ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.06 р. Справа № 23/334а
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., розглянувши матеріали
За позовною заявою: дочірнього підприємства “Маркет” АТЗТ “Торгсервіс” м. Краматорськ
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську м. Краматорськ
про визнання недійсним вимоги відповідача від 30.06.2006р. № Ю-313 та зобов’язання відповідача видати документ, який підтверджує відсутність боргу
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: Кукса Ю.В. за дов.
Від відповідача: Бойко О.В.
СУТЬ СПОРУ:
Справа слухалась 30.11.2006р. У засіданні суду була оголошена перерва на 04.12.2006р. В засіданні, яке відбулось 04.12.2006р. суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено (складено) та підписано 08.12.2006р.
Позивач, дочірнє підприємство “Маркет” АТЗТ “Торгсервіс” м. Краматорськ, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним вимоги відповідача, управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську м. Краматорськ, № Ю-313 від 30.06.2006р. про сплату боргу за страховими внесками у розмірі 8 060,73грн. та зобов’язання відповідача видати документ, який підтверджує відсутність боргу.
В обґрунтування свої вимог позивач посилається на наступне:
- акт перевірки про результати позапланової документальної перевірки згідно заяви на зняття з обліку платника податків до органів ПФУ щодо правильності і повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідача № 80 від 30.06.2006р. ( далі-Акт перевірки № 80), відповідно до якого відповідачу донараховані страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005р. по 30.04.2006р. на загальну суду 8 060,73грн.;
- винесення відповідачем вимоги № Ю-313 від 30.06.2006р. про сплату боргу по страховим внескам у сумі 8 060,73грн.;
- позивач є платником єдиного податку і тому, відповідно Указу Президента України від 28 червня 1999р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", (далі-Указ № 746/99) звільнений від сплати збору на обов’язкове державне Пенсійне страхування тому, що сплата збору для нього замінена сплатою єдиного податку;
- Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон № 1058) не встановлює розмір страхових внесків для осіб які є платниками єдиного податку;
- відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181 (далі-Закон № 2181) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Позивач надав суду клопотання щодо забезпечення позову, в якому посилається на Закон України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004року - 1 квартал 2005року” від 16.03.2006р. № 3583 ( далі-Закон № 3583) відповідно до якого донарахування фінансових санкцій до суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності стосовно сум фактично сплачених внесків у 2004р.- І квартал 2005р. не застосовуються та просить суд постановити ухвалу суду, якою заборонити управлінню Пенсійного Фонду України в м. Краматорську проводити перевірки та здійснювати донарахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідачу. Суд відхилив це клопотання, як необґрунтоване.
Відповідач проти позову заперечує посилаючись на наступне:
- ст. 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені у ст.15 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок);
- що стосується встановлення розміру страхових внесків, то п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону № 1058 передбачено, що страхові внески до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом та у розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР ( далі-Закон № 400/97);
- згідно п.15 розділу ХVЗакону № 1058 всі закони та інші нормативно-правові акти повинні бути приведені у відповідність до вимог Закону, а до того часу вони застосовуються в частині, яка не суперечить вищезазначеному Закон. Тому юридично неспроможними є доводи заявника про те, що Указ Президента має приоритетне значення стосовно Закону № 1058.
Позивач надав суду уточнення до позовної заяви, в яких викладає п. 2 резолютивної частини позову, а саме: просить суд зобов’язати відповідача негайно після набрання чинності рішення суду видати позивачу довідку щодо зняття з обліку.
Позивач надав суду відзив на заперечення відповідача, в яких посилається на наступне:
- сплата звичайних податків замінена сплатою єдиного податку, що передбачено ст. 5 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ (далі- Закон № 2063);
- Указ № 746/99 не суперечить положенням Закону № 1058 і підлягає застосуванню у спірних правовідносинах;
- страхові внески не входять до системи оподаткування і тому поняття страхові внески відрізняється від поняття збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
- Закон № 1058 не є нормативно-правовим атом, що регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
Позивач надав суду уточнення до позовної заяви від 30.11.2006р., в яких уточнює позовні вимоги та просить суд визнати недійсним вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську, № Ю-313 від 30.06.2006р. про сплату боргу по страховим внескам у розмірі 8 060,73грн.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідачем з 14.06.2006р. по 30.06.2006р. була проведена позапланова документальна перевірка позивача згідно заяви на зняття з обліку платника податків до органів ПФУ щодо правильності і повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2002р. по 31.05.2006р., про що складено Акт № 80 від 30.06.2006р. За результатами перевірки позивачу донараховані страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005р. по 30.04.2006р. у розмірі 8 060,73грн. Відповідачем була винесена вимога № Ю-313 від 30.06.2006р. про сплату недоїмки зі страховим внесків у сумі 8 060,73грн.
Згідно Указу № 746/99, суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником, зокрема збору на обов’язкове державне пенсійне страхування (далі-збір). Позивачу донараховані страхові внески за період з 01.04.2005р. по 30.04.2006р. і тому, згідно Закону 1058, який набрав чинність 01.01.2004р. вони сплачуються на умовах і в порядку передбаченому цим Законом. Статтею 15 Закону № 1058 передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені у ст. 14 цього Закону, зокрема і роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок). Отже, відповідач є страхувальником у розумінні ст. 14 цього Закону і платником цих внесків. Статтею 18 Закону № 1058 встановлено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем і вони не включаються до складу податків і на них не поширюється податкове законодавство. Пунктом 15 розділу 15 Перехідних положень Закону № 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно – правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Слід також зауважити, що згідно ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються платники страхових внесків. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах норми Указу № 746/99 та Закону 2181 не застосовується. Тому суд не приймає до уваги заперечення позивача з посиланням на вищезазначений Указ та податкове законодавство.
Закон № 1058 не передбачає обмежень щодо сплати страхових внесків для страхувальників, а саме: суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий порядок оподаткування, зокрема єдиний податок (ст.ст.14,15 Закону). Пунктом 1 ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1058 передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом № 400/97. Отже законом передбачена відсилочна норма, щодо встановлення розміру внесків. Тобто розмір страхових внесків визначається на рівні розміру збору встановленого Законом № 400/97. Тому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що Законом № 1058 не встановлюється розмір страхових внесків для осіб які є платниками єдиного податку.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на Закон № 3583, оскільки норми цього Закону стосуються періоду за 2004р. та І квартал 2005р., а відповідачу донараховані страхові внески за період з 01.04.2005р. по 30.04.2006р.
Інші доводи відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з безпідставністю.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 1, 5, 14, 15, 17, 18, 20, 106, п.8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” та керуючись ст.ст. 3, 6, 9, 17, 71, 86, 94, 105, 153, 157, 160, 167 Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позивачу у позові щодо вимог про визнання недійсним вимоги відповідача від 30.06.2006р. № Ю-313 - відмовити.
У решті позовних вимог закрити провадження у справі.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Забарющий М.І.