Копія
Провадження № 11/792/412/13
Справа № 2213/2488/2012 Головуючий в 1-й інстанції Горгулько Н.А.
Категорія: ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України Доповідач Шершун В.В.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2013 р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді Шершуна В.В.,
суддів Курдзіля В.Й., Дуфнік Л.М.,
з участю секретаря Слюсар О.А.,
прокурора Павлишина В.І.,
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілих ОСОБА_3,
захисника ОСОБА_4,
засудженого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Полонського районного суду від 03 червня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
Вироком Полонського районного суду від 03 червня 2013 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Любомирка Полонського району, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, інваліда 3-ї групи, не військовозобов'язаного, не судимого в силу ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України - на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України, виправдано за відсутністю в діянні складу злочину.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „ОРАНТА" відмовлено.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 99166 грн. моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 99166 грн. моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
В забезпечення позову залишено арешт, накладений слідчим на автомобіль марки ІЖ-271501, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки „Фіат-Скудо", реєстраційний номер НОМЕР_2. (т. 1 а.с. 109).
У строк відбуття покарання ОСОБА_5 зараховано час перебування його під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 30 червня 2010 року та з 24.02.2012 р. по 29.11.2012 р.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому залишено попередній - підписку про невиїзд.
Речові докази:
Автомобіль „Фіат-Скудо" - залишено під арештом, дорожній велосипед „Аіст", два чоловічих туфлі повернено потерпілій ОСОБА_1, мобільний телефон „Самсунг-6830" залишено у ОСОБА_6
За вироком суду, ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 3 години ОСОБА_5 в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, керуючи належним йому автомобілем марки „Фіат-Скудо", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по автодорозі Старокостянтинів - Полонне в напрямку міста Полонне. В селі Новоселиця Полонського району на вулиці Соборній, неподалік будинку № 157, засуджений, через стан стомлення, викликаного тривалим перебуванням за кермом автомобіля, з'їхав на праве узбіччя дороги, де не вибрав безпечну швидкість, не дотримався безпечного інтервалу, не помітив перешкоду для свого руху, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку, чим допустив порушення вимог Правил дорожнього руху в Україні передбачених: пунктом 2.9., згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані стомлення; пунктами 12.1., 12.2., 12.3., відповідно до яких: під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також, особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; а також пунктом 13.1, згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, рани в лобній ділянці голови, синця навколо правого ока, садна в лобній ділянці голови зліва, перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, забою речовини головного мозку, садна на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівого передпліччя, під правим коліном, на спинці носа зліва, під лівим оком, рани на внутрішній поверхні лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, що призвели до смерті, яка настала відразу, або в короткий проміжок часу після їх отримання, тому навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги потерпілому врятувати його життя було неможливим. Після вчинення наїзду на ОСОБА_7 підсудний на порушення вимог пункту 2.10. підпункту а) ПДР залишив місце пригоди.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор який брав участь в судовому засіданні, оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить вирок Полонського районного суду від 03.06.2013 року скасувати. Постановити новий вирок, відповідно до якого визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки, за ч. 3 ст. 135 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.
При цьому, апелянт посилається на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, неправильного застосування норм матеріального права. Прокурор вказує, що суд першої інстанції не мотивовано не застосував до засудженого додаткового покарання у вигляді позбавлення права на керування транспортними засобами та безпідставно виключив з його обвинувачення порушення п. 2.3 Правил дорожнього руху України.
Надмірно м'яким вважає прокурор і призначену судом основну міру покарання, яка, на його думку, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину без врахування фактичних обставин справи. Безпідставним вважає прокурор і виправдання засудженого за ч. 3 ст. 135 КК України. Апелянт вважає, що посилання суду на висновок судово-медичної експертизи про неминучість смерті потерпілого не коректні, оскільки ця ж експертиза вважає, що при наданні потерпілому кваліфікованої медичної реаніматологічної допомоги могло бути покращення стану хворого, а зібрані по справі докази свідчать про те, що ОСОБА_5 усвідомлював, що залишає потерпілого в небезпеці.
В свою чергу, потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 також оскаржили вирок в апеляційному порядку. Вони просять вирок Полонського районного суду від 03 червня 2013 року скасувати та постановити свій вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України та ч. 3 ст. 135 КК України та призначити йому остаточну міру покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
При цьому, як випливає зі змісту апеляції, вони посилаються на м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання, в тому числі і безпідставне не застосування до нього додаткового покарання, а також і на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що в свою чергу призвело до незаконного виправдання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 135 КК України. Апелянти вважають помилковим висновок суду про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між залишенням потерпілого в небезпеці і його смертю, оскільки згідно з висновком експертизи № 26 від 07.05.2013 року в разі надання ОСОБА_7 належної допомоги його стан міг покращитись. На думку апелянтів злочин в даному випадку є закінченим з моменту залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того відвернула б чи ні надана допомога можливу смерть чи інші тяжкі наслідки. Апелянти вказують, що про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 135 КК України, вказує і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй ухвалі від 20.09.2012 року про скасування вироку Полонського районного суду від 31.10.2011 року і апеляційний суд Хмельницької області в окремій ухвалі від 21.12.2011 року. Призначене засудженому судом першої інстанції покарання потерпілі вважають явно не справедливим внаслідок м'якості.
Заслухавши доповідача, прокурора і потерпілих на підтримку апеляцій, засудженого ОСОБА_5 і в його інтересах захисника ОСОБА_4 в заперечення апеляцій, провівши судове слідство в частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 135 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора і потерпілих підлягають частковому задоволенню.
Колегією суддів встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 3 години ОСОБА_5 в темну пору доби, в умовах недостатньої видимості керуючи належним йому автомобілем марки „Фіат-Скудо", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався по автодорозі Старокостянтинів - Полонне в напрямку міста Полонне. В селі Новоселиця Полонського району на вулиці Соборній, неподалік будинку № 157, підсудний, через стан стомлення, викликаного тривалим перебуванням за кермом автомобіля, з'їхав на праве узбіччя дороги, де не вибрав безпечну швидкість, не дотримався безпечного інтервалу, не помітив перешкоду для свого руху, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку, чим допустив порушення вимог Правил дорожнього руху в Україні передбачених: пунктом 2.9. згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані стомлення; пунктами 12.1., 12.2., 12.3. відповідно до яких: під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також, особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; а також пунктом 13.1 згідно якого водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу. В результаті дорожньо-транспортної події потерпілому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, рани в лобній ділянці голови, синця навколо правого ока, садна в лобній ділянці голови зліва, перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, забою речовини головного мозку, садна на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівого передпліччя, під правим коліном, на спинці носа зліва, під лівим оком, рани на внутрішній поверхні лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, що призвели до смерті, яка настала відразу, або в короткий проміжок часу після їх отримання, тому навіть при наданні своєчасної кваліфікованої медичної допомоги потерпілому врятувати його життя було неможливим.
Після скоєння наїзду на потерпілого, завідомо знаючи, що ОСОБА_7 перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану в який ОСОБА_5 сам поставив потерпілого, додатково порушивши вимоги п. 2.10. Правил дорожнього руху України ОСОБА_5 залишив місце події, тим самим завідомо залишивши потерпілого ОСОБА_7 без допомоги (в небезпеці).
Вина ОСОБА_5 в повному об'ємі наведеного обвинувачення, доведена його особистими показами, поясненнями потерпілих, свідків, іншими зібраними по справі доказами у їх сукупності.
Так, як на досудовому слідстві, так і в суді першої інстанції ОСОБА_5 повністю визнав свою вину за ч. 2 ст. 286 КК України і не визнав вину за ст. 135 КК України. Він пояснив, що в ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2 року рухаючись на автомобілі в с. Новоселиця заснув за кермом і прокинувся від удару об машину, однак, продовжив рух. Приїхавши до місця роботи в м. Полонне виявив розбиту фару, а потім, взнавши про ДТП, з'явився до ДАІ.
В ході апеляційного розгляду ОСОБА_5 пояснив, що повністю визнає вину по ч. 2 ст. 286 КК України, а вину по ч. 3 ст. 135 КК України не визнає. Він стверджує, що заснув за кермом і нічого не бачив, відчув удар, але поїхав далі не придавши цьому значення, вважаючи що нічого не сталось. Приїхавши до місця роботи, він попросив дружину поїхати на місце події, щоб подивитись що сталось, оскільки він вважав, що наїхав на якийсь стовпчик. Ні він, ні хтось інший не телефонував до міліції про викрадення автомобіля.
Потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пояснили, що в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 року їх син ОСОБА_7 поїхав на велосипеді в с. Новоселицю, а близько 7 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 року до них зателефонував співробітник міліції, який повідомив про загибель сина. Прибувши на місце події вони виявили на обочині тіло сина. Вони вважають, що засуджений ОСОБА_5 знав про наїзд на їх сина. Хтось в ту ніч телефонував до міліції і говорив, що ніби то викрадений автомобіль. Пошкодження в автомобілі було можливо виявити за будь-яких умов.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вночі ІНФОРМАЦІЯ_2 року до неї зателефонував чоловік (ОСОБА_5) сказав, що він щось вдарив в с. Новоселиця , він був сильно схвильований, попросив поїхати в с. Новоселицю і подивитись, що там сталось. Вона поїхала через с. Новоселицю, де нічого там не виявила. Вона не телефонувала в міліцію вночі.
З показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 слідує, що в ніч з ІНФОРМАЦІЯ_2 року коли вона працювала на інкубаторній станції в нічну зміну, біля 3 годин ночі ОСОБА_5 привіз на станцію каченят. Під час розвантаження вона помітила, що у автомобіля була розбита фара, а також вона чула, що засуджений під час розмови по телефону говорив, що мабуть він збив людину в с. Новоселиця. В ході апеляційного розгляду ОСОБА_10 підтвердила свої покази.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 в суді першої інстанції показали, що вночі ІНФОРМАЦІЯ_2 року вони стояли біля магазину с. Новоселиця і бачили як по дорозі проїхав автомобіль темного кольору, а потім почули звук удару, але автомобіль після цього продовжив рух.
З показань в суді першої інстанції свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 працівників Полонського РВ УМВС видно, що на місці події вони виявили труп потерпілого. Там також знаходились залишки скла автомобільної фари. Пізніше вони встановили, що наїзд на ОСОБА_7 здійснив засуджений.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що три роки тому вночі влітку, вона по дорозі додому в с. Новоселиця почула звук удару, обернувшись побачила, як їхав автомобіль темного кольору, у якого світилась одна фара.
Показання засудженого, потерпілих, свідків повністю узгоджуються із даними протоколу огляду місця події, з якого вбачається, що на автодорозі в с. Новоселиця виявлено труп потерпілого, який лежав на правій обочині по напрямку до м. Полонне, пошкоджений велосипед, та уламки скла від фари автомобіля.
В той же час, як випливає з протоколу огляду транспортного засобу автомобіля марки „Фіат-Скудо", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким ІНФОРМАЦІЯ_2 року керував ОСОБА_5, у нього розбита ліва передня фара, лобове скло, виявлена деформація на капоті, що співпадає з даними, отриманими в ході огляду місця події.
З протоколу огляду велосипеда, на якому їхав потерпілий, видно, що він має механічні ушкодження, а саме зігнуті заднє колесо, рама, заднє крило, задній багажник.
З висновків судово-медичних експертиз, первинної, додаткової та комісійної вбачається, що у потерпілого виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, рани в лобній ділянці голови, синця навколо правого ока, садна в лобній ділянці голови зліва, перелому кісток основи та склепіння черепа, крововиливів під оболонки головного мозку, забою речовини головного мозку, садна на зовнішній поверхні лівого колінного суглобу, на тильній поверхні лівого передпліччя, під правим коліном, на спинці носа зліва, під лівим оком, рани на внутрішній поверхні лівої гомілки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, що призвели до смерті, яка настала відразу, або в короткий проміжок часу після їх отримання.
Як видно з висновку судової транспортно - трасологічної експертизи, пошкодження виявлені на автомобілі, яким керував засуджений, утворились в результаті зіткнення з велосипедом „Аіст", яким управляв потерпілий.
Колегія суддів вважає, що давши всім наведеним доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності та відносності, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він як особа, яка керувала транспортним засобом, грубо порушив вимоги п. 12.1; 12.2; 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано виключив з обвинувачення ОСОБА_5 порушення п. 1.5; 2.3 б; 10.1; 11.2 Правил дорожнього руху України, оскільки порушення цих пунктів Правил не перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі смертю потерпілого.
