№ справа:1-0107/1/12Головуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.

№ провадження:11/190/324/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кордик С. В.

__________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді Корольова М.П.

Суддів Кордика С.В., Радіонова І.І.

За участю прокурора Сулейманової Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Галюка Р.Г. на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2012 року, якою кримінальна справа у відношенні ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 17, ст. 81 ч. 3 КК України /в редакції 1960 року/, повернена прокурору Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для організації додаткового розслідування,

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з оскарженої постанови органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 25 жовтня 1992 року о 18 годині 30 хвилин на вул. Елеваторна в м. Сімферополі зустрів свого знайомого ОСОБА_8 та запропонував йому піти збирати недопалки сигарет щоб покурити.

Далі вони підійшли до універсаму «Заводський», який розташований по вул. Г. Васильєва в м. Сімферополі, де ОСОБА_7 зайшов у двір магазина, рукою розбив скло, повернувся на зупинку автобуса, де його чекав ОСОБА_8, якому він запропонував вчинити крадіжку з магазину.

З метою вчинення крадіжки обидва підійшли до магазину і через розбите вікно проникли у приміщення кулінарного цеху магазину, після чого були затримані співробітниками міліції. Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кваліфіковані слідством за ст. 17, ст. 81 ч. 3 КК України /в редакції 1960 року/.

Вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 жовтня 1995 року ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за ст. 17, ст. 81 ч. 3 КК України /в редакції 1960 року/. Ухвалою цього ж суду від 06 жовтня 1995 року матеріали справи щодо ОСОБА_7 виділені в окреме провадження та він оголошений у розшук.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2012 року зазначена кримінальна справа зі стадії судового розгляду повернена прокурору Залізничного району м. Сімферополя Автономної Республіки Крим для організації додаткового розслідування.

Рішення суду мотивовано тим, що на протязі тривалого часу органами внутрішніх справ не вжито заходів для встановлення місцезнаходження підсудного ОСОБА_7, тому суд дійшов до висновку, що органом досудового слідства не з достатньою повнотою були встановлені дані щодо його особи, що не може бути усунено в судовому засіданні.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, Галюк Р.Г. порушує питання про скасування постанови суду і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд з підстав недотримання судом вимог кримінально-процесуального закону.

Апелянт стверджує, що органом досудового слідства місце реєстрації та проживання підсудного встановлені належним чином, а та обставина, що він не був доставлений до суду приводом не свідчить про неповноту або неправильність досудового слідства. Вважає, що суд може з'ясувати та усунути цей недолік в ході судового слідства.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора Галюка Р.Г., перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до висновку, що вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 281 КПК України /в редакції 1960 року/ повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України /в редакції 1960 року/ не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого.

Статтею 262 КПК України /в редакції 1960 року/ передбачено, що розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи після її надходження до суду підсудний ОСОБА_7 в судові засідання не з'являвся, оголошений судом привід органом внутрішніх справ не виконаний у зв'язку із відсутністю підсудного за місцем проживання, зазначеним слідством /а.с. 150-154/.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 06 жовтня 1995 оголошений розшук підсудного ОСОБА_7 зі зміною міри запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту, а провадження у справі зупинено до його розшуку /а.с. 159/.

Проте позитивних результатів в період з 1995 по 2012 рік розшук так і не дав. При цьому, згідно довідки з оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_7 від 19 лютого 2010 року оперативно-розшукові заходи щодо встановлення місця його перебування проводилися лише в 2003 та в 2006 році /а.с. 251/.

Крім того, в 2010 році суду було надано три довідки з оперативно-розшукової справи щодо ОСОБА_7, які містять суперечливі дані про те, з якого часу він не проживає АДРЕСА_1 /а.с. 251, 257, 268/.

З матеріалів справи також вбачається, що фактичне місце проживання або перебування ОСОБА_7 по АДРЕСА_1, за якою йому обрана підписка про невиїзд, органом досудового слідства належним чином не перевірялося, як і не була встановлена адреса його реєстрації, оскільки згідно адресної довідки він був зареєстрований АДРЕСА_2, звідки виписаний в м. Євпаторію /а.с. 106/.

При цьому, зазначена адресна довідка була складена не працівником адресного бюро, а слідчим невідомо з якого джерела, відомості з адресного бюро м. Сімферополя та м. Євпаторії слідчим витребувані не були. В матеріалах справи також відсутні передбачені законом документи, що посвідчують особу ОСОБА_7, у тому числі дані про його приналежність до громадянства, місце народження, відомості щодо документування його паспортом та інші.

Таким чином, оскільки, ОСОБА_7 після передання справи до суду зник, місце його перебування невідоме, а оголошення розшуку та проведені у зв'язку з цим оперативно-розшукові заходи на протязі понад сімнадцяти років не дали позитивного результату, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що органом досудового слідства не в повному обсязі були встановлені дані про особу обвинуваченого щодо його фактичного місця проживання на момент розслідування та направлення даної справи до суду в порядку ст. 232 КПК України /в редакції 1960 року/.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції має можливість усунути недоліки слідства на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки судове слідство у зв'язку з неявкою ОСОБА_7 навіть не було розпочато, суд позбавлений можливості розглянути справу по суті.

З урахуванням викладеного, постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування є законною та обґрунтованою, підстав для задоволення апеляції прокурора колегія судів не вбачає.

Ураховуючи викладене та керуючись, ст.ст. 365, 366 КПК України /в редакції 1960 року/, п. 15 Перехідних положень КПК України /в редакції 2012 року/, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора Галюка Р.Г. - залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 14 листопада 2012 року, якою кримінальна справа у відношенні ОСОБА_7, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 17, ст. 81 ч. 3 КК України /в редакції 1960 року/, повернена прокурору Залізничного району м. Сімферополя АР Крим для організації додаткового розслідування, - залишити без змін.

Судді

М.П. Корольов С.В. Кордик І.І. Радіонов