01.08.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1422/2013р. Головуючий у першій

інстанції Гапонов Д.Ю.

Категорія 21 Доповідач у апеляційній

інстанції Єфімова В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого: Єфімової В.О.,

суддів: Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

при секретарі: Мазнєві Ю.М.,

за участю: відповідача ОСОБА_3, його представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 19 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про визнання недійсним правочину, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про встановлення юридичного факту, визнання майна спільною власністю, визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила визнати недійсним Договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, укладений 22 вересня 2006 року між сторонами по справі.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_3, скориставшись неграмотністю ОСОБА_8 у питаннях українського законодавства, умовив останню подарувати йому ? частку, належної позивачу на праві власності квартири.

ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, у якому просив встановити факт сумісного проживання з ОСОБА_8 у період з 2003 року по 21 грудня 2006 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю його та ОСОБА_8, визнати недійсною угоду по відчуженню квартири АДРЕСА_2, що укладена між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, на підставі ст.65 СК України.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у період з 2003 року по 21 грудня 2006 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. Під час сумісного проживання ними була придбана спірна квартира, якою відповідач за зустрічним позовом розпорядилась на власний розсуд без згоди ОСОБА_3

Рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 19 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_8 та зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

ОСОБА_3 з рішенням суду у частині залишення без задоволення вимог зустрічного позову не погодився, подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про його скасування з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Просить ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.74 СК України (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» № 524-V від 22 грудня 2006 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснив, що при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином, при застосуванні ст.74 СК України, слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_8 на підставі Договору купівлі-продажу квартири продала ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_2, яка належала їй на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Першою севастопольською державною нотаріальною конторою 04 серпня 2005 року за реєстровим № 3-1596 і зареєстрованого у Севастопольському ДКП БТІ і ДРОНМ 05 серпня 2005 року в реєстровій книзі № 124 дод.стор.115 за реєстровим № 76 (т.1 а.с.79).

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_3 посилався на те, що вказане майно було набуто ним та ОСОБА_8 за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2003 року по 21 грудня 2006 року і належить ним на праві спільної сумісної власності на підставі ст.74 СК України.

Разом тим, судом встановлено, що згідно довідки Управління запису актів цивільного стану Кемеровської області за № 2085 від 28 липня 2009 року ОСОБА_3 з 29 вересня 1984 року по сьогоднішній час перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11, що унеможливлює визнання факту перебування позивача за зустрічним позовом та ОСОБА_8 у фактичних шлюбних відносинах, не зважаючи на свідчення свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які у зв'язку із наведеним обґрунтовано не прийняти судом до уваги (т.1 а.с.120).

Крім того, ст.74 СК України набрала чинності з січня 2004 року і не поширюється на правовідносини, які виникли до цього, а норми Кодексу про шлюб та сім'ю України не передбачали виникнення спільної сумісної власності в осіб, які не перебували у зареєстрованому шлюбі, оскільки це питання регулювали норми Закону України «Про власність».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_8 та визнання спірної квартири спільною сумісною власністю, оскільки перебування в іншому шлюбі чоловіка чи жінки, які проживають разом, унеможливлює застосування ст.74 СК України та поширення на придбане ними майно правового статусу спільної сумісної власності.

А враховуючи те, що спірне майно не являється спільною сумісною власністю сторін по справі, судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсною спірної угоди, за якою ОСОБА_8 здійснила відчуження названого майна.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом ст.74 СК України колегією суддів не можуть бути прийняти до уваги як безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ В.О.Єфімова

Судді: /підпис/ А.А.Андрейченко

/підпис/ В.В.Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду м.Севастополя В.О.Єфімова