Справа № 2-2685/12

Провадження № 22ц/782/2670/13

РІШЕННЯ

іменем України

30 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі

головуючого - судді Авалян Н.М.,

суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дій органу соціального страхування щодо нарахування соціальних виплат за заявою потерпілого та про зобов'язання призначити одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячну страхову виплату, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду 27 серпня 2012 року з позовом (а.с.3-4, 39, 45), який уточнив та доповнив та в обґрунтування якого вказав, що згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» він має право на отримання одноразової допомоги в разі стійкої втрати працездатності та щомісячних грошових виплат в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. З 10 червня 2003 року він працював у ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит» машиністом підземних устаткувань з повним робочим днем під землею. В грудні 2011 року йому було встановлено професійне захворювання. 29 грудня 2011 року позивач був звільнений за п.5 ст.36 КЗпП України, а з 30 грудня 2011 року він був прийнятий по переводу на роботу у ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». З 01 січня 2012 року позивач перебував у черговій відпустці, тому за січень 2012 року він ніяких виплат не одержував. 08 лютого 2012 року був складений акт розслідування причин хронічного професійного захворювання. Згідно довідки МСЕК 22 березня 2012 року позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності 25% з 13 березня 2012 року. В зв'язку з втратою працездатності позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату йому одноразової та щомісячних виплат, які були розраховані за останнім місцем його роботи.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив: 1) визнати вказані постанови відповідача незаконними; 2) зобов'язати відповідача призначити йому одноразову допомогу у зв'язку з професійним захворюванням в сумі, розрахованій, виходячи з середньомісячної заробітної плати 6 430,15 грн. за період з 01 червня по 30 листопада 2011 року; 3) зобов'язати відповідача призначити та виплачувати йому щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 13 березня 2012 року в сумі, розрахованій з середньомісячної заробітної плати позивача за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року, яку він отримував у Відокремленому підрозділі «Шахтобудівельне управління» ДМ «Свердловантрацит», з 13 березня 2012 року безстроково з подальшим перерахунком у встановленому діючим законодавством порядку

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року уточнений та доповнений позов задоволено.

Визнано постанову від 11 квітня 2012 року №1209/18862/18862/2 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 0,00 грн. та постанову від 28 березня 2012 року №1209/18862/18862/2 про призначення щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 0,00 грн. незаконними.

Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі, розрахованій з середньомісячної заробітної плати позивача, яку він отримував у Відокремленому підрозділі «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит» за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року, в порядку, визначеному ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області призначити і виплачувати ОСОБА_1 щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 13 березня 2012 року в сумі, розрахованій з середньомісячної заробітної плати позивача за період з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2011 року, яку він отримував у Відокремленому підрозділі «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит», з 13 березня 2012 року безстроково з подальшим перерахунком у встановленому діючим законодавством порядку.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись не неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'яязковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимог ст.ст.11,213 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 08 лютого 2012 року позивачу встановлено основний діагноз: хронічний бронхіт ІІ (другої) стадії у фазі затихаючого загострення, прикореневий та нижньочастковий пневмосклероз, ЛН-1 (перша) ст. (J 44). Захворювання професійне, встановлене вперше.

Причинами професійного захворювання є багатократний вплив вугілля породного пилу на органи дихання у концентрації, перевищуючій ПДК.

Загальний стаж роботи позивача становив - 40 років 02 місяці, в тому числі за професією машиніст підземних установок та у цеху - 8 років 10 місяців, машиніст електровоза - 17 років 10 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів - 26 років 08 місяців.

Відповідно записів трудової книжки позивач з 15 червня 2003 року працював у ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит» машиністом підземних устаткувань з повним робочим днем під землею, звідки був звільнений 29 грудня 2011 року в зв'язку із переведенням до ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на підставі п.5 ст.36 КЗпП України та 30 грудня 2011року прийнятий по перевду до ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

З 01 січня 2012 року позивач перебував у черговій відпустці протягом місяця, у зв'язку з чим в січні 2012 року він не отримував ніяких виплат. Нараховані йому за січень 2012 року виплати в розмірі 5 445,22 грн. він отримав за три дні перед відпусткою в грудні 2011 року.

Відповідно до довідки МСЕК позивачу з 13 березня 2012року безстроково встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідачем був проведений розрахунок належних позивачу до виплати сум одноразової та щомісячних виплат з розрахунку за останнім місцем його роботи, про що винесені постанови від 28 березня 2012 року та від 11 квітня 2012 року №1209/18862/18862/2.

Між сторонами виник спір з приводу розрахунку для призначення та виплати одноразової та щомісячних страхових виплат.

Позивач вважає, що такий розрахунок повинен бути проведений відповідачем з його заробітку за попереднім місцем роботи у ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит», оскільки професійне захворювання розвилось в нього до його переведення на роботу до ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Відповідач провів такий розрахунок за останнім місцем роботи позивача - ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок підлягає проведенню із заробітку позивача за попереднім місцем його роботи з огляду на те, що розвиток професійного захворювання спостерігався у позивача задовго до переведення його на роботу ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», тобто саме в умовах роботи позивача в ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит» під впливом тяжких та шкідливих умов праці у позивача спостерігається розвиток професійного захворювання. А також з того, що ВП «Шахтобудівельне управління» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» є правонаступником ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит».

Проте, з такими висновками погодитись не можна.

Посилання суду на те, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» є правонаступником ДП «Свердловантрацит» не підтверджено будь-якими доказами. Суд першої інстанції . дійшов такого висновку з посиланням на те, що ця обставина визнанавалась сторонами, що не відповідає матеріалам справи, з яких вбачається наступне.

Розгляд справи проводився без участі позивача, представників третіх осіб ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та ДП «Свердловантрацит», а також без участі представника відповідача. В обгрунтування позову позивач не посилався на правонаступництво підприємств. Письмових пояснень по суті позову треті особи суду не надавали. В матеріалах справи відстуні докази про правонаступництво підприємств. Таким чином, цей висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, тобто ґрунтується на припущенні, що заборонено ч. 4 ст.60 ЦПК України.

Також не можна погодитись з висновком суду про наявність підстав для розрахунку одноразових та щомісячних виплат із заробітку позивача за його попереднім місцем роботи, оскільки він не відповідає нормам матеріального права, яка регулюють спірні правовідносини

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженним постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001року.

Пунктами «б», «в» ч.1 ст.21 вказаного Закону передбачено, шо у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого та щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Частинами 1, 2 10 ст.34 вказаного Закону передбачено наступне.

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 вищезазначеного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової працездатності за рахунок роботодавця, є період роботи за останнім місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Згідно п.4 вказаного Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошового забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість місяців календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Згідно п.5 зазначеного Порядку якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюються за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в апеляційній інстанції, позивач перед настанням страхового випадку пропрацював за останнім місцем роботи менше шести календарних місяців, тому страхові виплати відповідачем були обґрунтовано нараховані з урахуванням вимог п.5 Порядку.

За таких обставин помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та проведення розрахунку страхових виплат за попереднім місцем роботи позивача.

Та обставина, що у позивача спостерігався розвиток професійного захворювання до його переведення на нове місце роботи, не є підставою для висновку про те, що саме ВП «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловськантрацит» повинно бути визначено, як підприємство, шкідливі виробничі фактори роботи на якому призвели до виникнення у позивача професійного захворювання і нарахування йому страхових виплат повинно бути проведено з розрахунку середньої заробітної плати за час його роботи на цьому підприємстві, виходячи з наступного.

Вищезазначеним Порядком передбачено і такий випадок, коли у працівників через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, але і у цьому випадку заробітна плата для нарахування страхових виплат береться за останнім основним місцем роботи, (п.4).

Щодо стану здоров'я позивача під час роботи на попередньому місці роботи, то колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів того, що він вже мав професійне захворювання до переведення на останнє місце роботи.

Позивач відповідно до записів у трудові книжці працював з повним робочим днем під землею, постійно проходив медичні огляди щодо відповідності стану здоров'я та відсутності протипоказань для роботи у шкідливих умовах праці. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання складено вже після звільнення позивача з попереднього місця роботи. Первісно втрата професійної працездатності відповідно до довідки МСЕК встановлена з 13 березня 2012 року.

Позивач припинив трудові відносини з відокремленим підрозділом «Шахтобудівельне управління» ДП «Свердловантрацит» за його згодою та був прийнятий на роботу до відокремленого підрозділу «Шахтобудівельне управління» TOB «ДТЕК Свердловантрацит». Трудові відносини позивача з вказаним підприємством були припинені за його згодою та не пов'язані зі зміною організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, тому обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім місцем роботи перед настанням страхового випадку, яким є відокремлений підрозділ «Шахтобудівельне управління» TOB «ДТЕК Свердловантрацит», з яким позивач перебував у трудових відносинах з 30 грудня 2011 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області задовольнити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 04 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дій органу соціального страхування щодо нарахування соціальних виплат за заявою потерпілого та про зобов'язання призначити одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячну страхову виплату.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді: