Справа № 2516/2617/12 провадження № 11/795/276/2013 Головуючий у І інстанції Головко В.М.

Категорія - ст. 286 ч.2КК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г.

Суддів - Акуленко С.О., Лазоренка М.І.,

З участю прокурора - Гапєєвої Н.П.,

Засудженого - ОСОБА_2

Захисника - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_2 на вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2013 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Носівка Чернігівської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, працюючий водієм ПАТ «Асфальтобетонний завод» м. Київ, Хутір Острів, 13, проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимий, паспорт НОМЕР_9, виданий Московським РУГУ МВС м. Києва 06.06.1999 року,

- засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 4 /чотири/ роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_4 26698 грн., з яких: 11698 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь Ніжинської ЦМЛ - 1235 грн. 24 коп., на користь Носівської ЦРЛ - 68 грн. 28 коп. відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочинів.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на користь держави 6548 грн. 89 коп. судових витрат.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 29 липня 2007 року близько 14 год. він, керуючи автомобілем SUBARU Legaci, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись у Носівському районі Чернігівської області по автодорозі «Т-25-13 Козелець - Козари - Носівка» в напрямку від с. Козари до м. Носівка, на відстані 2 км.+900 метрів до дорожнього знаку 5.45 ПДР України «Носівка», порушив п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.3, 12.6 (г) Правил дорожнього руху - не вибрав безпечної швидкості, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась при виникненні небезпеки для руху у вигляді автомобіля УАЗ 469Б, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який виїжджав з території, прилеглої до проїзної частини дороги «Т-25-13 Козелець - Козари - Носівка», та зіткнувся з даним автомобілем УАЗ.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля SUBARU Legaci, р. н. НОМЕР_1, ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді забитих ран волосяної частини голови, обличчя, обох верхніх кінцівок, відкритого перелому обох кісток лівого передпліччя, закритого перелому човникоподібної кістки лівої кисті, закритого перелому лівого стегна, які ускладнились травматичним шоком тяжкого ступеня, були небезпечними для життя в момент спричинення і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3(б), 12.3, 12.6(г) ПДР стало причиною настання дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з її наслідками.

В апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ставиться питання про скасування вироку суду на підставі п.4 ч.1 ст. 286 КПК України та повернення справи прокурору Носівського району для проведення додаткового розслідування внаслідок неповноти досудового слідства, однобічності судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та істотних порушень кримінально-процесуального закону. Зазначає, що огляд місця ДТП був проведений всупереч вимогам ст.ст. 190 ч.1, 191 КПК України, бо не в повній мірі з'ясована характеристика дороги Т-2513, спеціалісти із Служби автомобільних доріг не залучались, в протоколі огляду була вказана не вірна інформація про асфальтобетонний тип покриття дороги, яка потім надавалась у всіх постановах про призначення інженерно-технічних експертиз, в той час, коли покриття було чорно - щебеневим. В схемах до протоколу огляду місця ДТП також не відображена вся інформація щодо даної ділянки дороги, не усунуті розбіжності величин видимого гальмівного сліду автомобіля Субару-Легасі, не вказані інші конструктивні частини дороги. Постанова про порушення кримінальної справи від 01.08.2007 року була винесена з порушенням вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, без проведення належної дослідчої перевірки обставин і механізму ДТП, причин і умов, за яких сталася ДТП. Органами досудового слідства не взято до уваги, що при здійсненні розвороту автомобілем УАЗ 469Б дії водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.п. 1,5; 2,3 «б», «д»; 10,1; 10,4 ПДР та відповідно до п. 1.10 ПДР були небезпекою для руху автомобіля Субару-Легасі, яка переросла в аварійну ситуацію. Протягом 5 років розслідування обставин і механізму ДТП проводилось на підставі версії, викладеної в постанові про порушення кримінальної справи від 01.08.2007 року, що є умисним перекрученням фактів. Судова експертиза технічного стану дороги Т-2513 і дорожніх умов не проводилась, не враховано змін дорожнього покриття після ремонту дороги у 2008 році при призначенні експертизи, і отримані при ходових випробуваннях показники не відповідали фактичним даним автомобіля Субару-Легасі станом на 29.07.2007 року, і вихідні дані є недостовірними, а тому висновки експертів №457-А, №390, №9-175, № 368 в тій частині, що швидкість автомобіля Субару-Легасі до початку видимого сліду гальмування становила не менше 116-118 км/год. та про невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п. 12.3, 12.6 «г» ПДР є технічно необґрунтованими та помилковими.

Додаткове розслідування було однобічним та упередженим, кримінальна справа щодо ОСОБА_5 була закрита незаконно за п.2 ч.1 ст. 6 КПК України. Вказує, що відносно ОСОБА_2 кримінальна справа за ст. 286 ч.2 КК України була порушена 12.11.2012 року, а 15.11.2012 року вже було оголошено про закінчення досудового слідства, тобто на порушення вимог ст.ст. 22, 65-67, 42, 143 КПК України, досудове розслідування було здійснене за два дні. Крім того були порушені вимоги ст.ст. 219-221 КПК України, порушені права обвинуваченого та сторони захисту при необґрунтованій відмові в задоволенні клопотань. Вважає, що аварійна ситуація була створена невідповідними діями водія автомобіля УАЗ-469Б ОСОБА_5, і ОСОБА_2 був позбавлений технічної можливості запобігти ДТП.

Посилається на невідповідність вироку суду вимогам ст.ст. 237, 240 КПК України. Засуджений та сторона захисту не своєчасно отримали повідомлення суду про день і час попереднього розгляду справи та були позбавлені можливості надати докази неправомірності дій слідчих органів та порушення права ОСОБА_2 на захист. Всупереч вимогам КПК України та п. 23 постанови Пленуму ВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», місцевий суд вибрав обвинувальний ухил, відмовив стороні захисту в задоволенні клопотань, послався на докази, що викликають сумнів, залишив поза увагою, що відтворення обстановки та обставин ДТП та ходові випробування автомобіля Субару-Легасі були проведені через 2 роки після ДТП та ремонту дороги і дали невірні вихідні дані; повідомлення судової комісійної автотехнічної експертизи від 26.03.2008 року про неможливість дачі висновку, бо методика проведення на дорогах з асфальтобетонним покриттям і розм'якшеним бітумом відсутня. Не дана об'єктивна оцінка експертному висновку № 48Е від 28.02.2009 року, згідно якого швидкість автомобіля Субару-Легасі до початку видимого сліду гальмування була визначена в межах 74,8-86,8 км/год. Вважає висновок експерта № 368 від 05.11.2012 року найбільш вірогідним. Посилається на необ'єктивну оцінку доказів місцевим судом.

Також вказує на неправильне вирішення місцевим судом питання про відшкодування завданої шкоди, бо на час ДТП водії ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виконували трудові обов'язки як працівники відповідних підприємств, яким належали автомобілі, тому до участі в кримінальній справі як цивільних відповідачів необхідно було залучити юридичних осіб відповідних підприємств, тому покладений судом обов'язок на ОСОБА_2 відшкодувати завдану шкоду потерпілій ОСОБА_4 є безпідставним.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду та повернення справи на додаткове розслідування з посиланням на незаконність вироку з причин неповноти і однобічності досудового слідства, неповноти та упередженості судового розгляду, неправильного вирішення питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, порушення права на захист. Зазначає, що органами досудового слідства неправильно вказано місце зіткнення транспортних засобів від початку видимого сліду гальмування автомобіля Субару-Легасі. При виконанні слідчих дій не встановлена категорія дороги, тип та стан дорожнього покриття, відсутні дані про дорожню обстановку станом на 29.07.2007 року, про необхідність і характер ремонту даної ділянки дороги в 2008 році, про технічні параметри дорожнього покриття після проведення ремонту, що стало причиною одержання недостовірних вихідних даних для експертного дослідження, а тому висновки є необ'єктивними і технічно не обґрунтованими. Відсутні дані, які були отримані при ходових випробуваннях автомобіля Субару-Легасі 18.07.2009 року. Посилається на порушення його права на захист, бо розслідування по справі велось з 01.08.2007 року по 15.11.2012 року, справа відносно нього була порушена 12.11.2012 року, того ж дня він був допитаний як обвинувачений, а 15.11.2012 року досудове слідство було закінчене. Вважає розгляд справи необ'єктивним і упередженим, бо суд безпідставно відмовив стороні захисту у задоволенні клопотань. Також неправильно вирішене питання про відшкодування заподіяних збитків, оскільки транспортні засоби належать юридичним особам.

В запереченнях на апеляції захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 прокурор Носівського району вважає вирок суду законним, обґрунтованим і мотивованим, а апеляції такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2 та його захисника, адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції в повному обсязі, просили направити справу на додаткове розслідування, думку прокурора, який заперечує проти апеляцій та вважає вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Засуджений ОСОБА_2 свою вину не визнав та показав, що 29 липня 2007 року, їхав автомобілем Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, по автодорозі «Козелець -Козари - Носівка» із с. Козари до м. Носівки з товаришем ОСОБА_7 на передньому сидінні. Алкогольних напоїв не вживав, автомобіль був у технічно справному стані. В с. Козари на автобусній зупинці він взяв пасажирами двох жінок, які сіли на заднє сидіння. Рухався по правій стороні автодороги зі швидкістю 80-90 км/год., дивився на дорогу, не відволікався, руху нічого не заважало. Погода була жарка, сонячна, з температура повітря понад +30градусів. Видимість приблизно 400 - 500 метрів, дорога пряма, рівна, і попереду все видно. Приблизно за 80-90 м. попереду себе раптово побачив, як з правої обочини по ходу його руху із-за кущів повільно передом виїхав автомобіль УАЗ - 469, перпендикулярно до автодороги, який під прямим кутом перетинав проїзну частину автодороги попереду його руху. Коли він побачив автомобіль, той вже передньою частиною знаходився на початку проїзної частини з правої сторони автодороги по ходу його руху. Як вказаний автомобіль рухався по узбіччю, він не бачив, бо між його автомобілем та автомобілем УАЗ на узбіччі були кущі, один з яких закривав йому праве узбіччя. Щоб уникнути зіткнення, він застосував екстрене загальмування та подав звуковий сигнал, але автомобіль продовжував рухатись. Трохи проїхавши, він зіткнувся з лівою стороною автомобіля УАЗ. В момент контакту автомобіль УАЗ передньою частиною знаходився на смузі зустрічного руху, а задньою - на смузі його руху. Після зіткнення керований ним автомобіль ще деяку відстань рухався /сунувся/ разом з автомобілем УАЗ, а потім зупинився біля лівого узбіччя поперек автодороги. На той час ділянка дороги, де він гальмував, була у вигляді розм'яклого покриття, на дорозі виступав бітум, тому, загальмувавши, автомобіль рухався ніби під час ожеледиці. В результаті ДТП пасажир його автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, була відправлена з місця пригоди до лікарні на автомобілі швидкої медичної допомоги, він залишився на місці пригоди, але йому стало погано і він на попутному транспорті поїхав до Носівської лікарні.

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що 29 липня 2007 року близько 14 год. разом із подругою ОСОБА_8 в с. Козари Носівського району зупинили автомобіль доїхати до м. Носівки, сіли на заднє сидіння; вона - за водієм, ніяких розмов не було. Проїхавши за с. Андріївку, подруга закричала: «Козли, куди ви їдете?», після чого вона, ОСОБА_4, глянула на дорогу та побачила автомобіль УАЗ, який перетинав дорогу, і відбулось зіткнення. З якою швидкістю рухався автомобіль Субару, не знає, на спідометр не дивилась. Деталей не пам'ятає, бо з моменту події пройшов тривалий час. Цивільний позов підтримує в повністю, в усіх інших питаннях покладається на розсуд суду.

Аналогічні показання свідка ОСОБА_8

Але виновність ОСОБА_2 у повному обсязі доводиться іншими доказами по справі у їх сукупності, про що місцевий суд послідовно, повно та докладно виклав у вироку.

З показань свідка ОСОБА_5 доводиться, що 29 липня 2007 року близько 14 год. він разом із пасажиром ОСОБА_9 на службовому автомобілі УАЗ 469, д.н.НОМЕР_2 рухався по автодорозі «Носівка - Козари» в напрямку с. Козари, здійснюючи об'їзд кукурудзяного поля, розташованого зліва по ходу його руху. За м. Носівка вирішив розвернутись та зупинитись на узбіччі. Його автомобіль знаходився на правій стороні проїзної частини автодороги «Носівка - Козари» в напрямку с. Козари. Дорога була пуста, тому він, увімкнувши лівий поворот, почав виїжджати поперек автодороги на зустрічну смугу руху з тим, щоб розвернутись і зупинитись на узбіччі з іншої сторони автодороги, та спостерігати за полем. Розвернувшись в напрямку м. Носівка, його автомобіль правими колесами був на узбіччі, а лівими - на проїзній частині дороги. Не зупиняючи автомобіль, вирішив знову перетнути автодорогу і зупинитись з правої сторони автодороги «Носівка - Козари» в напрямку с. Козари, бо там була тінь. Перед виїздом на дорогу в дзеркала заднього виду не дивився, бо був впевненим у відсутності транспортних засобів, бо їх не було у зустрічному напрямку, коли він починав розворот. Перетинаючи автодорогу зліва направо (при напрямку руху на с. Козари), він дивився по обидві сторони автодороги, стверджує, що ніяких транспортних засобів, які б рухались по автодорозі, він не бачив. Коли вже майже закінчував розворот та виїхав на праву сторону дороги (в напрямку с. Козари), то відчув і побачив, що в ліву сторону його автомобіля, приблизно посередині, передньою частиною вдарився автомобіль марки «Субару-Легасі», під керуванням ОСОБА_2. Вважає, що автомобіль Субару Легасі рухався з великою швидкістю, тому при здійсненні ним /автомобілем УАЗ/ розвороту на проїзній частині автодороги «Носівка - Козари», він його не бачив. Оглядовість при перетині ним автодороги була приблизно 400 м., тобто на такій відстані він міг би побачити транспортні засоби, які рухались по даній автодорозі. Після зіткнення автомобілі на проїзній частині ще сунулись деяку відстань в напрямку м. Носівка і зупинились на правій стороні дороги в напрямку с. Козари. Стверджує, що зіткнення відбулось на правій стороні дороги «Носівка -Козари» в напрямку с. Козари. Коли вийшов з автомобіля, побачив, що в автомобілі Субару був пасажир спереду і дві жінки ззаду, одній з яких було погано, бо вона отримала тілесні ушкодження. Біля них зупинився автомобіль червоного кольору, в якому їхали чоловік та жінка, і які викликали швидку допомогу та міліцію.

З показань свідка ОСОБА_7 доводиться, що він як і пасажир сидів на передньому сидінні автомобіля Субару під керуванням ОСОБА_2. В с. Козарах ОСОБА_2 взяв пасажирами на заднє сидіння двох жінок - ОСОБА_4 і ОСОБА_8. За 100 метрів він побачив, як з узбіччя на автодорогу повільно із-за поваленої акації виїжджав автомобіль УАЗ, тому, можливо, це дерево впливало на оглядовість автомобілю УАЗ. Що робив ОСОБА_2, не знає, бо в якийсь момент зрозумів, що зіткнення не минути, тому згрупувався, перестав дивитись на дорогу і чекав удару. В момент, коли він побачив автомобіль УАЗ, той знаходився приблизно посередині дороги, поперек автодороги, створював перешкоду для автомобіля Субару, і було враження, наче він заглух посеред дороги. В який момент і як розміщувались автомобілі УАЗ та Субару, не знає, але зрозумів, що автомобіль Субару гальмував, і сунувся по проїзній частині з УАЗом деяку відстань, а потім обидва зупинились на лівій стороні проїзної частини. Вийшовши з автомобіля, зрозумів, що ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. На проїзній частині автодороги були сліди гальмування коліс автомобіля Субару, які закінчувались в місці зупинки автомобілів. Підтвердив, що дані сліди слідчий з двома понятими заміряв, але він не знає їх довжини. Пасажира ОСОБА_4, водія і пасажира автомобіля УАЗ відвезла швидка допомога в лікарню. Через деякий час він бачив, що стало недобре водію ОСОБА_2, і він також попутним транспортом поїхав до Носівської ЦРЛ.

З показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 /а.с. 106-107 т. 1/ доводиться, що 29 липня 2007 року вони були понятими під час огляду місця події ДТП на автодорозі Носівка - Козари неподалік від м. Носівка за участю автомобілів Субару та УАЗ, допомагали слідчому робити заміри гальмового шляху автомобіля Субару та іншої слідової інформації.

ОСОБА_12 підтвердив, що у протоколі допиту від 20.10.2007 року стоїть його підпис, а інформація щодо довжини слідів гальмування, занесена до схеми та протоколу огляду місця події, є правдивою, він особисто підписував ці документи, але їх не читав.

Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що гальмівний шлях автомобіля Субару складав 75 м.

Свідок ОСОБА_14, який у 2007 році працював головним інженером Носівського РайАвтоДору показав, що про обставини ДТП 29.07.2007 року на автодорозі Носівка -Козари йому відомо з розповідей, на місце події ніхто з працівників не виїжджав. Підтвердив, що вказана автодорога на момент ДТП знаходилась в задовільному стані, рух по ній був дозволений без перешкод, скарг щодо стану даної дороги чи наявності повалених дерев чи кущів, які б заважали руху автотранспорту по даній дорозі, на той час до Носівського РайАвтоДору не надходило. Щодо чорно-щебеневого покриття пояснив, що воно являє собою дорожнє покриття, яке спочатку засипалось щебенем, потім проливалось в'яжучою речовиною, потім знову щебенем, за тим поверхнева обробка; дане покриття повністю відповідає вимогам законодавства України та широко використовується в нашій державі.

Свідок ОСОБА_15, слідчий, підтвердив, що 29 липня 2007 року він виїжджав на місце ДТП разом з працівниками ДАІ, та особисто за участю понятих проводив огляд місця події, заносив у протокол відомості, здобуті в результаті проведеного огляду, складав схему ДТП. Не пам'ятає, яка довжина слідів гальмування автомобіля Субару, бо пройшло понад п'ять років, але пам'ятає, що в той день була сонячна жарка погода, на даній ділянці автодороги в обох напрямках від місця ДТП оглядовість була чудова, руху транспортних засобів нічого не заважало.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтвердили, що під час розслідування по даній справі, виконували необхідні слідчі дії, допитували учасників події, очевидців, свідків, проводили відтворення обстановки та обставин події за участі ОСОБА_2, понятих та спеціаліста, з використанням автомобіля Субару Легасі та спеціального приладу, який вимірював всі необхідні показники при розгоні автомобіля до швидкості 90 км/год. та при екстреному гальмуванні даного автомобіля. Зафіксований гальмовий шлях під час проведення даної слідчої дії був набагато меншим ніж 75.5м.

Крім того, свідок ОСОБА_17 показав, що на той час при ознайомленні обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 з матеріалами справи, захисник заявляв клопотання про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2, на що ним була винесена вмотивована постанова про відмову в задоволенні даного клопотання. Також повідомив, що захисник ОСОБА_2 направляв ще одне клопотання, але на той момент справа вже перебувала в суді.

Свідок ОСОБА_18 підтвердив, що на момент вчинення ДТП він перебував на посаді начальника СВ Носівського РВ УМВС, розслідування по даній справі розпочав слідчий СВ Носівського РВ УМВС ОСОБА_15, але він особисто проводив деякі слідчі дії, зокрема допити свідків, відтворення обставин та обстановки ДТП, де складав схему.

З показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_19 доводиться, що на місце ДТП вони приїхали відповідно як дізнавач по ДТП та як старший інспектор ДПС, і встановили, що автомобіль УАЗ розвертався на даній ділянці дороги, а автомобіль Субару здійснив з ним зіткнення, оглядовість дороги була в той день чудова, бо була жарка сонячна погода. Сліди гальмування автомобіля Субару починались на смузі руху автомобіля Субару і йшли на зустрічну смугу руху, довжину слідів не пам'ятають за сплином часу, але те, що зафіксовано у документах, підтверджують.

З висновку судово-медичної експертизи № 526 від 09.10.2007 року /т.2 а.с.29-31/ доводиться, що у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забитих ран волосяної частини голови, обличчя, обох верхніх кінцівок, відкритого перелому обох кісток лівого передпліччя, закритого перелому човникоподібної кістки лівої кисті, закритого перелому лівого стегна, які ускладнились травматичним шоком тяжкого ступеня, були небезпечними для життя в момент спричинення і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень; могли виникнути в результаті дії твердих тупих предметів з обмеженою поверхнею, в термін та за обставин, що викладені в постанові, в тому числі в результаті дії виступаючих частин легкового автомобіля в момент ДТП.

З висновку судової транспортно - трасологічної експертизи № 395 від 10.08.2007 року /т. 1 а.с. 206-216/ та фототаблиць до неї доводиться, що в момент первинного контакту кут між повздовжніми осями автомобіля Субару Лeгaci, р.н. НОМЕР_1, та автомобіля УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, заміряний у напрямі їх векторів швидкостей руху, становив близько 110°.

Первинний контакт транспортних засобів відбувся між передньою поверхнею лівої частини переднього бампера автомобіля Субару Лeгaci, р.н. НОМЕР_1, та задньою частиною лівого переднього крила, нижньою частиною передніх лівих дверей автомобіля УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, на відстані близько 100 см. передньої частини автомобіля УАЗ-469.

В момент зіткнення права бічна частина автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, знаходилася на відстані близько 2,5 м. від правого при русі у напрямку м. Носівка краю проїзної частини, повздовжня вісь автомобіля розташовувалася приблизно паралельно повздовжній осьовій проїзної частини; задня частина автомобіля УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, знаходилася на відстані близько 1,4 м. від правого при русі у напрямку м. Носівка краю проїзної частини, повздовжня вісь автомобіля була відхилена проти годинникової стрілки від повздовжньої осьової проїзної частки в напрямку м. Носівка на кут близько 110°.

Зіткнення автомобілів Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, та УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, відбулося перед місцем початку слідів бокового ковзання (юзу) автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, на відстані близько 4.2 м. від правого при русі у напрямку м. Носівка краю проїзної частини.

З висновку судово - автотехнічної експертизи № 392 від 21.08.2007 року /т. 1 а.с. 222-230/ доводиться, що на момент огляду система рульового керування автомобіля Субару Легасі, р. н. НОМЕР_1, знаходиться в технічно несправному та неробочому стані, і полягає в деформації рульового колеса, в руйнуванні кронштейнів кріплення рульової колонки до передньої панелі, в защемленні елементів рульового механізму між двигуном та поперечиною, на якій закріплений рульовий механізм, в руйнуванні ременя приводу насосу гідропідсилювача рульового керування, в руйнуванні резервуара приводу системи гідропідсилювача рульового керування та гідромагістралей, мають аварійний не експлуатаційний характер і виникли від прикладання значних вантажень до передньої частини автомобіля за невеликий проміжок часу, направлених спереду назад та зверху вниз в момент контактування з перешкодою, тобто в момент ДТП.

У системі рульового керування та гальмівної системи автомобіля Субару Легасі, яка знаходиться в робочому стані, несправності, які могли б привести до втрати керованості автомобіля у процесі його руху до ДТП, не виявлені.

З висновку судово - автотехнічної експертизи № 393 від 21.08.2007 року /т.1 а.с. 235-242/ доводиться, що на момент огляду система рульового керування автомобіля УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, знаходиться в технічно несправному, але робочому стані, несправність має експлуатаційний, не аварійний характер та полягає в підвищеному сумарному люфті, в системі рульового управління, що виникло під час довготривалої експлуатації автомобіля, внаслідок зносу шарових з'єднань поперечної рульової тяги і ймовірно внаслідок зносу черв'яка і ролика, від чого виникло розрегулювання черв'ячної пари, або внаслідок проведення неякісних та несвоєчасних ремонтно-регулювальних робіт рульового механізму, задовго до ДТП.

Система рульового управління автомобіля УАЗ 469 виконує свою основну функцію і в ній не виявлені несправностей, які могли б призвести автомобіль до втрати керованості під час його руху до ДТП.

На момент дослідження робоча гальмівна система автомобіля УАЗ знаходиться в технічно не справному і не робочому стані, полягає в зміщенні гальмівної педалі по направленню зліва направо, що унеможливило привести в дію робочу гальмівну систему до ефективного гальмування, тобто виникла повна відмова робочої гальмівної системи; несправність має аварійний, не експлуатаційний характер і виникла від прикладення значних зусиль за короткий проміжок часу до лівої нижньої частині днища кузова автомобіля, і несправність робочої гальмівної системи виникла в момент ДТП.

З висновку судово - автотехнічної експертизи № 457-А від 17.09.2007року /т.2 а.с. 14-20/ доводиться, що швидкість руху автомобіля Субару - Лeгaci, д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, до початку екстреного гальмування по довжині гальмового шляху була не меншою ніж 116,4 - 118,1 км/год., і ця швидкість є мінімальною.

Віддалення, які встановлені з показань водіїв ОСОБА_2 /226 - 262 м/ та ОСОБА_5 / 64,6 - 98 м/, є неспроможними з технічної точки.

Водій ОСОБА_2 рухаючись в умовах місця пригоди із швидкостями 116,4 - 118,1 км/год., не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування.

Якщо б в умовах місця пригоди водій ОСОБА_2 рухався зі швидкістю 90 км/год., то він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем УАЗ-469 під керуванням ОСОБА_5 шляхом застосування екстреного гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху УАЗ-469.

В даній дорожній обстановці водію автомобіля Субару Легасi ОСОБА_2 необхідно було діяти з дотриманням п.12.1; 12.3; 12.6 г ПДР України; водію автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 - з дотриманням п.10.1; 16.11 ПДР України, їх дії перебувають в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо - транспортної пригоди та її наслідками.

З висновку додаткової судово - автотехнічної експертизи № 48Е(09)АТ від 28.02.2009 року /т.2 а.с. 85-94/ доводиться, що на підставі слідової інформації, зафіксованої у протоколі огляду місця ДТП від 29.07.2007 року та схемі до нього, зіткнення автомобілів Субару Легасі, д.н.з. НОМЕР_1, та УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2, відбулося перед місцем початку слідів бокового ковзання (юзу) автомобіля Субару Легасі на відстані близько 4,2 м. від правого при русі у напрямку м. Носівка краю проїзної частини.

Визначити відстань переміщення транспортних засобів від місця зіткнення до їх зупинки після зіткнення згідно з даною інформацією, не можливо через некоректність фіксації слідової інформації на схемі та у протоколі огляду місця ДТП.

Якщо ж довжина сліду гальмування автомобіля Субару Легасі, д.н.з. НОМЕР_1 в умовах пригоди становила 75,5 м., то його швидкість руху в момент початку гальмування визначається не меншою ніж 74,8-86,8 км/год.

В умовах пригоди, вказаних у постанові про призначення даної експертизи, автомобіль Субару Легасі, д.н.з. НОМЕР_1, в момент початку реакції його водія на перешкоду з послідуючим застосуванням гальмування знаходився на відстані не меншій ніж 16,5 - 19,7 м. від початку сліду гальмування, зафіксованого на місці пригоди, якщо він залишений колесом задньої осі, а для поперечного зміщення автомобіля Субару Легасі, що рухається зі швидкістю 74,8-86,8 км/год., ліворуч на 1,3 м. без втрати його стійкості необхідна відстань не менше близько 47,8-59,8 м.

В даній дорожній обстановці та обставинах, викладених у постанові про призначення даної експертизи, водій автомобіля Субару Легасі, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був керуватись вимогами п. 12.3., 12.6. ґ ПДР, а водій автомобіля УАЗ-469, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 - керуватись вимогами п. 10.1., 16.11. ПДР.

З висновку додаткової судово - автотехнічної експертизи № 390 від 27.07.2009 року / т.2 а.с. 100-118/ доводиться, що місце первинного контакту розташовувалось за умови:

- якщо в дійсності початок сліду бокового юзу автомобіля Субару довжиною 14,9 м. розташовувався на відстані 45 м. від початку лівого сліду гальмування автомобіля Субару, і відповідно за таких умов вказані розмірні характеристики довжини лівого сліду гальмування - 75,5 м. та правого сліду гальмування - 64,5 м., і вся їх покрокова поперечна прив'язка, є технічно неспроможна, то місце первинного контакту у повздовжньому напрямку розташовувалось на відстані близько 48,4 м. від початку лівого сліду гальмування автомобіля Субару, а у поперечному напрямку, виходячи з розташування лівого сліду гальмування, близько 5 м. від правого краю проїзної частини (в районі розташування лівого переднього габаритного кута автомобіля Субару);

- якщо в дійсності розмірні характеристики довжини лівого сліду гальмування дорівнювали 75,5 м. та правого сліду гальмування дорівнювали 64,5 м. і вся їх покрокова поперечна прив'язка відповідала дійсності, і відповідно за таких умов відстань 45 м. від початку лівого сліду гальмування автомобіля Субару до початку сліду бокового юзу або є технічно неспроможна або виміряна до невстановленого сліду, то місце первинного контакту розташовувалось на відстані близько 63,2 м. від початку лівого сліду гальмування автомобіля Субару, а поперечному напрямку, виходячи з розташування лівого сліду гальмування близько 5,6 м. від правого краю проїзної частини (в районі розташування лівого переднього габаритного кута автомобіля Субару).

В умовах місця події, після первинного контакту, лівий передній кут автомобіля Субару як і точка первинного контакту на автомобілі УАЗ-469, перемістилось близько 13 м. уздовж проїзної частини до місця повної зупинки автомобілів в обох вище вказаних варіантах.

І при гальмівному шляху 75,5 м., величині мінімальної швидкості руху автомобіля Субару по довжині слідів гальмування лівих коліс довжиною 75,5 м. до початку гальмування, - 117,2 год., а також при гальмівному шляху 45 м. до зіткнення та 13,2 м. сліду бокового юзу після зіткнення, до початку гальмування, величині швидкості - 102, 8 год., врахувати відстань, на яку перемістив автомобіль УАЗ- 469 після зіткнення до повної зупинки, неможливо через причини, вказані в дослідній частині питання.

Величина мінімальної відстані від початку слідів гальмування автомобіля Субару в момент реагування водія ОСОБА_2 на небезпеку, при русі керованим автомобілем зі швидкістю 117,2 км/год. дорівнює Smin = 29.3 м., а при русі керованим автомобілем зі швидкістю 102,8 км/год. - дорівнює Smin2 = 25,7 м.

Водій ОСОБА_2 з моменту його реагування на виїзд автомобіля УАЗ на проїзну частину автодороги та з моменту застосування ним гальмування, тобто з моменту його суб'єктивної реакції на небезпеку в умовах місця події, не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

Якщо ж в умовах місця події за показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 10.08.2007 року, водій автомобіля Субару ОСОБА_2 дотримався максимально допустимої швидкості руху - 90 км/год. з моменту виникнення небезпеки, прийнятого слідчим (початок виїзду автомобіля УАЗ на проїзну частину головної дороги), то у всіх варіантах він мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з зупинкою керованого автомобіля Субару до місця зіткнення, тобто за умови виконання вимог п. 12.6 ПДР України, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України.

В умовах місця події за показаннями ОСОБА_5 від 04.08.2007 року, змоделювати розвиток даної ДТП і провести розрахунок технічної можливості водія Субару ОСОБА_2 уникнути дорожньо-транспортної пригоди, - не можливо.

В дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля Субару ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 11.2, п. 12.6 «ґ», п.10.1. 12.3 (з урахуванням терміну - «небезпека для руху») ПДР України.

З технічної точки зору в діях водія ОСОБА_2 в умовах місця події, вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.6 «г» ПДР України, а також його дії можуть як не відповідати, так і відповідати вимогам п. 11.2. п. 10.1. п. 12.3 ПДР України.

В дорожній ситуації, що склалася, водій автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2, п. 16.11 ПДР України.

В умовах місця події за показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від 10.08.2007 року, дії водія автомобіля Субару ОСОБА_2, в яких вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.6 «г» ПДР України, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події.

В умовах місця події за показаннями водія автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 встановити наявність або відсутність причинного зв'язку між діями водія автомобіля Субару ОСОБА_2 та виникненням даної дорожньо-транспортної події - не є можливим.

Висновком повторної судово - автотехнічної експертизи № 9-175 від 15.02.2010 року /т.2 а.с. 124-141/ не можливо встановити положення транспортних засобів в момент зіткнення та траєкторію переміщення транспортних засобів від місця зіткнення до місця зупинки, але можливо вказати, що зіткнення транспортних засобів в повздовжньому напрямку відбулось до місця початку слідів бокового юзу коліс автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1.

З урахуванням того, що початок слідів бокового юзу задніх коліс автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, в поперечному напрямку не співпадає з розташуванням юзу довжиною 75.5 та 64.5 метри, то на цей момент автомобіль Субару Легасі рухався в стані заносу.

Виходячи з довжини сліду юзу 75.5 м., мінімальна величина швидкості руху автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, визначається біля 116 км/год.

Мінімальний шлях, який подолає автомобіль з моменту реагування водія на небезпеку до початку слідів гальмування, визначається приблизно 24 метри.

Визначити мінімальну повздовжню відстань, необхідну для безпечного зміщення автомобіля вліво на відстань 1.3 метри, не можливо.

Якщо ж автомобіль Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, рухався на відстані як 1.0 метри від проїзної частини, так і на відстані 3.94 метри, і його водій застосував гальмування з того ж моменту, що і в умовах пригоди - автомобіль УАЗ-469, р.н. НОМЕР_2, перебував би в межах смуги руху автомобіля Субару Легасі, р.н. 55073 KІ, тобто відбулось б зіткнення транспортних засобів.

Встановити, чи мав водій автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 технічну можливість уникнути зіткнення шляхом зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, не вбачається можливим.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Субару Легасі, р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був рухатися зі швидкістю, яка не перевищувала 90 км/год., діяти відповідно до п. 12.6 (ґ) ПДР України, а з моменту виникнення небезпеки для руху необхідно було керуватися вимогами п. 12.3 ПДР України.

В зв'язку з чим не вбачається можливим встановити, чи мав водій автомобіля Субару Легасі ОСОБА_2 можливість уникнути зіткнення, та дати відповідь на питання щодо відповідності чи невідповідності дій водія ОСОБА_21 вимогам п. 12.3 ПДР України не вбачається можливим.

В разі, якщо виходячи з довжини сліду юзу 75.5 м., мінімальна величина швидкості автомобіля Субару Легасі складала 116 км/год., то дії водія автомобіля ОСОБА_21 не відповідали вимогам п. 12.6 (ґ) ПДР України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами п. 10.1 ПДР України і його дії не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР України.

З висновку додаткової експертизи дослідження обставин і механізму ДТП №368 від 05.11.2012 року /т.4 а.с.114-118/ доводиться, що виходячи з показань водія автомобіля «SUBARU Legacy», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2, він мав технічну можливість уникнути даної ДТП ( зіткнення з автомобілем УАЗ) шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування керованого автомобіля, з зупинкою його до місця зіткнення, своєчасно виконуючи вимоги п. 12.3 ПДР України. Тим більше мав технічну можливість уникнути ДТП, якби під час руху по даній ділянці дороги виконував вимоги п.12.6 «ґ» ПДР України.

Виходячи з частини показань водія автомобіля УАЗ-469Б ОСОБА_5, водій автомобіля «SUBARU Legacy» ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути події ДТП (уникнути зіткнення з автомобілем УАЗ), шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування керованого автомобіля, з зупинкою його до місця зіткнення, виконуючи вимоги п. 12.3, 12.6 «ґ» ПДР України.

Якщо автомобіль «SUBARU Legacy» до місця удару рухався в загальмованому стані, відстань 59,79 м., водій «SUBARU Legacy» ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути ДТП. Водію автомобіля «SUBARU Legacy», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_2 необхідно було виконуючи вимоги п. 12.6 «г», 12.3 ПДР України.

Водію автомобіля УАЗ-469 Б, д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 необхідно було діяти, виконуючи вимоги п.10.1, 10.2 ПДР України.

Виходячи з показань водія автомобіля «SUBARU Legacy» ОСОБА_2, частини показань водія автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5, дії водія ОСОБА_2 з технічної точки зору не відповідали вимогам положень п. п. 12.6 «ґ», 12.3 ПДР України, та перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної ДТІІ.

Якщо автомобіль «SUBARU Legacy», рухаючись в загальмованому стані до місця удару, подолав відстань 59,79 м., тоді по частині показань водія УАЗ-469Б, водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути ДТП, і його дії, які з технічної точки зору не відповідали вимогам п.12.6 «ґ» ПДР України, не перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. Також в діях водія ОСОБА_2 з технічної точки зору не вбачається відповідності п. 12.3 ПДР України.

Виходячи з показань водія автомобіля «SUBARU Legacy» ОСОБА_2, його невідповідні дії вимогам п. 12.6 «ґ», 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП, є причиною настання ДТП.

Невідповідні дії водія автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 вимогам п.10.1, 10.2 України, які також перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної, є необхідною умовою, що сприяли настанню ДТП.

Виходячи з частини показань водія автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5, відповідні дії водія «SUBARU Legacy» ОСОБА_2 вимогам п. 12.6 «ґ», 12.3 ПДР України з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП, і є причиною настання ДТП. Невідповідні дії водія автомобіля УАЗ-469 ОСОБА_5 вимогам п.10.1, 10.2 ПДР України, які також перебувають в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП, є необхідною умовою, що сприяли настанню ДТП.

Якщо «SUBARU Legacy» рухався в загальмованому стані до місця удару відстань 59,79 м., тоді водій ОСОБА_2, по частині показань ОСОБА_5, не мав технічної можливості уникнути ДТП, тоді невідповідні дії водія «SUBARU Legacy» ОСОБА_2 п. 12.6 «ґ» ПДР України не перебувають в причинному зв'язку з ДТП, в його діях також не вбачається невідповідності п. 12.3 ПДР України. Тоді невідповідні дії водія автомобіля УАЗ-469Б ОСОБА_5 п. 10.1, 10.2 ПДР України, є причиною і умовою настання події ДТП.

Виновність засудженого також доводиться іншими доказами по справі:

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 18.07.2009 року /т.1 а.с.171-181/ за участю ОСОБА_2, понятих та спеціаліста, з використанням автомобіля Субару Легасі та спеціального вимірювального приладу «Ефект 02», який вимірював всі необхідні показники вбачається, що при розгоні автомобіля до швидкості 90 км/год. та екстреному гальмуванні, за результатами даного виміру гальмівний шлях автомобіля Субару Легасі при швидкості 90 км/год. склав 49, 4 метри;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.07.2007 року та схемами до нього. /т. 1 а.с. 19-27/, з яких вбачається, що транспортна пригода мала місце на автодорозі Т 2513 Козелець - Козари - Носівка, ширина проїзної частини дороги складає 5,9 м., кожна смуга руху становить 2,95 м, гальмовий шлях автомобіля Субару становить 75, 5 м., зіткнення транспортних засобів відбулося на відстані близько 4, 2 м. від правого при русі у напрямку м. Носівки краю проїзної частини - на смузі, яка є зустрічною напрямку руху автомобіля Субару -Легасі;

- протоколами огляду перевірки технічного стану транспорту /т.1 а.с.30, 32/, де у автомобіля Субару -Легасі повністю деформована передня частина, передні крила, розбитий передній бампер, переднє вітрове скло, передні фари, показники передніх поворотів; у автомобіля УАЗ 469 Б деформована ліва сторона кузова, передня і задня ліві двері, ліве крило, розбито переднє лобове скло, скло задньої лівої дверці.

Місцевий суд, повно дослідивши вищенаведені докази по справі у їх сукупності, критично оцінив показання ОСОБА_2 щодо обставин події ДТП, його дій та дій водія ОСОБА_5, його не винуватості, і вірно зазначив, що показання засудженого щодо моменту, коли автомобіль УАЗ при виїзді на головну дорогу створив йому перешкоду в русі, суперечать даним протоколу огляду місця події, траєкторії руху його транспортного засобу, та є неспроможними з технічної точки зору.

Показання ОСОБА_2 в частині швидкості руху керованого ним автомобіля, яка ніби - то становила 80-90 км/год, спростовуються висновками експертиз, зокрема, у висновку експертизи по дослідженню обставин та механізму ДТП № 457-А від 17.09.2007 року, швидкість руху автомобіля Субару -Легасі під керуванням ОСОБА_2 до початку екстреного гальмування, була не меншою ніж 116,4-118,1 км/год. Якщо б в умовах місця пригоди водій ОСОБА_2 рухався зі швидкістю 90 км/год., то він мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем УАЗ шляхом застосування екстреного гальмування.

Крім того, у своїх показаннях ОСОБА_2 вказує, що перешкоду у виді автомобіля УАЗ 469, який справа по ходу його автомобіля, повільно виїжджав перпендикулярно до автодороги, пересікаючи дорогу, попереду себе він побачив за 80-90 м., навіть 100 м., тоді якби його швидкість була 90 км/год., він би мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом екстреного гальмування, що узгоджується з висновками експертів № 457-А від 17.09.2007 року щодо того, що виходячи із довжини гальмового шляху, зафіксованого у протоколі огляду місці події, схем до нього, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_15, швидкість автомобіля Субару -Легасі становила не менше ніж 116, 4 - 118, 1 км/год. При такій швидкості ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

З вище наведених доказів місцевий суд зробив належний висновок, що ОСОБА_2 порушив Правила дорожнього Руху України :

- п. 1.3 ПДР України - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п.1.5 ПДР - дії чи бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3(б) ПДР - для забезпечення дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.3 ПДР - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- п. 12.6 (г) ПДР - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год, на дорогах для автомобілів-не більше 110 км/год, на інших дорогах - не більше 90 км/год.

Порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3(б), 12.3, 12.6(г) ПДР України стало причиною настання даної дорожньо - транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали внаслідок ДТП.

Місцевий суд вірно зазначив, що невизнання вини засудженим ОСОБА_2 є намаганням уникнути покарання, бо він розуміє тяжкість вчиненого та усвідомлює, яке покарання може за це понести.

З аналізу доказів по справі, колегія суддів погоджується з висновками суду, що первинні докази по справі - протокол огляду місця події ДТП, схеми та фототаблиці до нього, показання свідків-очевидців події, є належними та допустимими доказами по справі, розбіжності в них не суттєві, і вірно поклав в основу вироку висновки судових експертиз, які ґрунтуються на цих первинних доказах.

Місцевий суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив докази по справі, дав їм вірну юридичну оцінку, правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ст. за ст. 286 ч.2 КК України як порушення Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Призначаючи покарання засудженому, місцевий суд керувався вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 - він позитивно характеризується за місцем роботи, і відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Також місцевий суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства та застосування до нього положень ст.ст. 75, 76 КК України.

Місцевий суд обґрунтовано не застосував відносно засудженого ОСОБА_2 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, врахувавши пом'якшуючу обставину.

Щодо посилання захисника на порушення під час розслідування справи норм КПК, то вони є голослівними, бо огляд місця події був проведений належним чином, відповідно до вимог ст.ст.190, 191 КПК України, а залучення спеціаліста при огляді місця події в даному випадку є правом слідчого, а не обов'язком.

Права на захист обвинуваченого ОСОБА_2 порушені не були, бо всі клопотання його та захисника були предметом розгляду осіб, які проводили досудове слідство, про що у справі є обґрунтовані постанови про відмову в їх задоволенні, дії слідчого не оскаржувались.

Щодо посилання захисника про неврахування слідчим і судом для призначення експертиз стану дорожнього покриття ділянки дороги Т-2513, результатів ремонту дороги у 2008 році, то це спростовується даними протоколу огляду місця події, де вказано, що вид покриття дороги був асфальтобетонним, із станом покриття - розм'якшеним бітумом, що було враховано експертами; показаннями свідка ОСОБА_14, який у 2007 році працював головним інженером Носівського Райавтодору, та стосовно стану даної автомобільної дороги пояснив, що вона на момент ДТП знаходилась в повністю задовільному стані, рух по ній було дозволено без перешкод, скарг відносно стану даної дороги чи наявності повалених дерев чи кущів, які б заважали руху автотранспорту по даній дорозі, на той час до Носівського Райавтодору не надходило. А ремонт дороги у 2008 році та його результати не можуть мати відношення до призначення та проведення будь-яких експертиз, бо не стосуються часу події ДТП.

Твердження захисника та засудженого з приводу неправильно вирішеного питання про відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_4 не заслуговують на увагу, бо місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди саме ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 1166, 23, 1167 ч.1 ЦК України.

За даних обставин вирок місцевого суду щодо ОСОБА_2 за ст. 286 ч.2 КК України скасуванню або зміні не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365-366, 377, 379 КПК 1960 року, п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-УІ, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції захисника, адвоката ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Носівського районного суду Чернігівської області від 13 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Рішення суду може бути оскаржене у касаційному порядку на протязі трьох місяців до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Акуленко С.О. Лазоренко М.І