№ справа:105/1358/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Юдакова Ганна Шотівна
№ провадження:11/190/834/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Радіонов І. І.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.
Суддів -Радіонова І.І., Єлгазіної Л.П.
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.
захисника - засудженого -адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Джанкойського міськрайонного суду АРК від 24 травня 2013 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Позови: ОСОБА_8 в частині стягнення матеріального збитку на суму 50000 грн., моральної шкоди на суму 200000 грн.; Севастопольської філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" в частині стягнення матеріального збитку на суму 8100 грн. - залишені без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_7 витрати за проведення автотехничної експертизи в розмірі 884,40 грн. у доход держави.
Вирішено питання з речовими доказами.
Колегія суддів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 16 годині 2- хвилин, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Беляєва в м. Джанкой, де навпроти будинку № 32, будучи неуважним до малолітніх дітей, що грали на лівому узбіччі, з моменту виникнення небезпеки не вжив заходів для своєчасного зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який перебігав проїжджу частину зліва направо по ходу руху автомобіля, з наступним розворотом на проїжджій частині у зворотний бік.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 помер на місці ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, які складаються в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало не дотримання ОСОБА_7 вимог п.1.5, п.2.3.б, п.1.7 та п.12.3 Правил дорожнього руху України.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить вирок скасувати та кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Свої доводи мотивує тим, що вирок суду є незаконним у зв'язку із однобічністю і неповнотою судового слідства; невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотним порушенням кримінального процесуального закону; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; неправильним застосуванням кримінального закону.
Як вказує захисник, слідчим в постанові про призначення автотехнічної експертизи визначено неправильно момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 з початку руху пішохода від лівого краю дороги, на думку захисника, небезпека виникла з моменту, коли малолітній пішохід подолав проїжджу частину перед автомобілем, який їде, розвернувся у зворотний бік і зробив перший крок.
Крім того, захисник вказує, що ним було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи у зв'язку з тим, що виникли сумніви в правильності визначення слідчим моменту виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 і яке підтримав експерт у судовому засіданні, проте суд відмовив захиснику в призначенні повторної експертизи з порушенням вимог ст.ст.197 ч.1 п.7, 75 ч.6 КПК України, які призвели до обмеження прав засудженого на призначення повторної експертизи, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта.
Також, захисник вважає, що докази провини його підзахисного здобуті незаконним шляхом, а обвинувачення побудоване на припущеннях.
В запереченнях на апеляцію захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6, потерпіла ОСОБА_8 та державний обвинувач - старший прокурор Джанкойської міжрайонної прокуратури АРК Михайлов А.О. просять вирок суду залишити без змін як законний та обґрунтований, а апеляцію захисника - без задоволення.
Заслухавши доповідача, захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6, який підтримав свою апеляцію; засудженого ОСОБА_7, який підтримав апеляцію свого захисника, прокурора, який заперечував проти задоволення доводів апеляції захисника ОСОБА_6, після чого, вислухавши останнє слово засудженого ОСОБА_7, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що досудове і судове слідство у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України (1960 року).
Винність ОСОБА_7 в скоєнні ним злочину, за який він засуджений, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду і підтверджується сукупністю доказів, ретельно досліджених судом першої інстанції у судовому засіданні, яким суд дав належну правову оцінку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним злочину, за який він засуджений, оскільки такі висновки суду засновані на повному і об'єктивному дослідженні всіх наявних у справі доказів у їх сукупності.
Доводи апелянта про те, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать встановленим у справі обставинам.
Так, засуджений ОСОБА_7 щодо інкримінованих йому обставин вчинення злочину в судовому засіданні вказав на те, що винним себе не вважає, оскільки дитина балувалася на дорозі. Дитина несподівано розвернулася та стала перебігати дорогу, тому він не мав технічної можливості запобігти наїзд. Він не згоден із висновком автотехнічної експертизи, оскільки вважає, що не вірно встановлений момент виникнення небезпеки.
Таким показанням засудженого ОСОБА_7 суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними і є способом захисту з метою уникнути відповідальності, оскільки ці свідчення спростовуються сукупністю добутих у справі та досліджених у судовому засіданні доказів, серед яких показання потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, експерта ОСОБА_16, показання яких суд детально виклав у вироку, протоколом огляду місяця дорожньо-транспортної пригоди від 17.05.2012 року, протоколом огляду автомобіля від 17.05.2012 року, висновком судово-медичної експертизи, висновком криміналістичної експертизи, протоколом відтворення обстановки та обставин події, висновком автотехнічної експертизи, та іншими доказами у справі.
Доводи адвоката про те, що слідчим в постанові про призначення автотехнічної експертизи визначено неправильно момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 з початку руху пішохода від лівого краю дороги, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Так, момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має встановлюватися слідчим та потім перевіряється судом і зазначається у постанові про призначення експертизи. Якщо у постанові такій момент не вказаний, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, вправі визначити його самостійно.
Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в постанові про призначення експертизи, він має вказати мотиви незгоди з позицією слідчого (суду) і дати два варіанта вирішення постановленого питання.
Як свідчить з матеріалів кримінальної справи, експерт ОСОБА_16 в судовому засіданні 22.05.2013 року був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України та ретельно допитаний, який пояснив, що слідчим були задані вихідні данні, а також був заданий момент виникнення небезпеки для водія - початок руху пішохода від лівого краю дороги. Вважає, що даний момент визначений слідчим вірно, що відповідає вимогам п.1.7 Правил дорожнього руху, згідно якого водій повинен бути гранично уважний при виході дитини на проїжджу частину. Пояснив, що діти, це особливі учасники дорожнього руху, які у зв'язку з їх віком не знайомі з правилами дорожнього руху, тому при їх присутності на дорозі, водій повинен бути дуже уважливий. Крім того, дитина не дійшла до газону, тобто, коли повернулася та стала знов перетинати дорогу, знаходилася на проїжджій частині дорозі. Сумніву, щодо заданого слідчим моменту виникнення небезпеки для водія, у нього, як у експерта, не виникло. В силу своїх повноважень, не запропонував у висновку інший момент небезпеки для водія, що має право роботи, якщо таке убачається. Також пояснив, що при проведені експертизи використовував літературу, передбачену відповідним затвердженим переліком для експертів (т.2 а.с.114).
Крім того, із протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеного 06.06.2012 року з участю водія ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_11, вбачається, що зазначені особи підтвердили свої свідчення і погодилися з обставинами скоєного ДТП, викладеними ОСОБА_7, які і були покладені слідчим в якості вихідних даних при проведенні автотехнічної експертизи. (т.1 а.с.105-108).
Також, із матеріалів кримінальної справи вбачається, що 14.06.2012 року ОСОБА_7 був ознайомлений із постановою від 11.06.2012 року про призначення автотехнічної експертизи, яких-небудь клопотань або скарг щодо неправильного визначення слідчим моменту виникнення небезпеки для водія в ході досудового слідства не заявляв (т.1 а.с.114-115, 116). При цьому, після ознайомлення 27.07.2012 року із висновками експерта № 3/420 від 11.07.2012 року, ОСОБА_7 заперечував проти цих висновків, але ним також не було заявлено яких-небудь клопотань (т.1 а.с.119122, 123).
Доводи захисника про те, що суд необґрунтовано відмовив у призначенні повторної експертизи, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінальної справи, оскільки згідно з матеріалами справи в судовому засіданні дане клопотання захисника було розглянуто судом першої інстанції в строгій відповідності з нормами КПК України (1960 року) та суд першої інстанції обґрунтував свою відмову в задоволенні даного клопотання відповідно до вимог закону (т.2 а.с.109).
Також не можуть бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд і доводи апелянта про те, що докази провини його підзахисного здобуті незаконним шляхом, а обвинувачення побудоване на припущеннях, оскільки яких-небудь порушень в ході досудового та судового слідства під час встановлення обставин вчинення ОСОБА_7 злочину, колегією суддів не встановлено.
Крім того, наведені докази, зокрема, показання потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, експерта ОСОБА_16, показання яких суд детально виклав у вироку, узгоджуються між собою та підтверджуються доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі, і в своїй сукупності складають цілісну картину скоєння ОСОБА_7 такого злочину, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, при встановлених в ході досудового та судового слідства обставин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини справи, оцінивши здобуті в ході досудового слідства і досліджені в ході судового засідання докази в їх сукупності, які не викликають сумніву в їх об'єктивності і достовірності і є достатніми, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_7 в скоєнні ним злочину, за викладених у вироку обставин, правильно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.286 КК України.
Таким чином, підстав для скасування вироку та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд колегія суддів не знаходить.
При призначенні покарання судом першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України належним чином враховані ступінь і характер суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_7 злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Крім того, суд першої інстанції прийняв до уваги дані про особу засудженого, який раніше в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, не прийняв ніяких заходів до відшкодування шкоди.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання, передбачених ст.ст.66, 67 КК України, судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням усього викладеного, беручи до уваги обставини вчинення злочину суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкцій статті, за якою він визнаний винним, з реальним його відбуванням та призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особам.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, вирок суду підлягає залишенню без зміни, а апеляція без задоволення.
Керуючись ст.ст.362, 365-366 КПК України (1960 року), п.15 розділу 11 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Джанкойського міськрайонного суду АРК від 24 травня 2013 року відносно ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Судді
Трясун Ю.Р. Радіонов І.І. Єлгазіна Л.П.