АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді - Ларенка В.І.

- суддів: - Гальянової І.Г., Костенко Т.М.,

при секретарі: -Ленюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Харківської міської ради про виділ частини домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою ,-

ВСТАНОВИЛА:

20 березня 2012 року позивачка ОСОБА_4 звернулась у суд з позовом про виділ їй в натурі частини будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 і про визначення порядку користування земельною ділянкою по другому варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1078\7893 від 31 серпня 2009 року, посилаючись на те, що їй на праві власності належить 1\2 частина житлового будинку з надвірними будівлями на підставі договору купівлі-продажу, однак вона користується меншою часткою, ніж відповідач ОСОБА_5, який проживає в будинку не оформив право власності на іншу 1\2 частину після смерті свого батька. Посилається на те, що 14 липня 2006 року вона за договором купівлі-продажу придбала 1\2 частину будинку з надвірними будівлями. Фактично вона користується приміщеннями значно меншою частиною.

Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечував, пояснив, що житловий будинок належав його батьку, який помер. Будинок складається з двох квартир. Одну квартиру займав він, не оформивши право на спадщину, іншу займав його брат ОСОБА_6, який оформив право на спадщину після смерті батька. У 2006 році брат продав свою частку домоволодіння позивачці. Позивачка бачила що купувала. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 03.03.2011 року визначений порядок користування будинком і земельною ділянкою згідно до першого варіанта експертизи. Вказаний порядок користування давно склався. За другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, на якому наполягає позивачка, передбачені значні переобладнання, внаслідок яких будинок може бути зруйнований. Крім того рішенням суду від 16.08.2011 року позивачці було проведено виділ частині домоволодіння по першому варіанту, однак це рішення скасовано апеляційним судом і в позові позивачці про виділ частини домоволодіння в натурі відмовлено.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального і матеріального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Наводить ті ж доводи що і в позовної заяві.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо порядку користування земельною ділянкою пов'язані з вимогами щодо виділення в натурі частки житлових приміщень і прибудинкових споруд у спірному домоволодінні, однак об'єктом дослідження є земельна ділянка розміром 600 кв.м. з надлишком землі у розмірі 81 кв.м., що перебуває у спільному користуванні сторін і вона є комунальною власністю і в користування ні сторонам ні колишньому власнику будинку не надавалась, а тому підстав для задоволення позову ОСОБА_4 немає.

Судова колегія вважає, що дані висновки суду є правильними, оскільки вони зроблені відповідно до зібраним доказам, вимогам ст.125 ЗК України, ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок з надвірними будівлями розташований на земельної ділянці площею 600 кв.м., зареєстрованої на підставі рішення Ленінської райради м. Харкова від 28.02.1956 року за ОСОБА_7 - батьком відповідача ОСОБА_5, крім того маються лишки 81 кв.м.. Будинок складається з двох квартир. Одну квартиру займав відповідач ОСОБА_5, який не оформивши право на спадщину після смерті батька, іншу займав його брат ОСОБА_6, який оформив право на спадщину після смерті батька. У 2006 році брат відповідача продав свою 1\2 частку домоволодіння позивачці ОСОБА_4. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами по справі.

Відповідно до положень ч.1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості) , одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні міські ради.

Як вбачається з матеріалів справи у даному випадку 81 кв.м. є надлишком землі, яка перебуває у спільному користуванні сторін по справі - є комунальною власністю. Харківська міська рада цю частину земельної ділянки в користування сторонам не надавалась. Не надавалась вона і колишньому власнику будинку - ОСОБА_7.

Оскільки вимоги щодо порядку користування земельною ділянкою пов'язані з вимогами щодо виділення частки житлових приміщень і при будинкових споруд в натурі, підстав для задоволення позову ОСОБА_4 немає.

А тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про виділ частини домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, та їм дана належна оцінка.

Висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: