Головуючий у 1 інстанції - суддя Мясоєдова С. С.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

 

 

 

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2008 року                                                                                              справа № 22-а-10872/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                               Яманко В. Г.

суддів:                         при секретарі судового засідання	Міронова Г. М.  Горбенко К. П. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:	не з'явився,
від відповідача:	не з'явився, в скарзі зазначив про розгляд справи за відсутністю представника,
розглянувши апеляційну скаргу	Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від             19 червня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-8234/08 (суддя Мясоєдова С. С.)
за позовом	ОСОБА_1, м. Первомайськ
до	Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області
про	визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся 18 квітня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2-4) до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії у вигляді підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни починаючи з 9 липня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по справі № 2-а-8234/08 був повністю задоволений позов ОСОБА_1. Суд першої інстанції визнав незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо відмови в виплаті підвищення до пенсії як дитині війни, зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно, проте не скористався своїм правом бути присутнім на судовому розгляді.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив про розгляд справи за відсутністю представника (арк. справи 31-32).

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195- IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Відповідно до паспорту НОМЕР_1 виданого Первомайським МВ УМВС України в Луганській області 14 листопада 1999 року (арк. справи 5) ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому було 15 років. Статус позивача  як дитини війни підтверджується довідкою № 7466 (арк. справи 6).

Позивач в позові зазначив, що має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що відсутні нормативні акти згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.

Колегія суддів з приводу спірних правовідносин зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року  № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка  виплачується  замість  пенсії,  відповідно до статті 6 Закону України  «Про соціальний захист  дітей  війни» виплачується особам,  які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті  6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2007 році починається 9 липня 2007 року та закінчується 31 грудня 2007 року, проте судом першої інстанції не вказаний період, до якого часу у позивача закінчується право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2007 році, тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених  згідно з цим Законом.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконної бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 5 березня 2008 року до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 1 січня 2006 року (арк. справи 7), відповідач листом від 18 березня 2008 року (арк. справи 8) відмовив в перерахунку підвищення до пенсії за заяво позивача, тобто мають місце протиправні дії, питання про визнання яких протиправними позивач не ставив, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити, а постанову суду першої інстанції змінити.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві вимоги негрошового характеру, таким чином, враховуючи часткове задоволення обох позовних вимог, сума судового збору, сплаченого за квитанцією № 45 від 3 квітня 2008 року (арк. справи 1), яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 1 грн. 70 коп. Суд першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат в порушення частин 1, 4 статті 94, пункту 4 частини 1 статті 207  Кодексу адміністративного судочинства України не вирішив.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 - змінити.

Змінити абзац 1 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08, виклавши в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково».

Виключити абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08.

Доповнити абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08   наступним реченням:

«... по 31 грудня 2007 року».

Резолютивну частину постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 доповнити абзацом 3, виклавши в наступній редакції:

«В іншій частині позовних вимог - відмовити».

Резолютивну частину постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 доповнити абзацом 4, виклавши в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1, м. Первомайськ в судовий збір в розмірі 1 грн. 70 коп.».

Вважати абзаци 3, 4, 5 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 28 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 абзацами 2, 5, 6.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-8234/08 залишити без змін.

         На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання постанови у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 жовтня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

       Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 28 жовтня 2008 року.

 

Головуючий:                                   /підпис/                                                        В.Г.Яманко

Судді:                                               /підпис/                                                          Г.М.Міронова

                                                         /підпис/                                                           К.П.Горбенко