній посаді не менш 2 років (т. 2 а.с. 96), така кваліфікація у позивача відсутня. Посади директорів згаданих філій він займати не може з тих же підстав, що і директора філії в м. Суми.
Як убачається з додаткових пояснень представника відповідача (т. 2 а.с. 89) у період з 27 лютого по 04 травня 2012 року заступники директорів наявні у філіях в м. Запоріжжя, м. Івано-Франківську, м. Львові, м. Миколаєві та м. Одеса. Доказами більш високої, ніж у позивача кваліфікації та продуктивності праці заступників директорів вказаних вище філій є показники виконання планів збору страхових премій, поставлених перед філіями, заступники директорів названих філій не мають дисциплінарних стягнень (т. 2 а.с. 97, 98).
Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Позивач не подавав письмової заяви про зміну предмета або підстави позову, тому суд першої інстанції викладаючи фактичну сторону справи та обґрунтування рішення помилково зазначив у мотивувальній частині, як встановлену обставину, що «оспорюваним позивачем звільнення є лише з тих підстав, що йому не була запропонована вакантна на той момент посада директора філії».
У зв'язку з цим, у цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України).
Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, п. 1 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Змінити рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2013 року, виключивши з мотивувальної частини посилання на те, що «оспорюваним позивачем звільнення є лише з тих підстав, що йому не була запропонована вакантна на той момент посада директора філії».
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -