АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7028/13 Справа № 201/3022/13 Головуючий у 1 й інстанції - Черновський Г.В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді : Ткаченко І.Ю.,

Суддів: Рудь В.В., Повєткіна В.В.,

При секретарі: Новицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського національного університету імені О. Гончара про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію по виплаті заробітної плати за 2000 рік

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровського національного університету імені О.Гончара про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію по виплаті заробітної плати за 2000 рік - відмовлено (а.с. 121-123).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову (а.с. 125-127).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у ДНУ з 26 грудня 1989 р. на посаді викладача кафедри іноземних мов і була звільнена 03 вересня 2008 року наказом по ДНУ № 692к від 02 вересня 2008 року з нарахуванням компенсації за 45 календарних днів не використаної нею щорічної відпустки за 2007-2008 робочий рік. У 2000 році при утриманні із зарплати ОСОБА_2 податків і обов'язкових платежів, при визначенні розміру внесків до Пенсійного фонду була допущена помилка у застосуванні коефіцієнту (відсотків) у результаті чого із зарплати ОСОБА_2 на протязі 10 місяців (березень-грудень) 2000 року було помилково утримано і перераховано до Пенсійного фонду України 15,00 грн. Бухгалтерія університету виявивши у 2010 року зазначену помилку, зробила відповідний перерахунок внесків до Пенсійного фонду, утриманих з ОСОБА_2 у березні-грудні 2000 року за відомістю № 1421 від 28 липня 2010 року нарахувала ОСОБА_2 15,00 грн. як помилково утриманих, які у зв'язку з неявкою остатньої за отриманням даних грошових коштів були за депоновані під № 185с. Згідно платіжного доручення № 101 від 26 серпня 2011 року на виконання постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, ДНУ ім. О. Гончара перераховано 15,00 грн. за депонованої заробітної плати ОСОБА_2 (а. с. 52, 53). Листом за вих. № 554/19 від 06 січня 2011 за підписом проректора та головного Бухгалтера ДНУ ім. О. Гончара позивача було повідомлено, в тому числі, про необхідність з'явитися до каси ДНУ для отримання 15, 00 грн., а листом № 554/1064 від 07 серпня 2012 року ОСОБА_2 була повідомлена про нарахування останній компенсації у сумі 29,01 грн. за затримку у виплаті 15,00 грн. заборгованості по заробітній платі за 2000 рік, а також можливість отримання зазначених. Викладені обставини підтверджують вказаними листами, а також розрахунком компенсації, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження свої позовних вимог, при цьому посилався на ст. 57 ЦПК України де встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета.

Вказані висновки суду зроблені без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки позивачка не скористалася наданими її правами, не обґрунтувала свої позовні вимоги та не надала суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо наявності нібито різних сум заборгованості в розмірі 15 грн. є безпідставними, оскільки позивачем на підтвердження свої позовних вимог не надано суду належних доказів та не вказано на них в апеляційній скарзі, а тому колегія суддів вважає, що вони не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ВІДХИЛИТИ.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: