Головуючий у 1 інстанції - Машкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2013 року справа №2а-4717/10/0531

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-4717/10/0531 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27 жовтня 2010 року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про поновлення строку звернення до суду, визнання недійсними дій та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з 1 січня 2008 року по день постановлення рішення.

Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2010 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково: поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення з адміністративним позовом до суду; визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька щодо не нарахування ОСОБА_2, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року до 18.01.2010 року; зобов'язано УПФУ в Куйбишевському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року до 18.11.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру для осіб, які втратили працездатність, в решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (а. с. 10-12).

Відповідач не погодився з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Частиною 8 ст. 183-2 КАС України передбачено, що апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач в апеляційній скарзі підтвердив, що позивач отримує щомісячне підвищення до пенсії, як дитина війни у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, яке виплачується: з 01.01.2008 року у розмірі 47 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн. (а. с. 13)

Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10/рп/2008 було визнано неконституційними зміни до Закону № 2195-IV внесеними Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», чим було відновлено дію ст. 6 Закон № 2195-IV у попередній редакції.

Статтею 6 Закону № 2195-IV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Колегія судів зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується не тільки для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що положення частини 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІV прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за періоди, визначені постановою суду, що відповідає положенням ст. 6 Закону № 2195-IV в редакції яка є чинною на даний час, адже попередні зміни, як було зазначено вище, визнані неконституційними, тому застосовується саме та редакція, яка була до внесення відповідних змін.

Визнання судом першої інстанції поважними причин пропущення строку звернення до адміністративного суду та поновлення позивачеві строку звернення до суду пенсійним органом не оскаржується.

Судове рішення першої інстанції переглянуто в межах доводів апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.183-2 ч. 10, ст. 195, ст.197 ч.1 п.3, ст.198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.254 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2010 року у справі № 2а-7417/10/0531 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

Т.Г. Гаврищук