СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2013 року Справа № 5002-28/844-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Антонової І.В.,
Заплава Л.М.,
за участю представників сторін:
прокурор, Алісов Олег Володимирович, (прокуратура міста Севастополя);
представник позивача, Саликіна Яна Сергіївна, (Державна Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський");
розглянувши апеляційні скарги Кореїзської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 07.05.2013 у справі №5002-28/844-2012
за позовом Заступника прокурора міста Ялта
в інтересах: Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим
Державної Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський"
до Кореїзської селищної ради
Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс"
про визнання недійсним рішення та договору оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 1180 від 10.12.2008.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Кореїзською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс".
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" повернути земельну ділянку кадастровий № 0111947100:01:003:0367, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, район будинку № 17-б у користування Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Стягнуто з Кореїзської селищної ради на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536,50 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 536,50 грн.
Стягнуто з Кореїзської селищної ради на користь Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" витрати у розмірі 6 007,40 грн. за проведення експертизи.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" на користь Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" витрати у розмірі 6007,40 грн. за проведення експертизи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кореїзська селищна рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013, прийняти нове рішення по справі, яким у позові відмовити.
Також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013, прийняти нове рішення по справі, яким у позові відмовити.
19.08.2013 до канцелярії Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив Державної Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" на апеляційні скарги
У судове засідання, призначене до розгляду на 19.08.2013, з'явилися прокурор та представник позивача (Державної Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський"). Інші сторони явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" до початку судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника у м. Київ.
Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку інших учасників судового процесу, судова колегія дійшла висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що чинне господарське процесуальне законодавство не обмежує юридичну особу якимось колом (або певною кількістю) представників, яких вона може призначити для представництва її інтересів в господарському суді.
Більше того, в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на надано жодних доказів, які б підтверджували обставини, викладені у його клопотанні про відкладення розгляду справи.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
До того ж, відповідно до ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Оскільки явка учасників процесу, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс", обов'язковою не визнавалась, строк розгляду справи закінчується (27.08.2013), клопотань про його продовження немає, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс", Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, Кореїзської селищної ради.
Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кореїзської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" про визнання недійсним рішення Кореїзської селищної ради № 1180 від 10.12.2008; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки (кад. номер - 0111947100:01:003:0367), укладений між Кореїзською селищною радою та ТОВ "Респектсервіс" (реєстраційний номер № 041000700011 від 27.08.10); про зобов'язання ТОВ "Респектсервіс" повернути земельну ділянку кадастровий № 0111947100:01:003:0367, розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, район будинку № 17-б) у користування Державної адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський".
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення, на підставі якого Кореїзська селищна рада передала в оренду земельну ділянку ТОВ "Респектсервіс", не відповідає закону та прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, а спірний договір підлягає визнанню недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Кореїзська селищна рада при прийнятті спірного рішення та при укладенні договору оренди з ТОВ "Респектсервіс" діяла поза межами компетенції, оскільки не будучи власником земельної ділянки не може здійснювати розпорядження нею.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 1-ої сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради від 05.04.2006 було надано в довгострокову оренду (терміном на 49 років) ТОВ "Респектсервіс" земельну ділянку площею 0,1700 га, розташовану за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, в районі будинку № 17-б, - для іншої комерційної діяльності.
Рішенням 46 сесії 5-го скликання Кореїзської селищної ради від 10.12.2008 внесено зміни в рішення сесії сільради в частині адреси відведеної ділянки: "м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, в районі будинку №17-б"; затверджено акт вибору та обстеження земельної ділянки ТОВ "Респектсервіс" для будівництва та обслуговування дайвінг центру "Марина" з рятувальною станцію за адресою: м. Ялта, вул. Алупкінське шосе, в районі будинку № 17-б; надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" земельну ділянку площею 0,17000 га (кадастровий № 0111947100:01:003:0367), розташовану за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, в районі будинку № 17-б, в оренду строком на 49 років, для будівництва та обслуговування дайвінг центру "Марина" з рятувальною станцією (код УКЦИЗ 1.11.6 (землі іншої комерційної діяльності) із земель "загального користування (строка 12.4, шифр 97)"; за видами земельних угідь - "зелені насадження загального користування (графа 56 форми 6-зем.) категорія земель - "землі житлової та суспільної забудови".
На підставі вищезазначеного рішення між Кореїзською селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Респектсервіс" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (т. 1 а. с. 11-14).
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, згідно УКЦИЗ - "землі іншої комерційної діяльності" код 1.11.6 за адресою: смт. Кореїз, вул. Алупкінське шосе, в районі будинку № 17-б.
В оренду надається земельна ділянка загальною площею 0,1700 га по угіддям: "землі загального користування" (строка 12.4, шифр 97 ф. 6-зем.), в т.ч. "вулиць, набережних, площ (графа 56 ф. 6-зем), категорія земель - "землі житлової та суспільної забудови". Кадастровий номер 0111947100:01:003:0367.
Договір укладений строком на 49 років відповідно до п. 3.1 договору.
Згідно п. 6.1 вказана земельна ділянка надається в оренду згідно з Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі" та на підставі рішення № 1180 46-ої сесії Кореїзської селищної ради 5-го скликання від 10.12.2008.
На думку Кореїзської селищної ради, оскільки межі Місхорського парку на момент прийняття спірного рішення та укладення на його підставі договору оренди не були встановлені у натурі, то не можна визначити, чи відноситься земельна ділянка, що передана в оренду ТОВ "Респектсервіс" до земель Місхорського парку. Крім того, підставою прийняття оскаржуваного рішення про відведення земельної ділянки є клопотання заявника та отримані висновки компетентних органів, відповідно до яких, здійсно зі своїми повноваженнями місцеве самоврядування повинно прийняти рішення. До того ж Державний кадастр теріторій та об'єктів природно-заповідного фонду не містить відомостей щодо спірної земельної ділянки.
ТОВ "Респектсервіс" в апеляційній скарзі приводяться тиж сами доводи, що і в апеляційній скарзі Кореїзської селищної ради.
Судова колегія звертає увагу на наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах визначених Конституцією.
Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Абзацом другим ст. 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).
Водночас за ст. ст. 43-45 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття спірного рішення) ділянки суші та водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду, віднесено до земель природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти, а також штучно створені об'єкти, зокрема, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній, приватній власності; порядок їх використання визначається законом.
Відповідно п. в) ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України"" № 1826-VI від 21.01.2010 ст. 7 Земельного кодексу України доповнено ч. 4 такого змісту: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду".
Стаття 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначає парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення як штучно створений об'єкт, що належить (саме як об'єкт -парк) до природно-заповідного фонду України; таким об'єктам може надаватися (або не надаватися) статус юридичної особи.
За ст. 37 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів; за змістом частини 4 ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі, на якій знаходяться парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, можуть перебувати у різній формі власності.
Таким чином, з наведених положень в сукупності з ст.ст. 4 та 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вбачається, що наявність у певної ділянки суші статусу земель природно-заповідного фонду пов'язана з перебуванням на ній об'єкта природно-заповідного фонду - парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, зайняттям певної ділянки суші, а не з наявністю у парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення як юридичної особи правовстановлюючих чи правооформлюючих документів в розумінні розділу ІІІ Земельного кодексу України.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.03.2012 у справі №5002-24/5067.1-2010 (2-19/5070-2009), від 28.02.2013 у справі №.№ 5002-2/843-2012.
З матеріалів справи вбачається, що Постановою Ради міністрів УРСР від 29.01.1960 №105 пам'ятник садово-паркового мистецтва парк Місхорський був визначений об'єктом природно-заповідного фонду.
З прийняттям постанови Радою міністрів УРСР від 22.07.1983 № 311 "Про класифікацію та галузь територій і об'єктів природного-заповідного фонду Української РСР" вищевказана постанова втратила свою законну силу.
Постановою Державного комітету Української РСР по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.1990 № 18 затверджено перелік державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення, до якого включено Місхорський парк.
Пунктом 3 постанови Верховної Ради України від 16.06.1992 "Про ведення в дію Закону України "Про природно-заповідний фонд України" визначено у зв'язку з прийняттям Закону України "Про природно-заповідний фонд України" вважати раніше створені парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення - парками - пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Постановою Верховної Ради України від 22.09.1994 № 177/94-ВР затверджено Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні ("Заповідники"), в Додатку № 9 до якої наведено Місхорський парк як існуючий природно-заповідний об'єкт - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (№ 58, розділ 1.7).
Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20.02.2002 №2278-2/02 вказано встановити межі селища Кореїз загальною площею 355 га, в тому числі 23 га -землі природоохоронного значення -Місхорський парк (т.1, а.с.22).
Відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 42 від 30.03.1998 на баланс Мінекобезпеки було прийнято парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Масандрівський", "Місхорський" і загальнокурортний теренкур управління "Курортзеленгоспу" з наявною матеріально-технічною базою та ресурсами (т. 1 а. с. 59).
Згідно акту приймання-передачі від 08.04.1998 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, майна та матеріальних цінностей від Ялтинського об'єднання санаторно-курортних установ профспілок Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на баланс Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Адміністрація парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Лівадійський, Місхорський, Масандрівський, відповідно до наказу Мінекобезпеки України від 22.01.1998 р. № 14, приймає під відповідальну охорону та забезпечення цільового використання відповідно до вимог Закону України "Про природно-заповідний фонд України" парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення площею 108,9 га, з них Лівадійський - 45,7 га, Місхорський - 21,3 га, Масандрівський - 41,9 га. (т. 1, а. с. 61-63).
Відповідно до розпорядження Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 23 від 09.06.1998 (т. 1, а. с. 60): адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Лівадійський", "Місхорський", "Масандрівський" прийняти в оперативне управління та забезпечити належне використання майна і матеріальних цінностей прийнятих від ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" по акту приймання-передачі від 08.04.1998.
При цьому відповідно до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 12.05.2004 № 196 була створена для управління Лівадійським, Масандрівським, Місхорським парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Згідно акту приймання-передачі під охорону унікальних зразків садово-паркового мистецтва Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток від 07.05.2005 було проведено передачу від Адміністрації парків - пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення Лівадійський, Місхорський, Масандрівський до Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення під охорону унікальних зразків садово-паркового мистецтва та зелених насаджень лісопаркової зони (т. 1 а.с. 64).
При цьому, на забезпечення збереження території та об'єктів природно-заповідного фонду у відповідності до ст. 8, ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Республіканським комітетом АР Крим з охорони навколишнього природного середовища видано Державній адміністрації парків Охоронне зобов'язання № ППСПИ/з-6-1 від 26.05.2008 Місхорського парку, яке має відповідну законну дію по забезпеченню режиму території Місхорського парку. З його змісту вбачається, що заповідний об'єкт - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський" площею 23 га розташований в районі м. Ялта, смт. Кореїз, входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, а землекористувачем є Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Відповідно до Охоронного зобов'язання на території парку забороняється будь-яка діяльність, що загрожує його збереженню та призводить до його деградації первинного стану, а саме зміна меж, відведення та виділення земельних ділянок парку для інших цілей, використання їх під будь-яке будівництво, в порушення вимог чинного законодавства.
Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги правову позицію Вищого господарського суду України з аналогічних справ, судова колегія не приймає до уваги висновок експерта, що мається в матеріалах справи, та вважає вірним висновок, що спірна земельна ділянка відноситься до території Місхорського парку-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, управління яким здійснює Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.
Як вже зазначалося ст. 44 Земельного кодексу України встановлено, що землі зайняті парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва відносяться до складу земель природно-заповідного фонду, а згідно до ч. 2 ст. 45 цього Кодексу порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття спірного рішення) до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України).
При цьому слід зазначити, що Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 було затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок (далі - Порядок).
Зазначений Порядок, визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування (п. 1.3.).
Відповідно до п. 1.6 Порядку головною метою погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок є забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю та сприяння формуванню екомережі.
Пунктом 2.7. Порядку визначено, що погодження матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок територій та об'єктів природно-заповідного фонду чи зарезервованих для заповідання у відповідних випадках здійснюються природоохоронним органом за умови письмового погодження взяття фізичною чи юридичною особою, зацікавленою у їх отриманні, охоронного зобов'язання.
Пунктом 2.8. Порядку встановлено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду та земель, зарезервованих для заповідання, природоохоронний орган використовує документи щодо їх створення (оголошення) чи резервування для визначення місць розташування згаданих територій та об'єктів та їх збереження.
Пунктом 3 Порядку визначені особливості погодження матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, рішення стосовно яких приймаються Кабінетом Міністрів України, погоджуються Верховною Радою України.
Таким чином, порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок є визначеним, а додержання встановленої ним процедури погодження матеріалів з надання земельних ділянок об'єктів природно-заповідного фонду є необхідною умовою законності дій та рішень щодо надання земельних ділянок у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає недійсним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Статтею 393 Цивільного кодексу України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.
Виходячи з наведеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності рішення Кореїзської селищної ради № 1180 від 10.12.2008 та відповідно про визнання недійсним укладеного на його підставі договору оренди земельної ділянки зважаючи на приписи ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
При цьому виходячи з положень ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення земельної ділянки у користування Державної Адміністрації парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський".
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Кореїзської селищної ради - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі №5002-28/844-2012 - - залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава
Розсилка:
1. Прокуратура м. Ялта (вул. Кірова, 18, м. Ялта, 98600)
2. Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 198, м. Сімферополь, 95022)
3. Державна Адміністрація парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "Місхорський", "Масандрівський", "Лівадійський" (Масандрівський парк, 40, м.Ялта, 98600)
4. Кореїзська селищна рада (Севастопольське шосе, 27, смт. Кореїз, м. Ялта, 98670)
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Респектсервіс" (Севастопольське шосе, 45, смт.Кореїз, м. Ялта, 98670)
6. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павліченка, 1, м. Севастополь, 99011)
7. Прокуратура АР Крим (вул. Севастопольська, 21, м. Сімферополь, 95015)