Справа № 2-2390/08

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

06 жовтня 2008 року               Ленінський районний  суд  м. Харкова в складі:

головуючого судді                                            Ольховського Є.Б.                 

при секретарі                                                     Ященко Є.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна, 3-і особи: орган опіки та піклування Ленінської районної в м. Харкові ради, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради,  зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності , -

                                                         В С Т А Н О В И В:

В квітні 2008 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_1, який зазначив, що з 07.08.1999 року по 21.03.2008 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 Під час шлюбу, в серпні 2002 року ними було за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1. Просить від суду визнати за ним право власності на Ѕ частину зазначеної квартири.

ОСОБА_2 позов не визнала. Подала зустрічний позов в якому вказала, що 01.09.2000 року її батько подарував їй 1-о  кімнатну квартиру АДРЕСА_2. Цю квартиру було продано 06.08.2002 року за 26300 грн., які було вкладено в купівлю квартири АДРЕСА_1. Оскільки квартиру АДРЕСА_1 було придбано за 30160 грн. - то різницю в розмірі 3860 грн. їй було надано її батьками. З огляду на те, що спірна квартира була придбана на кошти ОСОБА_2 остання просить  суд визнати за нею право власності на всю квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві, проти зустрічного позову заперечував, зазначивши що вартість проданої  однокімнатної квартири при купівлі спірної квартири не враховувалась, оскільки існувала домовленість між батьками сторін про зарахування вартості 1 -о кімнатної квартири та вартість зробленого ремонту в спірній квартирі. Гроші що не вистачало на купівлю спірної квартири надавали батьки ОСОБА_1

Представник 3-ї особи: органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлялись належним чином. Надали суду письмову заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність.

Представник Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради в судовому засіданні 26.06.2008 року покладався на рішення суд посилаючись на відсутність самостійних вимог до сторін в справі.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:

07.08.1999 року сторони уклали шлюб який рішенням Ленінського районного суду м. Харкова було розірвано 21.03.2008 року (с.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 і її батьком згідно до свідоцтва про народження зазначено ОСОБА_4 (с.с.28).

01.09.2000 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 1 кімнатну квартиру АДРЕСА_2 (с.с.32), яку згідно до договору купівлі-продажу від 06.08.2002 року було продано останньою за 26300 грн. (с.с.33).

15.08.2002 року ОСОБА_2 придбала за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 за 30160 грн. (с.с.34).

Згідно до вимог ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Суд погоджується з твердженням ОСОБА_2 про те що зазначена сума - 26300 грн. від продажу 1 -о кімнатної квартири  є її особистою приватною власністю і вона повинна враховуватись як сума внесена особисто ОСОБА_2 на купівлю спірної квартири, оскільки це ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином різниця від вартості квартир в розмірі 3860 грн. є на думку суду спільною сумісною власністю подружжя, оскільки посилання сторін, підтверджені свідками з обох сторін, про те, що саме батьками кожного з них надавалась зазначена недостатня сума -  судом не приймається, як такі що є упередженими, та такими що зроблені свідками з метою допомогти кожній стороні при розгляді справи у суді.

Посилання ОСОБА_1 про те що ним особисто робився ремонт в спірній квартирі, в зв'язку з чим значно збільшилась її вартість судом не враховуються, оскільки витрачені на ремонт кошти є спільними коштами подружжя так як на час здійснення ремонту шлюб не було розірвано.

Згідно до ч.2 ст. 357 ЦК України якщо розмір часток у праві часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Суд не маючи спеціальних познань у галузі будівельно-технічних питань позбавлений самостійно визначити розмір часток кожного з подружжя у відповідності до їх вкладу у придбанні майна.

Враховуючи вимоги ст. 143 ЦПК України про те, що суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, судом в відповідності до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України було запропоновано сторонам заявити клопотання про призначення експертизи з метою визначення розміру частки кожного в спільній частковій власності від чого сторони письмово відмовилися.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи вимоги ст. 11 ЦПК України про диспозитивність судового розгляду суд вважає за неможливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на всю спірну квартиру, так само як і вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на Ѕ частину зазначеної квартири.

Залишаючи без задоволення позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за ненаданням доказів, суд роз'яснює йому право на повторне звернення до суду після отримання таких ( розмір частки у відповідності до дійсної вартості майна на час розгляду справи).

Відмовляючи в задоволенні обох позовів суд відмовляє в вимогах про розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 10,11, 27, 31, 60, 88, 174, 209, 212 , 214-215 ЦПК України, ст. 357 ЦК України, ст. 57 Сімейного Кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл сумісно нажитого майна, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

               Суддя                                             підпис            Є.Б. Ольховський