Головуючий у 1 інстанції - суддя Шальєва В. А.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2008 року                                                                                        справа № 22-а-10669/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                Яманко В. Г.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 3 грудня 2008 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-5) до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (далі по тексту - УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки) про визнання неправомірними дій УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки щодо відмови в перерахунку та виплати недоотриманої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2000-2007 роки, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та статті 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а саме 2466 грн., стягнення з відповідача недоотриманої суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2000-2007 роки у сумі 12114 грн. 75 коп. та недоотриманою суми пенсії за період з квітня 2007 року по листопад 2007 року у розмірі 10847 грн. 48 коп., зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати та сплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю та пенсії взагалі, з урахуванням мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на кожен рік законом України про Державний бюджет України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2008 року (арк. справи 51-56) позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправними дії УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки з відмови в перерахуванні ОСОБА_2 пенсії відповідно до частини 4  статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнав протиправними дії УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки з відмови в перерахуванні ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд першої інстанції зобов'язав УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки здійснити з 9 жовтня 2007 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 за інвалідністю відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімального прожиткового мінімуму, встановленого для відповідної категорії населення. Також, суд першої інстанції зобов'язав УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки проводити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за інвалідністю та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача під час судового розгляду проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач під час судового розгляду підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням, довідкою МСЕК (арк. справи 9, 30).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, на думку позивача, неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з розрахунку державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з матеріалів справи, позовної заяви позивача, постанови суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що предметом даного спору є питання перерахунку державної та додаткової пенсії інваліду 3 групи, віднесеному до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за 2000 - 2007 роки.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону, у разі якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин,  визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 4 частини 1 статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 12 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 110 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що виплата пенсії позивачу відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Так,

постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної пенсії за віком складає 16 грн. 62 коп., постановою Кабінету Міністрів України № 861 від 25 липня 2001 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної пенсії за віком складає 18 грн. 10 коп. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» було встановлено, що розрахунок пенсій та додаткової пенсії призначених  відповідно статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинен проводитися виходячи з розміру 19 грн. 91 коп.

Стосовно цих тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Таким чином, колегія судів дійшла до висновку, що постанови Кабінету Міністрів України № 861 від 25 липня 2001 року, № 1 від 3 січня 2002 року були прийняті всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції про те, що позивачу повинна сплачуватися  державна та додаткова пенсія у розмірі визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"  з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Колегія суддів з цього приводу зазначає, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була доповнена частиною третьою згідно з  Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.     

Крім того, колегія суддів враховує, що в дійсний час діє Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523  зі змінами і доповненнями, за яким пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання завдяки Чорнобильської катастрофи нараховуються відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. За частиною 5 статті 45 цього закону документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії. Позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії до відповідача 9 жовтня 2007 року (арк. справи 10, 11), а відповідач листом від 22 жовтня 2007 року (арк. справи 12) відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з 1 жовтня 2007 року відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а не з 9 жовтня 2007 року як було визначено судом першої інстанції. Проте, судом першої інстанції не було враховано, що період перерахунку пенсії позивачу за 2007 рік, виходячи з норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено відповідні зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", складає з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Стосовно позовних вимог позивача - зобов'язання відповідача в подальшому при підвищенні встановленого законом розміру прожиткового мінімуму збільшувати з дня встановлення нового розміру суму державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в подальшому робити перерахунок пенсії з її збільшенням згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону, тому висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача провадити перерахунок пенсії ОСОБА_2 за інвалідністю та додаткової пенсії відповідно до статей 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення не є вірним.

Крім того, судом першої інстанції всупереч вимог статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови не було вказано про «відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог», хоча в абзаці 1 резолютивної частини постанови вказано про часткове задоволення  позовних вимог ОСОБА_2

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального та процесуального права, що з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює скасування постанови суду шляхом першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору, для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2008 року по адміністративній справі № 2-а-1710/08  - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2008 року по адміністративній справі № 2-а-1710/08 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2, м. Горлівка до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення недоотриманої пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю ОСОБА_2, м. Горлівка в розмірі, передбаченому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області здійснити ОСОБА_2, м. Горлівка перерахунок державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 31 жовтня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.         

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 3 листопада 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                         Г.М.Міронова

                                                              /підпис/                                                         К.П.Горбенко