Міра покарання за ч. 2 ст. 286 КК України засудженому ОСОБА_5 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, суд першої інстанції правильно врахував, як обставини, що пом'якшують покарання засудженого, визнання ним своєї вини, щире каяття, сімейний стан, інвалідність. При цьому, колегія суддів враховує, що міра покарання засудженому призначена судом першої інстанції з дотриманням вимог ч. 2 ст. 400 КПК України 1960 року, згідно з якою посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.
Викладене, надає колегії суддів підстави вважати необґрунтованими вимоги апелянтів про посилення покарання засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України.
Одночасно колегія суддів вважає, що слід погодитись з висновками суду першої інстанції про неможливість застосування до ОСОБА_5 положень ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки всупереч вимогам п. 2.10 Правил дорожнього руху України він залишив місце події.
Рішення суду в частині розгляду цивільного позову ніким не оспорюється, а тому не підлягає перегляду в силу положень ст. 365 КПК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним рішення суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 135 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.
Колегія суддів враховує, що відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 26 від 08.05.2013 р. після заподіяння тілесних ушкоджень, смерть ОСОБА_7 могла наступити як відразу, так і на протязі 30 хвилин після травмування. Також не виключається можливість, що при наданні негайної кваліфікованої реаніматологічної допомоги могло бути покращення стану хворого, але навіть при наданні такої допомоги гарантувати збереження життя потерпілому ОСОБА_7 неможливо.
В той же час, згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 14/17-156 від 11.07.2011 р. отримані тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді відкритої черепно-мозкової травми із переломом кісток склепіння та основи черепа, який охоплює майже всі кістки основи та склепіння черепа, з крововиливами під оболонки мозку, забоєм речовини головного мозку є несумісними із життям, тому після отриманих травм, смерть покійного настала або відразу, або в короткий проміжок часу після їх отримання і врятувати життя покійному, навіть при наданні своєчасної кваліфікованої допомоги було б неможливо. (т. 2 а.с. 67-68)
Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що диспозицією ч. 1 ст. 135 КК України передбачено кримінальну відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Як випливає з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машин і наступне залишення потерпілого від такого злочину без допомоги слід кваліфікувати за наявності до того підстав за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною ст. 286 та відповідною частиною ст. 135 КК України.
При цьому колегія суддів враховує, що як видно з показів засудженого, його дружини ОСОБА_9 після приїзду на роботу, ОСОБА_5 телефонував їй з вимогою поїхати на місце злочину для розвідки, що свідчить про те, що він розумів, що збив людину і залишив її в небезпеці.
Колегія суддів також враховує, що після наїзду на потерпілого засуджений керував автомобілем з пошкодженою правою фарою і розбитим вітровим склом, чого не помітити він не міг.
Викладене дозволяє колегії суддів прийти до висновку про те, що ОСОБА_5 завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_7 в небезпечному для життя стані внаслідок безпорадного стану, в який він сам поставив потерпілого, а тому його дії слід перекваліфікувати зі ч. 3 ст. 135 на ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки причинно - наслідковий зв'язок між смертю потерпілого і залишенням його в небезпеці не доведено.
При обранні ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 135 КК України, колегія суддів враховує згідно з положенням ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом'якшують його покарання.
Як обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 135 КК України, колегія суддів враховує, його стан здоров'я та сімейний стан, часткове визнання ним цивільного позову.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає доцільним призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 135 КК України у вигляді позбавлення волі в межах санкції даної статті. Підстав для призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді обмеження волі колегія суддів не вбачає з огляду на обставини справи, тяжкість скоєного.
В решті вирок слід залишити без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України (в редакції 1960 року), п.11 "Перехідних положень" Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати, -
з а с у д и л а :
Апеляційні скарги прокурора і потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 03 червня 2013 року в частині виправдання ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 135 КК України за відсутністю в його діях складу злочину скасувати.
ОСОБА_5 визнати винним за ч. 1 ст. 135 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
За сукупністю злочинів, керуючись ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, до даного покарання повністю приєднати покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі і остаточно до відбуття призначити - 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права на керування транспортними засобами.
Запобіжний захід до звернення вироку до виконання залишити підписку про невиїзд.
Строк покарання рахувати з початку відбуття, зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання час знаходження його під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 30 червня 2010 року і з 24 лютого 2012 року по 29 листопада 2012 року, всього 9 місяців 8 днів.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун