АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/7085/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Овчаренко Н.Г.

Справа № 2-2918/11 Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Солод О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 26 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка звернулась до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь борг в сумі 5027 грн., борг по заробітній платі у сумі 4943,34 грн., моральну шкоду у сумі 2000,00 грн., та плату за проїзд у сумі 776 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що в 1998 році дочка позивачки - ОСОБА_2, взяла у неї у борг 1000 грн., що були надані сином позивачки, ОСОБА_3, для купівлі йому відеомагнітофону. До теперішнього часу гроші відповідачка не повернула, хоча зобов'язалась повернути борг на протязі трьох місяців. За той час, що відповідачка не повертала гроші з 1998 до 2012 року, з урахуванням коефіцієнту інфляції борг складає 5027,00 грн.

Крім того, позивачка працювала в ПП «Івіца» з серпня 1994 по 2000 рік, усього 315 днів. За цей час відповідачка не виплатила позивачці заробітну плату в сумі 1011 грн. , що на січень 2012 року з урахуванням коефіцієнту інфляції складає 4943,24 грн.

Також позивачка посилається на те, що їй спричинена відповідачкою моральна шкода у сумі 2000,00 грн. від фізичних та моральних страждань, у зв'язку з протиправною поведінкою останньої по відношенню до позивачки, у зв'язку з чим вона знаходиться на обліку у лікарні по хронічним захворюванням.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 26 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження вимог про стягнення з відповідачки суми боргу у розмірі 1000 грн. позивачкою було надано копію документу , що має назву - «розписка» , яка була написана позивачкою 15 червня 1998 року , однак містить розпис біля фамілії ОСОБА_4 ( ар. сп. 4).

Відповідачка заперечує як факт отримання від позивачки в борг 1000 грн. , так і факт виконання нею вище вказаного розпису на борговому документі.

Згідно із статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак , як вбачається з матеріалів справи первинна позовна заява надійшла до суду 23 серпня 2011 року ( ар. сп. 1).

Виходячи з вищенаведених обставин суд першої інстанції , керуючись положеннями ст.ст. 257 , 261 ЦК України та на підставі заяви відповідачки про необхідність застосування положень ч.3,4 ст. 267 ЦК України дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог в зв»язку зі спливом строку позовної давності.

Правильним являється і висновок суду що до відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивачки заборгованості по заробітній платі .

Як пояснювала позивачка в суді , зокрема, апеляційної інстанції , вона в період з 1994 року по 2000 рік періодично , під час своїх приїздів до м. Дніпропетровська, виконувала окремі доручення на підставі довіреності , що видавалась їй ПП «Івіца» , однак грошову винагороду не отримала . Дане підприємство припинило своє існування в 2005 році. Таким чином суд першої інстанції , з посиланням на положення ст. 33 ЦПК України , правильно прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог , оскільки вони пред»явлені до неналежного відповідача.

Підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки грошових сум на відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано встановлено не було, оскільки в задоволенні заявлених вимог було відмовлено , а факту спричинення вказаної шкоди та наявності причинного зв»язку між захворюваннями , що мають місце у позивачки та якими-небудь протиправними діями відповідачки , позивачкою не доведено.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про необхідність задовольнити заявлені позовні вимоги , про напружені родинні стосунки , що склалися у позивачки з відповідачкою , про морально-етичні поняття позивачки суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Керуючись ст.ст.303,307,308 , 313,314,315 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровськ від 26 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді