АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1617/13Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 2, 5 Драник Н.П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Бородійчук В. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчук В. Г.

суддів Подорога В. М. , Демченко В. А.

при секретарі Воропай О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про зміну часток нерухомого майна, виділу їх в натурі та припинення спільної часткової власності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

09 грудня 2008 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, третя особа КП ЧООБТІ, вказуючи, що за договором дарування частини житлового будинку від 07 лютого 2003 року позивач набув права власності на 51/100 частин житлового будинку та надвірних споруд по АДРЕСА_1. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 490 кв.м.. Згодом було проведено добудову другого поверху житлового будинку, сараю. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2008 року встановлено, що реконструйований житловий будинок та сарай не порушують права інших осіб. В результаті реконструкції 51/100 частин будинку, розмір належних співвласникам ідеальних часток в нерухомому майні змінився, а саме: 9/10 складають житлова прибудова літ. А'-ІІ, сарай літ. Ж, водоколонка літ. № 4, огорожа №№ 5, 6, 7, 8 загальною вартістю 250 983 грн., які є власністю ОСОБА_7; 1/10 складає житловий будинок Літ. А-1, прибудови літ. а, а2, а3, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожа літ. 1, 2, 3, 9 загальною вартістю 28 338 грн., які є власністю ОСОБА_8. Відповідач заперечує проти перерозподілу часток.

А тому, просив змінити ідеальні частки власників нерухомого майна, що по АДРЕСА_1, визнавши за позивачем: 9/10 частки, що складають - житлова прибудова літ. А'-ІІ, сарай літ. Ж, водоколонка літ. № 4, огорожа №№ 5, 6, 7, 8; за відповідачем - 1/10 частки, що складають житловий будинок літ А-1, прибудови літ.а, а2, а3, сарай літ.Б, погріб літ.В, огорожа літ. 1, 2, 3, 9.

На протязі розгляду справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. 12 грудня 2012 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги, з урахуванням висновку № 544-БТ судової будівельно-технічної експертизи. Просив визнати за ОСОБА_7 право власності на 9/10 частки в будинку по АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/10 частки в будинку по АДРЕСА_1. Провести поділ будинковолодіння номер АДРЕСА_1 в натурі, згідно якого:

виділити ОСОБА_7 відокремлену частину будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на житлову прибудову літ. А'-ІІ, сарай літ. Ж, навіс літ. З, вимощення літ. 1, огорожу №№ 5, 6, 7, 8, 10, 11 як на окреме домоволодіння;

виділити ОСОБА_6 відокремлену частину будинку з надвірними спорудами про АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на житловий будинок літ. А-1, прибудову літ. а, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожі №№ 2, 9, 13, як на окреме домоволодіння.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи була здійснена заміна відповідача, оскільки відповідач ОСОБА_8 помер, і його правонаступником стала його дружина ОСОБА_6.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 9/10 частки в будинку по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/10 частки в будинку по АДРЕСА_1.

Проведено поділ будинковолодіння номер АДРЕСА_1 в натурі, згідно якого:

виділено ОСОБА_7 відокремлену частину будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, визнавши за ним право власності на житлову прибудову літ. А'-ІІ, сарай літ. Ж, навіс літ. З, вимощення літ. 1, огорожу №№ 5, 6, 7, 8, 10, 11 як на окреме домоволодіння;

виділено ОСОБА_6 відокремлену частину будинку з надвірними спорудами про АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на житловий будинок літ. А-1, прибудову літ. а, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожі №№ 2, 9, 13, як на окреме домоволодіння.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_6 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про зміну ідеальних часток нерухомого майна та припинення спільної часткової власності, позивач мотивував свій позов тим, що в результаті проведеної ним добудови до будинковолодіння, ідеальні частки в будинку змінились, а тому необхідно провести перерахунок ідеальних часток і в разі домовленості між сторонами припинити спільну часткову власність на них.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вирішив питання про зміну ідеальних часток в будинковолодіння. Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки він суперечить вимогам ч. 4 ст. 357 ЦК України. Цим же рішенням, було припинено спільну часткову власність на будинковолодіння, хоча підстав для припинення спільної часткової власності колегією суддів при перевірці обґрунтованості рішення суду встановлено не було.

Так, судом встановлено, що згідно договору дарування частини будинку від 07 лютого 2003 року (а.с. 15 Т.1) позивач ОСОБА_7 набув право власності на 51/100 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (яка фактично становила 49/100 частин згідно довідки БТІ від 24 лютого 2009 року (а.с. 50 Т.1)).

Рішенням Черкаської міської ради № 49 від 30 січня 2006 року було дозволено ОСОБА_8 (чоловікові відповідачки) оформити право власності на 51/100 частин домоволодіння, а ОСОБА_7 - право власності на 49/100 частин цього ж домоволодіння.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 45 Т. 1) ОСОБА_8 на праві приватної власності належить 51/100 на домоволодіння по АДРЕСА_1. Підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності (ЯЯЯ 646031) видане Виконавчим комітетом Черкаської міської ради 21 березня 2006 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_7 свою належну 49/100 частин домоволодіння не оформив. Дана обставина підтверджується довідкою БТІ від 26 вересня 2012 року (а.с. 161 Т.1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 серпня 2012 року (а.с. 202 Т.2) ОСОБА_6 стала власником 51/100 частин будинку АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 червня 2008 року (а.с. 6 Т. 1) за ОСОБА_7 було визнано право власності на самочинно збудовані прибудову А1-ІІ та сарай Ж.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Ч.4 ст. 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Таким чином збільшення частки співвласника у праві спільної часткової власності можливе лише за сукупності певних умов, а саме в тому разі, якщо один із співвласників зробив поліпшення майна власним коштом, такі поліпшення не можна відокремити, й вони зроблені за згодою всіх співвласників.

З огляду на вищевикладені положення ч. 4 ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, який із додержанням установленого законом поряду та за власний кошт зробив добудову (прибудову) до будинку, але без згоди інших співвласників цього будинку не має права на зміну розміру часток.

Позивачем ОСОБА_7 не було надано суду доказів того, що ОСОБА_8 надавав йому згоду на будівництво добудови до будинку. Дана обставина з урахуванням статті 357 ЦК України вказує на те, що позивач не має права на зміну розміру часток будинковолодіння з урахуванням самочинно збудованих прибудови А1-ІІ та сараю Ж..

Проте, як вбачається з довідки БТІ від 05 жовтня 2006 року за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровано 51/100 частки у домоволодінні по АДРЕСА_1. Відповідно висновку БТІ від 24 лютого 2009 року визначено, що частка ОСОБА_8 залишилась 51/100, а частка ОСОБА_7 фактично змінилась на 49/100 але юридично не оформлена. Тому, колегія суддів, враховуючи, що на це відсутня згода сторін, вважає можливим змінити та затвердити ідеальні долі будинковолодіння, оскільки така можливість для суду передбачена діючими нормами ЦК України.

А тому, з урахуванням висновку БТІ від 24 лютого 2009 року (а.с. 50 Т.1) та визнати за ОСОБА_7 право власності на 49/100 частки в будинку літ. А1-ІІ по АДРЕСА_1, а саме: приміщення літ. 1-4 площею 14,5 кв.м., літ. 1-3 площею 6,5 кв.м., літ. 1-2 площею 25,9, літ. 1-1 площею 2,1 кв.м., житлова прибудова літ. А1-ІІ: приміщення літ. 1-5 площею 6,8 кв.м., літ. 1-6 площею 24,6 кв.м., літ. 1-7 площею 3,5 кв.м., літ. 1-8 площею 14,0 кв.м., літ. 1-9 площею 0,7 кв.м., літ. 1-10 площею 5,5 кв.м., сарай літ. Ж, навіс літ. З, вимощення літ. І, водоколонка № 4, огорожі №№ 5, 6, 7, 8, 10, 11; визнати за ОСОБА_6 право власності на 51/100 частки в будинку лі. А-І по АДРЕСА_1, а саме: приміщення літ. 2-4 площею 14,7 кв.м., літ. 2-5 площею 9,1 кв.м., літ. 2-6 площею 6,4 кв.м.; прибудова літ. а: приміщення літ. 2-3 площею 7,4 кв.м., літ. 2-2 площею 6,8 кв.м.; прибудова літ. а 4, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожі № 2-12, 13, 9.

Відповідно до ст. 367 ЦК України, майно що є у спільній частковій власності може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ майна, що знаходиться в спільній власності, допускається тільки в тому випадку коли це можливо без нерозмірного збитку для призначення цього майна. П. 6 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» визначає, що поділ права спільної власності на житловий будинок можливий, якщо кожній із сторін може бути виділена окрема частина будинку із самостійним виходом.

Оскільки, між сторонами не досягнуто домовленості щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, тому і підстав для припинення спільної часткової власності колегія суддів не вбачає, так як в даному випадку таке припинення власності не передбачено вище приведеними нормами законодавства.

За таких обставин, рішення суду підлягає до скасування, позовні вимоги ОСОБА_7 в частині визнання часток нерухомого майна та виділ їх в натурі до задоволення з вище приведених вмотивованих судом висновків. В іншій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки доводи позивача, приведені в їх обґрунтування є необґрунтовані і підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає..

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для скасування рішення суду та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа: комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» про зміну часток нерухомого майна, виділу їх в натурі та припинення спільної часткової власності скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на 49/100 частки в будинку літ. А1-ІІ по АДРЕСА_1, а саме: приміщення літ. 1-4 площею 14,5 кв.м., літ. 1-3 площею 6,5 кв.м., літ. 1-2 площею 25,9, літ. 1-1 площею 2,1 кв.м., житлова прибудова літ. А1-ІІ: приміщення літ. 1-5 площею 6,8 кв.м., літ. 1-6 площею 24,6 кв.м., літ. 1-7 площею 3,5 кв.м., літ. 1-8 площею 14,0 кв.м., літ. 1-9 площею 0,7 кв.м., літ. 1-10 площею 5,5 кв.м., сарай літ. Ж, навіс літ. З, вимощення літ. І, водоколонка № 4, огорожі №№ 5, 6, 7, 8, 10, 11.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 51/100 частки в будинку лі. А-І по АДРЕСА_1, а саме: приміщення літ. 2-4 площею 14,7 кв.м., літ. 2-5 площею 9,1 кв.м., літ. 2-6 площею 6,4 кв.м.; прибудова літ. а: приміщення літ. 2-3 площею 7,4 кв.м., літ. 2-2 площею 6,8 кв.м.; прибудова літ. а 4, сарай літ. Б, погріб літ. В, огорожі № 2-12, 13, 9.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :