ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 року справа № 919/704/13
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна
компанія "Нафтогаз України"
(01001, м .Київ, вул. Б.Хмельницького, 6,
ідентифікаційний код 20077720)
до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС ПЛЮС"
(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, буд. 39, кв.3,
ідентифікаційний код 32294088)
про стягнення 3 405 199,32 грн,
за участю:
представника позивача - не з'явився;
представника відповідача - не з'явився;
Суть спору:
19.06.2013 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 405 199,32 грн, з яких: 2 998 918,98 грн - сума основного боргу, 156 866,85 грн - пеня, 209 924,33 грн - штраф, 31 373,37 грн - 3% річних, 8 115,79 грн - інфляція.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 14/2304/11 від 30.09.2011 на купівлю-продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, в частині розрахунків за отриманий природний газ.
Ухвалою суду від 25.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.07.2013, в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати докази, необхідні для своєчасного та правильного розгляду справи.
В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 08.08.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача під час розгляду справи надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого суму основного бору за договором визнав, але просить зменшити розмір штрафних санкцій, а саме пені у розмірі 156 866,85 грн до 1,00 грн та 7% штрафу у розмірі 209 924,33 грн до 1,00 грн (арк. с 63-69). В судовому засіданні 19.08.2013 представник відповідача суму основного боргу у розмірі 2 998 918,98 грн визнав та просив зменшити розмір штрафних санкцій.
У судове засідання 19.08.2013 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
На підставі викладеного суд вважає за можливе продовжити розгляд спарви у відсутності представників сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
30.09.2011 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", правонаступником якої є публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (далі - Покупець) укладено Договір № 14/2304/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір) (а.с. 16-21), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4 від 27.06.2012).
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 28 033 тис. куб м.
Пунктом 5.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 4 від 27.06.2012 до Договору визначено, що з 01.07.2012 ціна за 1 000 кубічних метрів газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 кубічних метрів природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 по 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг його транспортування - до повного погашення заборгованості.
На виконання умов Договору, за період листопад - грудень 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 057 894,20 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 та 31.12.2012 (а. с. 27-28).
Проте відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення плати за договором № 14/2304/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 належним чином не виконував, та не сплатив у повному обсязі заборгованість за поставлений природний газ, внаслідок чого у нього за період з листопада 2012 року по грудень 2012 року утворилась заборгованість у сумі 2 998 918,98 грн.
В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 26-2-46-13 від 23.04.2013 про сплату протягом трьох днів основної суми боргу та штрафних санкцій у розмірі 324 888,48 грн (а.с. 14-15).
Однак, заборгованість відповідачем погашена не була, що і стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що 30.09.2011 між сторонами був укладений договір № 14/2304/11, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).
Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже зазначалось, пунктом 6.1 Договору встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару (газу), згідно з яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Отже, остання поставка газу (за грудень 2012 року) мала бути оплачена відповідачем в строк до 14.01.2012.
Судом встановлено, що позивач під час дії Договору в період з листопада 2012 року по грудень 2012 року поставив відповідачу газ на суму 4 057 894,20., проте станом на час розгляду справи в суді відповідач не в повному обсязі сплатив суму заборгованості за договором, в зв'язку із чим залишок основної суми заборгованості відповідача перед позивачем складає 2 998 918,98 грн.
Таким чином, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий природний газ по договору № 14/2304/11 від 30.09.2011 на суму 2 998 918,98 грн, що також не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні. Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за імпортований природний газ в період листопад-грудень 2012 року у розмірі 2 998 918,98 грн.
Крім цього, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 156 866,85 грн., 7% штрафу у розмірі 209 924,33 грн., суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 8 115,79 грн. та 3% річних у розмірі 31 373,37 грн.
Що стосується вимог відповідача щодо стягнення пені в розмірі 156 866,85 грн. та 7% штрафу у розмірі 209 924,33 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на те, що судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за Договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Представник відповідача у своєму відзиві просив зменшити розмір пені до 1,00 грн. та штрафу до 1,00 грн., посилаючись на те, що стягнення цих сум суттєво погіршить фінансове становище відповідача та буде мати негативні наслідки, а також на те, що відповідачем не була отримана з місцевого бюджету субвенція на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого опалення для додаткової можливості погашення спірної заборгованості перед позивачем.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодекс України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У частині 2 цієї статті зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 3.17.4. постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії. Тобто, застосовуючи пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суду належить об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення; негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Виходячи з інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити лише розмір штрафу до 1 % від суми простроченого платежу, тому за порушення виконання грошового зобов'язання суд стягує з ТОВ «СГС Плюс» штраф у розмірі 29 989,19 грн. Щодо зменшення розміру пені суд вважає за необхідне відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача, щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 156 866,85 грн. є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 31 373,37 грн. та інфляційних втрат в сумі 8 115,79 грн., суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем, суд вважає його вірним, а тому з відповідача підлягає стягненню сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 8 115,79 грн.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню, з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 31 373,37 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 3 225 264,18 грн., з яких: сума основного боргу - 2 998 918,98 грн, пеня - 156 866 85 грн., 1% штраф- 29 989,19 грн., 3% річних - 31 373,37 грн та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 8 115,79 грн.
За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а також при розподілі судових витрат, судом враховуються положення пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (21001, Вінницька обл.., м. Вінниця, вул. Фрунзе, 1; ЄДРПОУ 32294088; р/р 26006704112402 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720; р/р 26001601004109 в ПАТ "Промінвестбанк" м. Києва, МФО 300012, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 3 225 264,18 грн. (три мільйона двісті двадцять п'ять тисяч двісті шістдесят чотири грн. 18 коп), з яких: сума основного боргу - 2 998 918,98 грн, пеня - 156 866 85 грн., 1% штраф- 29 989,19 грн., 3% річних - 31 373,37 грн та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 8 115,79 грн.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс" (21001, Вінницька обл.., м. Вінниця, вул. Фрунзе, 1; ЄДРПОУ 32294088; р/р 26006704112402 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ЄДРПОУ 20077720; р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) судовий збір у розмірі 68 104,00 грн. (шістдесят вісім тисяч сто чотири грн. 00 коп).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.08.2013.
Суддя І.А. Харченко