АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-017/11

Номер провадження 11/786/520/2013

Категорія

Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В.

Доповідач ап. інст. Ландар О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Кожевнікова О.В., Костенка В.Г.

за участю прокурора Гринь А.С.

розглянувши 27 серпня 2013 року у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією прокурора Полтавського району на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Рось Волковиського району Гродненської області Білорусії, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 02.04.2010 року Ленінським районним судом м. Полтави за ст. 185 ч.2, ст.15 ч.2. ст. 185 ч.2, ст.15 ч.3, ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покрання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,-

засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а за сукупністю цих злочинів в порядку ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому призначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2010 року та за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

По справі відповідно до ст. 81 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.

За змістом вироку суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів за наступних обставин.

13 серпня 2010 року близько 10.00 год. засуджений ОСОБА_2 шляхом вільного доступу зайшов до будинку свого діда ОСОБА_3, за адресою АДРЕСА_2 звідки таємно і повторно викрав грошові кошти в сумі 520 грн., які знаходилися на полиці серванту, завдавши потерпілому матеріального збитку на вказану суму.

27 серпня 2010 року близько 17.00 год. засуджений ОСОБА_2, діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу знов проник на територію домогосподарства свого діда ОСОБА_3, звідки з приміщення гаража таємно викрав металеву оцинковану бочку ємкістю 200 л вартістю 100 грн., двоє слюсарних тисків вартістю 200 грн. та 90 грн., металеву плиту від циркулярної пилки вартістю 150 грн., з сараю - металеву бочку ємкістю 200 л вартістю 60 грн., а з приміщення літньої кухні - чавунну плиту і засув пічки вартістю 350 грн. і 50 грн. відповідно, та відрізки металевого кутика загальною довжиною 4,2 м вартістю 80 грн., завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 1070 грн.

У апеляції прокурор Полтавського району порушує питання про зміну вироку місцевого суду та виключення із вироку вказівки про призначення засудженому покарання в порядку ст.71 КК України. Свої вимоги обґрунтовує нормами Європейської конвенції про видачу правопорушників та ст.454 КПК України за змістом яких видана в порядку екстрадиції особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора Гринь А.С. про необхідність змінити вирок місцевого суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора Полтавського району підлягає задоволенню.

Правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2.у вчиненні корисливих злочинів за наведених вище обставин та правильність юридичної кваліфікації його дій за статтями кримінального закону ніким із учасників кримінального процесу під сумнів не ставиться.

Відповідно до ст. 365 КПК України ( в ред. 1960 р.) вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Вбачається, що після закінчення досудового слідства дана кримінальна справа надійшла на розгляд до Полтавського районного суду 24 листопада 2010 року.

У зв'язку з неявкою підсудного ОСОБА_2, що знаходився на підписці про невиїзд в судові засідання, невиконання постанов про його примусовий привід, він за постановою районного суду від 20 січня 2011року був оголошений у розшук.

30 серпня 2012року Міністерство юстиції України відповідно до Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957року звернулось до Генеральної прокуратури Російської Федерації з запитом про видачу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який був задоволений.

Як видно із змісту Клопотання про видачу особи для притягнення до кримінальної відповідальності, складеного суддею районного суду у провадженні якого перебувала справа, у ньому ставилось питання про видачу затриманого на території РФ ОСОБА_2 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок чужого майна за ч.2 та ч.3 ст.185 КК України.

За змістом ч.4 ст.454 КПК України 1960 року, яка встановлює межі кримінальної відповідальності виданої особи, у разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного в запиті про видачу, притягнути таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.

Згідно з міжнародними нормами, які є частиною національного законодавства України, видана особа не може переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою за будь-яке інше правопорушення, вчинене до її видачі, крім випадків, визначених у п.п. «а», «б» ст.14 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року, а також ч.ч.4, ч.5 ст.454 КПК України (1960р.)

При вивченні матеріалів справи встановлено, що питання про згоду на приєднання ОСОБА_2 невідбутої частини покарання за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 02 квітня 2010 року у клопотанні Полтавського районного суду до Генеральної прокуратури Російської Федерації взагалі не ставилося, згода на застосування цього кримінального закону запитуваною стороною не давалася, а отже правові підстави для призначення ОСОБА_2 покарання за ст. 71 КК України відсутні, що в силу ст.ст.370,371 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст.365, 366, 367 КПК України ( у редакції 1960 року ) , пунктами 11,15 Розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора Полтавського району задовольнити.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2012 року відносно ОСОБА_2 змінити: виключити з резолютивної частини вироку вказівку про обрання йому остаточного покарання в порядку ст.71 КК за сукупністю вироків.

У зв'язку з цим вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України та в порядку ч.1 ст. 70 КК України до покарання, обраного місцевим судом.

В решті вирок залишити без змін.

С У Д Д І :

Кожевніков О.В. Ландар О.В. Костенко В.Г