АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження №11-кп/790/310/13 Головуючий 1 інстанції: Пашнєв В.Г.

Справа №11-кп/642/203/13 Доповідач: Задніпровський О.О.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України

УХВАЛА

іменем України

21 серпня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -Задніпровського О.О.,

суддів -Люшні А.І., Савенко М.Є.,

за участю прокурора -Криворучко І.І.

секретаря -Євглевської В.В.,

обвинуваченого -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який затвердив обвинувальний акт у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 26 червня 2013 року,

встановила:

Вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 26 червня 2013 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, уродженець міста Кролівець

Сумської області, громадянин України, зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_2, фактично проживаючий за

адресою: АДРЕСА_3 раніше судимий:

У 2012 році за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення

волі, з випробуванням на 3 роки;

21.03.2013 року повідомлено про підозру Київським РВ

ХМУ ГУМВС України в Харківській області,

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком від 18 липня 2012 року у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

року народження, уродженець міста

Харкова, громадянин України, зареєстрований

та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4

раніше не судимий:

13.02.2013 року повідомлено про підозру

Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в

Харківській області;

21.03.2013 року повідомлено про підозру

Київським РВ ХМУ ГУМВС України в

Харківській області,

засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілих суми матеріального збитку: ОСОБА_4 у розмірі 1274 гривні; ОСОБА_5 у розмірі 1338 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави судові витрати за проведення судово-дактилоскопічної експертизи у розмірі 586 гривень 80 копійок.

Згідно вироку, 04.02.2013 року близько 16-ї години ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 зайшли у приміщення магазину «Галерея мобільного зв'язку», за адресою: м.Харків вул.Полтавський шлях, 148/2, де на столі побачили мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S6500D» та у них виник спільний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 діючи повторно, із корисливих спонукань, за попередньою змовою та в групі, розподілили ролі.

Згідно розподілених ролей, ОСОБА_2 підійшов до вітрини з телефонами, та відволікаючи увагу продавця ОСОБА_5, став роздивлятись телефони.

В цей час ОСОБА_1, скориставшись неуважністю ОСОБА_5 та впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, суб'єктивно усвідомлюючи свої протиправні дії, таємно, шляхом вільного доступу зі стола викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S6500D», який належить ОСОБА_5, вартістю 1338 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «МТС», що не представляє матеріальної цінності для потерпілого, без грошових коштів на рахунку.

Крім того, 17.03.2013 року приблизно о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 зайшли у приміщення ПТ ломбард «Легкі гроші», за адресою: м.Харків вул.Полтавський шлях, 58/1, де на полиці побачили ноутбук марки «Lenovo B 575» та у них виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 діючи повторно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі, розподілили ролі.

Згідно розподілених ролей, ОСОБА_2 підійшов до віконця ломбарду, та закрив собою огляд співробітнику ломбарду.

В цей час ОСОБА_1, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, суб'єктивно усвідомлюючи свої протиправні дії, таємно, шляхом вільного доступу викрав з полки ноутбук «Lenovo B 575», який належить ОСОБА_4, та передав його ОСОБА_2, який сховав ноутбук під куртку, одягнену на ньому.

Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2 знову став біля віконця ломбарду, закриваючи при цьому огляд співробітнику ломбарду, а ОСОБА_1 в цей час таємно, шляхом вільного доступу викрав з полки, зарядний пристрій до ноутбуку «Lenovo B 575».

Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця скоєння злочину з викраденим зникли, та розпорядились ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток.

В апеляційній скарзі, з урахуванням внесених до неї змін, прокурор просить вирок Ленінського районного суду міста Харкова скасувати через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та повернути кримінальне провадження до суду першої інстанції для нового розгляду. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що суд першої інстанції викладаючи формулювання обвинувачення за епізодом вчиненим 17.03.2013 року, визнаного судом доведеним, не зазначив суми спричиненої шкоди потерпілому ОСОБА_4 внаслідок викрадення у нього ноутбука, вказавши лише, що останньому спричинено матеріальний збиток тоді як згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винною у мотивувальній частині вироку повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Крім того, в апеляції прокурор зазначив, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі не відповідає фактично призначеному покаранню за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі та частково приєднаному до нього покаранню за вироком Голосіївського районного суду м.Києва у виді 1 року позбавлення волі. При цьому прокурор вказав що, вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 18.07.2012 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 не оскаржуючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок суду першої інстанції та призначити більш м'яке покарання, обґрунтовуючи це тим, що судом окрім його щирого каяття не було взято до уваги активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, похилий вік та стан здоров'я його батьків, а також його стан здоров'я, який за час перебування під вартою суттєво погіршилось.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 просять змінити вирок та пом'якшити покарання із застосуванням ст.75 КК України. Не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_2 апелянти посилаються на занадто сувору міру покарання, яка не відповідає особі обвинуваченого. Зазначають, що судом не було взято до уваги, що ОСОБА_2 раніше не судимий, повністю визнав свою провину та щиро розкаявся. Крім того апелянти зазначили, що у судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили суд не позбавляти ОСОБА_2 свободи.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, та заперечував проти задоволення скарг обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3; обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримав свою скаргу та скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги обвинувачених та захисника залишенню без задоволення.

Так, згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи винною у мотивувальній частині вироку повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного вироку, суд першої інстанції викладаючи формулювання обвинувачення за епізодом викрадення ноутбука «Lenovo B 575» 17.03.2013 року у потерпілого ОСОБА_4, визнавши його доведеним, не зазначив суми спричиненої шкоди потерпілому, вказавши лише, що останньому спричинено матеріальний збиток, чим порушив вимоги ст.374 КПК України.

Твердження прокурора про порушення вимог кримінального процесуального закону при призначенні покарання, то вони є також обґрунтованими.

Згідно оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України було призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 18 липня 2012 року у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання у виді 6 років позбавлення волі. Проте слід зазначити, що згідно вироку Голосіївського районного суду м.Києва за ч.2 ст.186 КК України ОСОБА_1 було засуджено до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України останнього було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Таким чином, призначене вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 26 червня 2013 року остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 6 років позбавлення волі не відповідає фактично призначеному покаранню за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі та частково приєднаному до нього покаранню за вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 18.07.2012 року у виді 1 року позбавлення волі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, у зв'язку з чим вирок на підставі КПК України щодо засуджених підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить повно й всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм відповідну оцінку, ретельно перевірити доводи обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в обґрунтування своєї позиції захисту та постановити обґрунтоване судове рішення.

Що стосується запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, то колегія суддів приходить до висновку, що її необхідно подовжити, оскільки він раніше судимий, скоїв правопорушення в період іспитового строку, та з метою попередження вчинення ним нових правопорушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 415 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 26 червня 2013 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 подовжити на 1 (один) місяць - до 20 вересня 2013 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуючий -

Судді -