Справа 22ц-11714\2007 Головуючий в 1 інстанції - Потьомкін О.П.
Категорія 21 (2) Доповідач - Соколан Н.О.
УХВАЛА
Іменем України
08 листопада 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Барильської А.П. суддів: Соколан Н.О., Ляховської І.Є. при секретарі: Чубіній А.В.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - Бершадської Людмили Станіславівни, представника позивача - ОСОБА_1, представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Дульського Анатолія Леонідовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа -відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2007 року позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі. З Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі (далі Фонд соціального страхування) на користь позивача стягнуто заборгованість по щомісячним страховим платежам в сумі 9808, 93 грн. за період з 01.02.2003 року по 23.01.2006 року, і щомісячно з 24.01.2006 року стягувати по 489, 68 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, оскільки ухвалюючипостановляючи рішення, суд першої інстанції не застосував строк позовної давності, Фонд соціального страхування не є належним відповідачем по справі, судом не наведено підстави та не проведено розрахунки застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів на ВАТ «КЗРК», не дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, а також фактичної заробітної плати за оспорюваний позивачем період, суд не провів перевірку згідно п. 28 Правил... чи не перевищує розмір відшкодування втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати профпрацездатності розміру середньомісячної заробітку відповідного працівника, також, суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати
максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», що призвело до неправильного вирішення судом спору.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд в порядку п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що 29.04.1962 року з позивачем в період його роботи машиністом шахти «Орджонікідзе» виробничого об'єднання Кривбасруда (правонаступником якого стало ВАТ «КЗРК») стався нещасний випадок. Висновком ВТЕК з 30.07.1962 року йому встановлено 60% втрати профпрацездатності, при подальших переоглядах ступінь втрати профпрацездатності змінювався, та з 31.07.1967 року встановлено 50% втрати профпрацездатності безстроково.
У зв'язку з частковою втратою працездатності позивачу відповідачем провадились виплати відшкодування втраченого заробітку з розрахунку базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року по професії позивача та ступеня втрати працездатності, проте для коригування середнього заробітку відповідачем ВАТ «КЗРК» було застосовано не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів запроваджених на підприємстві у період з 1992 року по час встановлення позивачу ступеня втрати профпрацездатності, що призвело до неправильного нарахування сум відшкодування шкоди, з приводу чого виник спір.
Задовольняючи позов частково та стягуючи з Фонду соціального страхування суми недоплачених виплат за період з 01.02.2003 року суд першої інстанції виходив з того, що при перерахуванні позивачу сум страхових виплат підприємство помилково взяло до розрахунку коефіцієнти росту реальної середньої заробітної плати, а не встановлені спільними
постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства коефіцієнти. У свою чергу Фонд соціального страхування також продовжив виплату цих сум у неправильному розмірі.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для перерахування щомісячних сум відшкодування шкоди колегія суддів погодитись не може, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період, тобто на час виплати відшкодування шкоди підприємством.
Крім того, здійснюючи перерахунок розміру щомісячних страхових виплат відшкодування шкоди виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивача, суд першої інстанції не врахував положення п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», згідно якого відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку.
Крім цього, відповідно до пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із наступними змінами і доповненнями), перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути
більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд звернув увагу на зазначене положення, проте здійснюючи розрахунок сум відшкодування шкоди, перераховував на 100% втрати професійної працездатності не у кожному випадку корегування регресних виплат на відповідний коефіцієнт підвищення тарифних ставок та окладів, крім цього довідка про срередньомісячний заробіток по професії прохідника на час підвищення тарифних ставок та окладів, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 12 т.2) не відповідає вимогам п. 28 Правил...
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та розглянуто не всі позовні вимоги, тому підлягає скасуванню в повному обсязі, з направленням справи на новий розгляд в той же суд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п.5 ч.1 ст. 311, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2007 року скасувати. Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.