ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 серпня 2013 р. Справа №801/7785/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась з позовом Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрованого виконавчим комітетом Керченської міської ради в АР Крим 10.05.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
У судове засідання представник позивача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання. До суду ніяких заперечень не надіслав.
Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст. 124 КАС України розглядати справу за відсутності представника позивача.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб'єктами господарювання.
Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону державна реєстрація фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що 10.05.2002 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим ОСОБА_1 зареєстровано у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи.
Згідно довідки ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС від 28.02.2013 року № 2581/10/18.3 встановлено що, ОСОБА_1 зареєстровано в якості платника податків в ДПІ в м. Керчі АР Крим 13.05.2002 року.
Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, яки зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755-ІV, у тому числі в частині перереєстрації і припинення реєстрації.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Здійснюючи господарську діяльність, громадянин-підприємець згідно частини 6 статті 128 Господарського кодексу України зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.
Суд підкреслює, що на час прийняття судового рішення по справі правові норми, що регулюють спірні правовідносини, знайшли своє відображення у Податковому кодексі України, що набрав законної сили з 01.01.2011 року.
Вивчивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши норми Податкового кодексу України, які діяли на час неподання відповідачем податкової звітності до податкового органу та на момент винесення судового рішення, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 16.1.3, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України 16.1.3. платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 49.18 ст.49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;
49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Таким чином, ОСОБА_1 маючи статус суб'єкта господарювання, зареєстрований у встановленому законом порядку в якості платника податків, зобов'язаний щорічно подавати декларації на доходи фізичних осіб протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Згідно довідки ДПІ в м. Керчі АРК ДПС від 28.02.13р. № 87/18.3 встановлено, що ОСОБА_1 не надає звітність в Державну податкову інспекцію з моменту регістрації.
Таким чином відповідач з 2002 року не надає до органів Державної податкової служби декларації, документи фінансової (бухгалтерської) звітності, та на час розгляду справи відповідач податкову звітність не надав.
Згідно довідки ДПІ в м. Керчі АРК ДПС від 28.02.13р. № 2539/10/20 станом на 27.02.2013 року відповідач не має заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами податкової служби.
Згідно довідки ДПІ в м. Керчі АРК ДПС від 28.02.13р. № 2581/10/18.3 станом на 27.02.2013 року відповідач не має відкритих банківських рахунків.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач під час здійснення господарської діяльності не виконав вимог ст. 67 Конституції України, частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, п. 16.1.3 ст. 16, п.49.1 ст.49 ПК України, п.49.2 ст.49 ПК України, п. 49.18 ст.49 ПК України.
Згідно п.п. 20.1.12 ПК України органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Згідно п.п. 47.1.2. ст. 47 ПК України фізичні особи - платники податків несуть відповідальність в тому числі за неподання податкової звітності контролюючим органам, у випадках, передбачених законом.
Ст. 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи державної податкової служби, встановлені наступні види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна та кримінальна.
Проаналізувавши дані поняття, суд дійшов висновку, що припинення фізичної особи є одним з різновидів адміністративної відповідальності фізичної особи - підприємця відповідно до діючого законодавства України.
Таким чином, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовами про припинення фізичної особи - підприємця.
Відповідно до частини 2 статті 51 ГК України підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" від 15.05.2003 року № 755-ІV державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, підставами для ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в день набрання таким рішенням законної сили, направляє копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Згідно з частиною 3 статті 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року № 755-IV державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з 2002 року не надає декларацій, документів фінансової звітності до органів державної податкової служби, у суду є підстави для припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт власних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованого виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 10.05.2002 року, юридична адреса: АДРЕСА_1
3. Копію постанови в день набрання нею законної сили направити державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку і подати органу державної реєстрації документи, відповідно до частини 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Трещова О.Р.