Справа №22ц-3903 2007 р.                         Головуючий у 1 інстанції Божок С. К.

Категорія 23                                                      Доповідач Антоненко B.I.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,  суддів: Поліщука М. А.,  Касьяненко Л.І..,  при секретарі Кобець І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 11 жовтня 2007 року у справі за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  пояснення сторін,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів, -

встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом,  у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 39640 грн. шкоди та судові витрати по справі,  посилаючись на те,  що 20 жовтня 2006 року між ним та чоловіком відповідачки ОСОБА_3 було досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу належного позивачу автомобіля ВАЗ 11183,  у зв"язку з чим позивач залишив автомобіль на подвір"ї відповідачки у АДРЕСА_1. Ключі від автомобіля залишись у ОСОБА_3,  а документи на автомобіль знаходились у салоні автомобіля. 21 жовтня 2006 року йому стало відомо,  що з вини ОСОБА_3,  який без його згоди керував вказаним автомобілем,  сталась дорожньо-транспортнка пригода,  внаслідок якої належний позивачу автомобіль був пошкоджений,  а ОСОБА_3 занигув.

Рішенням Вишгородського районного суду від 11 жовтня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову,  посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга   підлягає   частковому задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено,  що 21 жовтня 2006 року на автодорозі Димер - Сухолуччя сталась дорожньо-транспортна пригода з участю належного позивачу автомобіля ВАЗ 11183 д.н.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3,  який допустив порушення Правил

дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобіль позивача був пошкоджений,  а   ОСОБА_3 загинув.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову,  суд виходив з того,  що позивач не довів у судовому засіданні,  що відповідач неправомірно заволоділа належним йому транспортним засобом.

З таким висновком суду погодитись не можна,  оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень  ст.  213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

З матеріалів справи вбачається,  що у порушення положень  ст.   ст.  214,  215 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суду відсутні висновки суду щодо встановлених судом правовідносин,  що виникли між сторонами,  мотиви,  з яких суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

По справі безспірно встановлено,  що подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без достатньої правової підстави виїхали на автомобілі позивача за межі смт.  Димер,  де з вини ОСОБА_3 автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і був пошкоджений. Розмір шкоди,  заподіяної власнику вказаного автомобіля,  згідно висновку експертизи від ЗО листопада 2006 року становить 44640 грн.

Відповідно до положень ч.3  ст.  10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз"яснює особам,  які беруть участь у справі,  їх права та обов'язки,  попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,  встановлених законом.

Вирішуючи спір,  суд у порушення зазначених вимог ЦПК України,  не уточнив позовні вимоги позивача та їх правові підстави.

При цьому суд не врахував,  що відповідно до положень  ст.  1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна,  одержаного у спадщину.

За таких обставин суду належало з"ясувати коло спадкоємців ОСОБА_3,  які прийняли після нього спадщину,  та залучити їх до участі у справі.

Оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права,  рішення суду відповідно до положень п. 4 ч.1  ст.  311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене,  уточнити позовні вимоги позивача та їх правові підстави,  більш повно з"ясувати обставини справи,  права та обов'язки сторін,  перевірити обгрунтованість доводів та заперечень сторін,  зібраним доказам дати належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.   ст.  311,  315 ЦПК України,  колегія судців

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення  Вишгородського районного  суду від 11 жовтня  2007 року    скасувати і справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.