УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року Справа № 130480/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії ,-

встановив :

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною відмову відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати здійснити відповідні перерахунки пенсійних виплат в необхідних розмірах з 01.06.2011 р.

Оскаржуваною постановою суду позов задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу, як інваліду І групи, інвалідність пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС державну пенсію в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2011 р. по 22.07.2011 р., з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що постанова є безпідставною і необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що виплата пенсій встановлених ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проведена вірно з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» якими, зокрема, визначено розрахункові величини, з яких необхідно виходити призначаючи пенсії, передбачені цим Законом. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та є інвалідом І групи внаслідок захворювання, внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідними посвідченнями.

На звернення позивача про проведення перерахунку державної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) відповідачем у такому відмовлено.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо позовних вимог в частині права позивача як особи, що постраждала, внаслідок Чорнобильської катастрофи, на отримання основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачених Законом № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ розмір державної пенсії для позивача не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, було внесено зміни до окремих положень Закону № 796-ХІІ. У зв'язку з чим з 22.05.2008 року відновлено дію ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за відповідачем нараховано та виплачено позивачу державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в менших розмірах ніж передбачено законом.

Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, на підставі яких відповідачем здійснювалось нарахування пенсії позивачу, що мало наслідком звуження раніше встановлених законом прав позивача.

Згідно із положеннями частини 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідач діяв всупереч спеціального законодавства.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що нарахування і виплати основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю слід проводити з врахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч.2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачу слід застосовувати згадану правову норму при визначенні мінімального розміру пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку основної і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та дорівнює розміру визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд вважає безпідставним покликання апелянта на те, що бюджетне фінансування виплат, пов'язаних із застосуванням Закону № 796-ХІІ проводиться із державного бюджету і Положенням «Про Пенсійний фонд України» визначено вичерпний перелік напрямів використання бюджетних коштів, які здійснюються виключно за призначенням, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 80-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 р. за № 209/14900, одним із основних завдань управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Разом з тим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню по 22.07.2011 року, виходячи з наступного.

Пунктом 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.» від 14.06.2011 р. (Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 р.» доповнено п. 4), який набрав законної сили 19.06.2011 р., встановлено, що у 2011 р. ст. 6 Закону № 2195 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України,виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету УПФ України на 2011 р.

На виконання даної норми закону КМ України 06.07.2011 р. прийнято постанову №745 «Про постановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 р.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді : В.Я Макарик

Н.М. Судова-Хомюк