Дата документу Справа № 313/807/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження №11-кп/778/253/13 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст.115 ч.1 КК України Потапова О.М. Доповідач у 2-й інстанції
Прямілова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2013 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого Прямілової Н.С.,
суддів Мульченка В.В., Гріпаса Ю.О.
при секретарі Торбач Ю.О.
за участю прокурора Сєвальнєва О.А.
адвоката ОСОБА_3
розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_4 на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Маяк Томаківського району Дніпропетровської області, громадянка України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 не працююча, освіта початкова загальна, заміжня, раніше не судима,
засуджена за ч.1 ст.115 КК України до 7 років позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обчислюється з 08.04.2013р., зараховано в строк відбуття покарання строк перебування під вартою.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів та проведення експертиз.
Питання про долю речових доказів вирішено відповідно до положень ст.100 КПК України.
Згідно вироку ОСОБА_4 визнано винною у злочині, вчиненому за наступних обставин.
08.04.2013р. приблизно в 00 год. 30 хв. ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем проживання у АДРЕСА_2 в ході сварки на ґрунті особистих неприязних відносин умисно вбила ОСОБА_5, завдавши йому удар кухонним ножем в область грудної клітини, причинивши колото-різане поранення грудної клітини з пораненням по ходу раньового каналу серця та серцевої сорочки, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, внаслідок чого ОСОБА_5 помер на місці скоєння злочину.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 просить вирок змінити в частині призначеного покарання, знизивши строк покарання на підставі ст.69 КК України, мотивуючи тим, що вона щиро кається у вчиненому злочині, визнала свою вину, має на утриманні трьох малолітніх дітей. Крім того, зазначила, що злочин вчинила не навмисно, а захищаючись від протиправних дій потерпілого, в зв'язку з чим вважає, що її дії треба перекваліфікувати.
Вислухавши доповідача, адвоката ОСОБА_3, яка підтримала апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_4 в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянню смерті іншій людині, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи.
Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ст.115 ч.1 КК України.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи і внаслідок цього не правильно кваліфікував її дії, є неприйнятними й не підлягають розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ст.22 ч.1 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно зі ст.26 ч.ч.1,3 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала себе винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті.
Суд, враховуючи позицію учасників судового провадження, у тому числі й обвинуваченої ОСОБА_4, які не оспорювали зазначені в обвинувальному акті фактичні обставини вчиненого злочину, та керуючись положеннями ст.349 ч.3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з'ясував, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.394 ч.2 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_4 про суворість покарання і зміну зв'язку з цим вироку є необґрунтованими.
При призначенні покарання у відповідності зі ст.ст.65-67 КК України суд в достатній мірі врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, не працює, за місцем проживання характеризується як особа, яка зловживає спиртними напоями, має на утриманні трьох малолітніх дітей; а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається обвинувачена ОСОБА_4 в апеляційній скарзі.
Вимоги обвинуваченої ОСОБА_4 про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст.69 КК України, нічим не обґрунтовані, крім того, в апеляційній скарзі не наведені переконливі доводи, які свідчили би про те, що наведені нею пом'якшуючі обставини, суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ті обставини, на які посилається обвинувачена в апеляційній скарзі, були враховані судом при призначені покарання, крім того, ці обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.
Призначене обвинуваченій ОСОБА_4 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винної, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів. Інших підстав для пом'якшення покарання не вбачається.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 14 червня 2013 року відносно ОСОБА_4 - без змін.
Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Судді
Н.С. Прямілова В.В. Мульченко Ю.О. Гріпас