Справа № 0316/563/12 Головуючий у 1 інстанції:Тітівалов Р.К.
Провадження № 22-ц/773/1223/13 Категорія:37 Доповідач: Свистун О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 серпня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Федонюк С.Ю., Подолюка В.А.,
при секретарі - Перебойчуку Р.В.,
з участю: позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 01 липня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 01 липня 2013 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задоволити позов. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що при складанні заповіту секретарем Луківської селищної ради ОСОБА_4 було допущено ряд технічних помилок. Також вказує, що на спадкодавця чинився тиск з боку його сина під час складання заповіту. Звертає увагу суду на те, що на момент посвідчення заповіту стан здоров'я спадкодавця різко погіршився, а тому він не міг усвідомлювати своїх дій.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечив, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В запереченні на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_3. зазначає, що апеляційна скарга позивача є необґрунтованою.
Судом першої інстанції встановлено, що при складанні заповіту спадкодавець був у свідомості, віддавав звіт своїм діям та розумів значення своїх дій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Судом правильно встановлено і це підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, що 15 липня 2003 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого належний йому житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, яка надана йому в приватну власність, заповів своєму внуку ОСОБА_2 (а.с. 59).
29 листопада 2004 року ОСОБА_6 належний йому на праві власності житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 і був предметом вищевказаного заповіту, подарував позивачу ОСОБА_2 (а.с. 33-34).
14 вересня 2011 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті склав заповіт на ім'я сина ОСОБА_3 (відповідача) і заповів останньому земельну ділянку (пай), розміром 2,5454 га, (державний акт на право власності на земельну ділянку від 07 липня 2004 року) для ведення особистого селянського господарства в с. Селець Турійського району Волинської області та на все, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом буде мати право (а.с. 72).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2011 року (а.с. 69).
У встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини відповідач звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_6, а дружина покійного (мати відповідача) ОСОБА_7 - подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті чоловіка, зокрема, і спірної земельної ділянки, на користь відповідача (а.с. 66, 74).
Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) оспорюваний заповіт є дійсним і не змінювався (а.с. 78-79).
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Поняття право на заповіт та право заповідача на призначення спадкоємців передбачено нормами статей 1223, 1234, 1235 ЦК України.
Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що заповітом є особисте розпорядження заповідачем своїм майном на випадок своєї смерті і саме заповідач може призначити своїм спадкоємцем одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Таким чином, право на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_6 набула особа, визначена в заповіті, який було складено 14 вересня 2011 року, а саме відповідач по даній справі - ОСОБА_3
Частиною 1 статті 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
При цьому в судовому засіданні установлено, що на час складання заповіту заповідач усвідомлював значення своїх дій і керував ними.
З показань свідків ОСОБА_1, ОСОБА_4, допитаних судом першої інстанції, встановлено, що під час складання заповіту жодного тиску на заповідача не було.
Відповідно до висновків акту № 7 посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи від 13 травня 2013 року Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України вбачається, що ОСОБА_6, 1934 року народження, на час складання 14 вересня 2011 року, оспорюваного позивачем заповіту, страждав на «Органічне ураження головного мозку судинного ґенезу з мнестичними розладами» (F 07.8 за МКХ-10), однак міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Наявності будь-яких психопатологічних феноменів чи патологій, психотичних розладів, інтелектуального зниження, порушень пам'яті та інтелекту, що впливають на здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у ході проведення експертизи у ОСОБА_6 виявлено не було (а.с. 160-163).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_6 за власною ініціативою, добровільно розпорядився належним йому майном, без зовнішнього впливу, під час складання заповіту розумів значення своїх дій і міг керувати ними, тобто волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що на час вчинення оспорюваного заповіту спадкодавець ОСОБА_6 не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, позивач суду не надав, хоча відповідно до вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Також, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що в позовній заяві просив визнати заповіт недійсним з підстав відсутності у заповідача вільного волевиявлення при складанні заповіту, що не відповідало його внутрішній волі та інших порушень закону щодо його посвідчення. Однак, такі доводи позивача спростовані зібраними доказами в справі, які дослідив суд першої інстанції та дав вірну юридичну оцінку.
Не заслуговують на увагу покликання позивача на ту обставину, що при складанні заповіту секретарем Луківської селищної ради ОСОБА_4 було допущено ряд технічних помилок. Судом першої інстанції встановлено та мотивовано, що допущені в тексті оспорюваного заповіту помилки в даті народження заповідача ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), даті видачі паспорта (19 серпня 1999 року) та номері державного акту на право власності на земельну ділянку (№ 008578) носять технічний характер і не впливають на дійсність заповіту та не мають ніякого правового значення для вирішення даної справи, оскільки волевиявлення спадкодавця було записано вірно.
Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі не наведено доводів для спростування висновків суду.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а зазначені в ньому висновки відповідають встановленим обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Турійського районного суду Волинської області від 01 липня 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: