УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1072/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"21" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого - суддіПритуленко О.В.,

суддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

при секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Управляючого санацією підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом Управляючого санацією підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту", в якому просив суд визнати незаконними та скасувати наказ №25 від 10 квітня 2013 року про звільнення його з роботи та наказ від 10 квітня 2013 року про призначення ОСОБА_8 на займану ним посаду; поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за вимушений прогул.

У позові зазначив, що з жовтня 2011 року він працював начальником Феодосійської філії підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федераці»ї на підставі контракту. Строк дії контракту сплив 31 грудня 2012 року, проте, трудові відносини фактично продовжувались.

Оскільки жодна із сторін не виявила наміру припинити дію контракту з 31 грудня 2012 року, відтак, відповідно до положень ст.39-1 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним на невизначений строк. Проте, 10 квітня 2013 року відповідач безпідставно припинив трудові відносини на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, в зв'язку із закінченням строку, передбаченого контрактом, і звільнив його з роботи. При цьому йому не була видана трудова книжка і не виплачений розрахунок.

Посилаючись на порушення відповідачем положень ст.ст. 40, 47 КЗпП України, вважає своє звільнення незаконним.

Ухвалою Феодосійського міського суду АРК від 21 червня 2013 року позові вимоги ОСОБА_6 в частині визнання незаконним і скасування наказу від 10 квітня 2013 року про призначення ОСОБА_8 на посаду начальника Феодосійської філії підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту Міністерства оборони Російської Федерації залишені без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 03 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про скасування наказу, поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу на це рішення, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, визначені контрактом.

Судом встановлено, що 01 січня 2012 року між ОСОБА_6 та відповідачем був укладений контракт за умовами якого позивача було призначено на посаду керівника філіалу підприємства Будівельного управління Чорноморського Флоту у м.Феодосія. Термін дії контракту визначено до 31 грудня 2012 року (пункт 7.1).

Згідно пункту 6.2 контракт припиняється після закінчення його дії.

Наказом Управляючого санацією підприємства "Будівельне управління Чорноморського Флоту" № 25-С від 10 квітня 2013 року позивача звільнено з посади керівника Феодосійської філії вказаного підприємства в зв'язку з закінченням строку, передбаченого контрактом, п. 8 ст.36 КзпП України (а.с.30).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що контракт припинив свою дію; позивач у строк, визначений в пункті 6.5 контракту, не подав відповідачу заяву про продовження дії контракту, а відповідач заперечує продовження трудових відносин з позивачем за межами строку контракту.

Оскаржуючи рішення суду, апелянт посилається на те, що після закінчення строку контракту трудові відносини між сторонами фактично продовжувались, отже, трудовий договір вважався продовженим на невизначений строк і відповідач не мав правових підстав для його розірвання за пунктом 8 ст.36 КЗпП України. Крім того, позивач був працевлаштований на підприємстві на підставі контракту, укладеного між сторонами 01 жовтня 2011 року. Переукладення цього трудового договору (контракту) у січні 2012 року також свідчить про укладення договору на невизначений строк.

Доводи апеляційної скарги не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення.

Особливістю контракту, укладеного між сторонами є те, що сторони визначилися зі строком його дії - з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Відповідно до п. 6.2 трудового контракту від 1 січня 2012 року даний контракт припиняється після закінчення строку його дії.

Згідно із п. 6.5 цього контракту за 2 місяці до закінчення строку чинності контракту позивач зобов'язаний був письмово повідомити підприємство про продовження контракту на новий строк або про відмову від продовження контракту.

Безспірно встановлено, що позивач письмово не повідомив відповідача про свій намір продовжувати строк дії контракту; новий контракт між сторонами не укладався.

Згідно із ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 23 та ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, тобто щодо строкових трудових договорів укладених у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або нтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З матеріалів справи вбачається, що контракт, укладений між сторонами 01 січня 2012 року, містить певні зобов'язання керівника філії підприємства (пункти 2.2, 4.2, 4.3), що свідчить про те що, з врахуванням характеру наступної роботи та умов її виконання, трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк.

Відмовляючи в позові, суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що позивач був звільнений з посади у зв'язку з закінченням терміну дії контракту відповідно до вимог п. 8 ст. 36 КЗпП України без порушень вимог законодавства.

Посилання апелянта на те, що суд не з'ясував дотримання відповідачем порядку звільнення, передбаченого ст.47 КЗпП України, не можна визнати підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки позовних вимог з приводу невидачі трудової книжки або непроведення розрахунку ОСОБА_6 заявлено не було.

Виходячи з того, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 307, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.