Головуючий у 1 інстанції - суддя Качуріна Л. С.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2008 року                                                                                        справа № 22-а-10870/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                Яманко В. Г.

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 5 листопада 2007 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області (далі по тексту - УПФУ в м. Рубіжному) про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності неправомірною, зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії з 1 грудня 2006 року.

31 січня 2008 року позивачем було надане доповнення позовних вимог (арк. справи 26-27) з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії позивачу в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з 1 січня 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року (арк. справи 42-43) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії УПФУ в м. Рубіжному, пов'язаних з виплатою пенсії ОСОБА_1 в розмірі, меншому встановленого частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язав УПФУ в м. Рубіжному здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1  в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 1 грудня 2006 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Позивач через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду надав заперечення на апеляційну скаргу (арк. справи 66-67), згідно якого просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Позивач, відповідач про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте своїм правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням (арк. справи 8 - 10).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно недоплачує йому пенсію, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державна пенсія повинна виплачуватися виходячи з 8 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 2 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки позивачу вже призначена пенсія по інвалідності та здійснюється її виплата, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити призначення пенсії задоволенню не підлягають, а враховуючи обґрунтування позову позивачем, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позивач, визначаючи позовні вимоги мав на увазі перерахунок пенсії, а не її призначення.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин,  визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 3 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на день звернення позивача за перерахунком)передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 2 групі інвалідності, складає 120 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. 

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими  особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що розрахунок пенсій та додаткової пенсії призначених  відповідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Стосовно цих тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Таким чином, колегія судів дійшла до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України  № 1 від 3 січня 2002 року була прийнята всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції про те, що позивачу повинна сплачуватися  державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Скаржником в запереченнях на позовну заяву, довідці (арк. справи 68) вказано про виплату пенсії позивачу з 1 січня 2008 року відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з  Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.     

Крім того, колегія суддів враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523  зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. За частиною 5 статті 45 цього закону документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.

Позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії (арк. справи 69) до відповідача 1 грудня 2006 року, а 11 грудня 2006 року відповідач листом (арк. справи 7) відмовив в перерахунку пенсії. З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії у складі державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 1 грудня 2006 року, як і було правильно визначено судом першої інстанції. Проте, суд першої інстанції не розглянув додаткові позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1 січня 2008 року, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення періоду, в якому відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але судом першої інстанції не розглянута одна з позовних вимог, що з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює зміну постанови суду першої інстанції шляхом викладення абзаців 1, 3 резолютивної частини постанови в новій редакції, доповнення резолютивної частини постанови абзацом 4.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08  - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08  - змінити.

Викласти абзац 1 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08 в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Рубіжне задовольнити частково».

Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08 в наступній редакції:

«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області здійснити ОСОБА_1, м. Рубіжне перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % від мінімальної пенсії за віком з 1 грудня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з  22 травня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»

Доповнити резолютивну частину постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08 абзацом 4 наступного змісту:

«В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».

Вважати абзац 4, 5, 6 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08 абзацами 5, 6, 7.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-990/08 залишити без змін.

         На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 жовтня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.         

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 27 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                         Г.М.Міронова

                                                              /підпис/                                                         К.П.Горбенко