АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/370/13 Головуючий у 1 інстанції Лила В.М.

Категорія ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач Крот С.І.

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Крот С.І.,

суддів Косенка Л.М., Ферафонтова В.Ю.,

при секретарі Галюлько Т.О.

за участю прокурора Зленка О.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську 15 серпня 2013 року кримінальне провадження № 12013040350000449 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року.

Цим вироком:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має

судимості, -

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 13043 грн. 94 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 11200 грн. упущеної вигоди та 100 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що 03 вересня 2012 року близько 7 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем ВАЗ 21099, днз. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в с. Піщанка Новомосковського району Дніпропетровської області, у порушення п.10.1, п.16.13 Правил дорожнього руху України, не впевнившись у безпечності своїх дій, змінив напрямок руху та в районі будинку № 57 виїхав на зустрічну смуту для здійснення повороту ліворуч, в результаті чого допустив з автомобілем «Кіа Сееd» зіткнення, після чого автомобіль ВАЗ 21099 в некерованому стані винесло на територію зупинки громадського транспорту, де він здійснив наїзд на перебуваючого там ОСОБА_4, внаслідок чого останньому спричинено тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя.

В апеляційній сказі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв'язку з надмірною суворістю призначеного покарання та неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання ОСОБА_2 та постановити свій вирок, застосувавши до ОСОБА_2 положення ст. 75 КК України, тобто, звільнивши його від відбування покарання з випробувальним терміном.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 на підтримку апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, захисника ОСОБА_1, яка підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 та просила її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора Зленка О.В., який вважав вирок законним і обґрунтованим, а тому просив залишити його без зміни, а подану апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 на вирок суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, за який його засуджено, за обставин, зазначених у вироку, підтверджується зібраними у встановленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку, і в апеляції не оскаржується.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України так само є правильною і захисником в апеляції також не оскаржується.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, по провадженню не встановлено.

З викладеними в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 доводами про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його надмірну суворість колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд з достатньою повнотою врахував усі обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що впливають на покарання.

До обставин, що пом'якшують покарання, суд відніс наявність у ОСОБА_2 малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3.

При цьому суд першої інстанції встановив, що щире каяття ОСОБА_2, яке виразилося у визнанні вини у скоєному злочині і цивільного позову, не може бути прийнято, як пом'якшуючи покарання обставини, оскільки щире каяття грунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловлення жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. При цьому суд прийняв до уваги пояснення представника потерпілого ОСОБА_5 про те, що потерпілому ОСОБА_4 не було принесено вибачень, не надано з боку обвинуваченого ніякої допомоги, або чогось іншого, що могло б вказувати на намір обвинуваченого змінити ситуацію. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 визнав вину під тиском зібраних у справі доказів з метою уникнути суворого покарання, та розцінив таку позицію, як право обвинуваченого на захист, обраний ним відповідно до своїх прав обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Посилання захисника ОСОБА_3, в апеляції на те, що обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства повністю визнавав свою вину, за місцем реєстрації характеризується з позитивної сторони, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, мають місце, але при цьому вони були враховані судом першої інстанції при постановленні вироку, яким призначено обвинуваченому мінімальний строк позбавлення волі.

Посилання захисника ОСОБА_3 в апеляції на те, що обвинувачений ОСОБА_2 активно сприяв слідству, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

Доводи захисника в судовому засіданні під час апеляційного розгляду про те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_2 частково відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду, не є підставою для пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

З огляду на це, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_3 доводи про те, що призначене покарання є несправедливим внаслідок суворості, не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних про призначення покарання зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробувальним терміном, про що наполягав в своїй апеляції захисник.

Тому, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що не має підстав для застосування відносно ОСОБА_2 положень ст. ст. 75, 76 КК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Відповідно до ст. 426 КПК 1960 року на рішення судів першої і апеляційної інстанцій можуть бути подані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили - з дня розгляду апеляції апеляційним судом.

Судді: