ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 34/5005/5844/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЗаріцької А.О.

суддівБілошкап О.В., Поліщука В.Ю.

розглянувши касаційні скарги - товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром", - товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-РемПромбуд", - товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К", - товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрекологія", - товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси", - ОСОБА_4, - ОСОБА_5

на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року

у справі господарського суду№ 34/5005/5844/2012 Дніпропетровської області

за заявоюприватного підприємства "Адамант-Я"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Мегапромекологія"

провизнання банкрутом

розпорядник майнаАтаманенко С.В.,

за участю представників:

ТОВ "Мегапром" Пирогова А.А.,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року за заявою ПП "Адамант-Я" порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мегапромекологія" в порядку ст.ст. 6, 7, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року (суддя Примак С.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мегапромекологія", з вимогами та черговістю наступних кредиторів:

- ТОВ "Партнер-РемПромбуд" в розмірі 1 618 642, 57 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ОСОБА_5 в розмірі 210 211, 73 гривень (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "Ландшафт" в розмірі 304 928, 73 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "Мегапром" в розмірі 1 685, 75 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "НВП "Укрекологія" в розмірі 36 790, 56 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "Модус" в розмірі 419 663, 57 грн. (четверта черга), 1 073 грн. (перша черга);

- ТОВ "Текс - К" в розмірі 100 883, 08 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "Адамант-Я" в розмірі 2 086 345, 02 грн. (четверта черга), 173 349, 94 (шоста черга), 5 510 грн. (перша черга).

Відхилено наступні грошові вимоги кредиторів:

- ТОВ "Партнер-Ремпромбуд" у розмірі 691 243, 64 грн. (четверта черга);

- ОСОБА_5 у розмірі 1 246, 36 грн. (четверта черга);

- ТОВ "Ландшафт" у розмірі 17 268 грн. (четверта черга);

- ТОВ "Мегапром" у розмірі 13 150 465, 96 грн. (четверта черга);

- ТОВ "НВП "Укрекологія" у розмірі 350 000 грн. (четверта черга);

- ТОВ "Модус" у розмірі 2 589, 98 грн. (четверта черга);

- ПП ОСОБА_8 у розмірі 402 482, 59 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ТОВ "Текс-К" у розмірі 280 000 грн. (четверта черга);

- ТОВ "Екоресурси" у розмірі 240 000 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга);

- ОСОБА_4 у розмірі 638 576, 51 грн. (четверта черга), 1 102 грн. (перша черга).

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, судом не розглядалися і визнані погашеними відповідно до п. 2 ст. 14 Закону, тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року (колегія суддів: Швець В.В. - головуючий, Науменко І.М., Павловський П.П.) апеляційні скарги ТОВ "Мегапром", ТОВ "Екоресурси", ОСОБА_4, ТОВ "Текс-К", ТОВ "НВП "Укрекологія", залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Партнер-Ремпромбуд" у розмірі 1 618 642, 57 грн. та ОСОБА_5 в розмірі 212 560, 09 грн. скасовано; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "ТЕКС-К" змінено, і викладено у наступній редакції: визнати вимоги ТОВ "ТЕКС-К" до ТОВ "Мегапромекологія" у розмірі 19 200 грн. (четверта черга); в іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року залишено без змін.

ТОВ "Мегапром" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року, в частині невизнання його грошових вимог у розмірі 13 150 465,96 грн. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги у вказаному розмірі та включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ТОВ "Мегапром " в розмірі 13 152 151, 71 грн.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 13, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 334, 530, 1049 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

ТОВ Партнер-РемПромбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року скасувати, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ч. 4 ст. 879 ЦК України та процесуального права.

ТОВ "Текс-К" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, в частині відхилення його грошових вимог у розмірі 361 683, 80 грн., та 1 102 грн., прийняти нове рішення, яким визнати та включити грошові вимоги в розмірі 381 985, 80 грн. в реєстр вимог кредиторів. В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ч. 3 п. 1 ст. 3, ч.1 ст. 1000 , ч. 1 п. 2 ст. 1007 ЦК України.

ТОВ "НВП "Укрекологія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, в частині відхилення його грошових вимог у розмірі 350 000 грн., прийняти нове рішення, яким визнати та включити грошові вимоги в розмірі 387 892, 56 грн., що складаються із суми основного боргу - 386 790, 56 грн. та судового збору 1 102 грн. до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 530 ч. 1 ст. 627 ЦК України.

ТОВ "Екоресурси" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, в частині відхилення його грошових вимог у розмірі 240 000 грн., прийняти нове рішення, яким визнати та включити зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. ст. 1000, 1049 ЦК України.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, в частині відхилення його грошових вимог у розмірі 638 576, 51 грн., прийняти нове рішення, яким визнати та включити зазначені грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України.

ОСОБА_5 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року, в частині відхилення його грошових вимог у розмірі 210 211, 73 грн. та 1 102 грн., прийняти нове рішення, яким визнати та включити грошові вимоги в розмірі 212 560, 09 грн., що складаються із суми основного боргу 205 800 грн., штрафних санкцій 5 658, 09 грн. та судового збору 1 102 грн. в реєстр вимог кредиторів. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 625, 1046, 1049 ЦК України.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ТОВ "Мегапром", ТОВ "Партнер-РемПромбуд", ТОВ "Текс-К", ТОВ НВП "Укрекологія", ТОВ "Екоресурси", ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 15 Закону визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мегапромекологія". Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2012 року введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Атаманенко С.В.

19 листопада 2012 року від розпорядника майна Атаманенко С.В. до суду першої інстанції надійшов на затвердження уточнений реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Мегапромекологія".

Місцевим господарським судом встановлено, що ТОВ "Партнер-РемПромбуд" звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника в розмірі 2 309 886, 21 грн. В обґрунтування вказаних вимог кредитор послався на договір підряду № 12/1 від 20 квітня 2010 року на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до умов якого кредитором були виконані підрядні роботи на загальну суму 2 894 886, 21 грн. і виконано додатково роботи на загальну суму 1 276 241, 64 грн.

Місцевий господарський суд задовольнивши частково вимоги кредитора на суму основного боргу у розмірі 1 618 642, 57 грн. послався на те, що вказана сума підтверджується податковими накладними та іншими документами про сплату грошових коштів кредитору боржником на суму 585 000 грн. Однак, відмовляючи у задоволенні грошових вимог в розмірі 691243, 64 грн. судом суд послався на те, що вони документально не підтверджені.

Апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, в частині визнання господарським судом кредиторських вимог ТОВ "Партнер-РемПромбуд" у розмірі 1 618 642, 57 грн., послався на те, що суду не було надано акту прийому об'єкту в експлуатацію.

ФО ОСОБА_5 також звернувся із заявою з грошовими вимогами боржника в розмірі 21 458, 09 грн., з них 205 800 грн. основний борг, 3 805, 89 грн. 3% річних та інфляційні втрати 1852, 20 грн., які виникли на підставі договору позики № 18/11 від 18 листопада 2010 року.

Місцевий господарський суд вимоги ФО ОСОБА_5 визнав частково, а саме, 205 800 грн. основного боргу у розмірі 205 800 грн., 3797, 43 грн. 3% річних, 614, 3 грн. - інфляційних втрат та 1 102 грн. Відмовляючи у задоволенні 3% річних на суму 8, 46 грн. та 1 237, 9 грн. інфляційних втрат суд виходив з того, що ОСОБА_5 не вірно було обраховано вказані вимоги.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині визнання вимог ФО ОСОБА_5, виходив з того, що кредитор не надав доказів про те, що його кредиторські вимоги ґрунтуються на договорі позики, оскільки до заяви кредитора була надана належно завірена копія квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 18 листопада 2010 року у якій зазначено, що призначенням платежу за вищезгаданим ордером є фінансова допомога, а не позика. Крім того, апеляційний суд послався на те, що вказаний вище ордер не містить посилання на договір позики № 18/11 від 18 листопада 2010 року та не може свідчити про виконання саме вказаного договору. При цьому судом зазначено, що кредитор не надав доказів, що його кредиторські вимоги є позикою, оскільки походять саме із договору позики.

Однак, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, задовольняючи в цій частині вимоги кредитора, своїх висновків також не мотивував і не посилався на конкретні докази якими, на думку суду, належно було підтверджено вимоги кредитора.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині розгляду вимог ТОВ "Партнер-РемПромбуд" та ФО ОСОБА_5 мають бути належно перевірені і встановлені обставини що відповідають матеріалам справи, однак, в силу приписів норм процесуального права про межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.

ТОВ "Мегапром" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 11 999 671, 88 грн. основного боргу, 1 152 479, 83 - інфляційних та 3 % річних, які виникли на підставі договору купівлі-продажу марганцевих руд № 2 від 27 січня 2010 року, договору позики (фінансової допомоги) № 12/04-10 від 12 квітня 2010 року та договору поставки продукції № 422 від 1 червня 2010 року.

Місцевий господарський суд вимоги ТОВ "Мегапром" визнав частково на загальну суму 1 685, 75 грн. та 1 102 грн. пославшись на те, що вимоги за договором купівлі-продажу № 2 від 27 січня 2010 року у розмірі основного боргу 1 454, 49 грн. кредитором належно підтверджені документами, втім, 3 % річних у розмірі 104, 36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 168, 07 грн., суд частково задовольнив, зокрема, 3% річних у розмірі 99, 04 грн. та інфляційні втрати у розмірі 132, 22 грн., оскільки вони були нараховані кредитором невірно.

Що стосується вимог по договору поставки продукції № 422 від 1 червня 2010 року, по якому кредитором заявлено грошові вимоги на суму основного боргу у розмірі 10 598 217, 39 грн., 3 % річних у розмірі 491 634, 36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 598 454, 06 грн., місцевий господарський суд відмовляючи у їх задоволенні послався на те, що суду не було надано договорів перевезення та страхування товару, однак, тільки договори перевезення та страхування можуть свідчити про фактичне отримання товару по даному договору.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні вимог кредитора в розмірі 1 400 000 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 15 400 грн. та 3 % річних у розмірі 46717, 81 грн. за договором позики № 12/04-10 від 12 квітня 2010 року та договором доручення № 12/07 на покупку гірничого обладнання від 12 липня 2010 року, виходив з того, що підписання кредитором додаткової угоди № 2 від 15 липня 2010 року до вказаного вище договору доручення, фактично передано у власність боржника грошові кошти у розмірі 1 400 000 грн., які були перераховані за казаними вище договорами.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими висновки місцевого господарського суду щодо правомірності відмови судом у визнанні кредиторських вимог за всіма вказаними вище договорами, однак належно не обґрунтував своїх висновків про правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що поверхневе з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції не може бути визнане судом касаційної інстанції правомірним.

ТОВ "НВП "Укрекологія" подало до суду заяву про визнання кредитором боржника з вимогами на загальну суму 386 790, 56 грн. В обґрунтування своїх вимог кредитор послався на договір поставки продукції № 09-02/10 від 9 лютого 2010 року, договір доручення № 20/09 від 20 вересня 2010 року та договір оренди № 6-03А від 1 квітня 2011 року.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги кредитора за договором поставки продукції № 09-02/10 від 9 лютого 2010 року в розмірі 32 250 грн. та вимоги в розмірі 4 540, 56 гр. за договором оренди № 6-03А від 1 квітня 2011 року обґрунтовуючи свої висновки тим, що заборгованість належно підтверджена документами.

Відмовляючи у задоволенні кредиторських вимог за договором доручення № 20/09 від 20 вересня 2010 року місцевий господарський суд послався на ст. 328 ЦК України, і в обґрунтування своїх висновків вказав, що

підписання додаткової угоди № 2 до договору доручення а саме п. 3.1 даної угоди фактично передав у власність боржника грошові кошти у розмірі 350 000 грн., які були перераховані на підставі вказаного вище договору.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК України про те, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги ТОВ "НВП "Укрекологія" відхилив без належного з'ясування обставин справи і відповідної оцінки доказів, зокрема, договору поруки та додаткової угоди до нього № 2.

ТОВ "Текс-К" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 380 883, 80 грн. основного боргу, в обґрунтування яких кредитор послався, зокрема, на договори купівлі-продажу № 24/03 від 24 березня 2010 року, № 01/07 від 1 липня 2011 року та договори доручення № 04/11-11 від 4 листопада 2011 року № 16/03 від 16 березня 2012 року.

Місцевим господарським судом визнано та задоволено в повному обсязі вимоги кредитора за договорами № 24/03 від 24 березня 2010 року на загальну суму 19 200 грн. та за договором купівлі - продажу № 01/07 від 1 липня 2011 року на загальну суму 81 683, 8 грн.

Однак, у задоволенні вимог кредитора за договорами доручення № 04/11-11 від 4 листопада 2011 року та № 16/03 від 16 березня 2012 року місцевим господарським судом відмовлено з тих підстав, що у вказаних договорах відсутні умови та механізм повернення перерахованих грошових коштів у розмірі 280 000 грн. кредиторові.

Розглядаючи справу відповідно до вимог ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду в частині визнання та задоволення кредиторських вимог ТОВ "Текс-К", змінив у цій частині ухвалу суду першої інстанції і визнав вимоги кредитора до боржника у розмірі 19 200 грн. При цьому суд апеляційної інстанції не визнав накладну № 212 від 28 липня 2011 року доказом отримання товару кредитором, і вимоги кредитора в розмірі 81 683, 80 грн. вважав безпідставними.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, доводи касаційної скарги ТОВ "Текс-К" про те, що договори доручення № 04/11-11 від 4 листопада 2011 року та № 16/03 від 16 березня 2012 року по своїй суті передбачають повернення коштів у разі невиконання умов договору після закінчення строку договору. Однак, висновки судів попередніх інстанцій є суперечливими, такими що не ґрунтуються на матеріалах справи, в частині вимог ТОВ "Текс-К", і не свідчать про спростування судами обставин на які у касаційній скарзі посилається заявник.

ТОВ "Екоресурси" звернулося до суду з грошовими вимогами до боржника на суму 380 883, 80 грн. основного боргу, в обґрунтування яких кредитор послався на два договори доручення № 1 від 1 листопада 2011 року та № 2 від 20 лютого 2012 року.

Місцевий господарський суд відмовляючи в повному обсязі у задоволенні заявлених кредитором грошових вимог послався на ст. 328 ЦК України і зазначив, що узгоджений сторонами п .3.1 вказаних вище договорів кредитор фактично передав у власність боржника грошові кошти у розмірі 240 000 грн., оскільки договори не містять умов та механізму повернення перерахованої суми кредиторові.

Апеляційний господарський суд визнав правильними висновки суду першої інстанції, щодо відмови ТОВ "Екоресурси" у задоволенні заявлених вимог, і послався на те, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження узгодження сторонами п. 3.1 за договором доручення № 2 від 20 лютого 2012 року, відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, послався на те, що згідно п. 3.1 договору доручення № 2 від 20 лютого 2012 року кредитором фактично передано у власність боржника грошові кошти у розмірі 240 000 грн.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені в результаті поверхового вивчення обставин справи, в частині розгляду вимог ТОВ "Екоресурси", однак, з огляду на межі повноважень суду касаційної інстанції, колегія суддів не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду.

ФО ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника на суму основного боргу в розмірі 638 576, 51 грн., в обґрунтування яких кредитор послався на квитанції про оплату виставлених на підприємство рахунків (внески в Пенсійний фонд, оплата за електроенергію, за водопостачання, за користування послугами Інтернет, тощо) протягом 2011-2012 років.

Суд першої інстанції, відмовляючи ФО ОСОБА_4 у задоволенні кредиторських вимог до боржника в розмірі 638 576, 51 грн., послався на те, що ним не було надано документально підтверджених доказів, коли саме у нього виникло право вимоги на вказану грошову суму до боржника.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, щодо відмови ФО ОСОБА_4 у задоволені заявлених кредиторських вимог і послався на те, що у судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що кредитор проводив оплату за власний рахунок і не надав суду документальних доказів того, коли саме у нього виникло право вимоги на вказані кошти до боржника.

При цьому суд апеляційної інстанції не послався на обставини та конкретні докази, якими на думку суду апеляційної інстанції спростовано доводи кредитора, наведені на підтвердження його вимог. З постанови суду апеляційної інстанції не вбачається у судовому засіданні якої інстанції і які обставини знайшли підтвердження, та як вони впливають на вимоги ОСОБА_4

Аналізуючи в цілому висновки судів попередніх інстанцій, щодо кредиторських вимог заявників касаційних скарг, суд касаційної інстанції не може визнати їх такими що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Скасувавши ухвалу від 23 січня 2013 року в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Партнер-РемПромбуд" в розмірі 1 618 642, 57 грн. суд апеляційної інстанції рішення за заявою про визнання вимог кредитора не прийняв. Такі ж наслідки скасування ухвали суду першої інстанції в частині визнання вимог ОСОБА_5

До того ж колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційних скарг ТОВ "Партнер-РемПромбуд" та ОСОБА_5, про те, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом їм не було повідомлено про час і місце проведення судового засідання.

Як вбачається з оригіналів ухвал Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 1 березня 2013 року про порушення апеляційного провадження у справі та від 24 квітня 2013 року про призначення розгляду касаційних скарг на 13 травня 2013 року, їх копії були надіслані лише 4 учасникам провадження у справі, про що свідчать відбитки штемпеля на зворотній стороні ухвал.

При цьому слід зауважити, що ухвалою від 24 квітня 2013 року апеляційний господарський суд явку представників сторін у судове засідання визнав обов'язковою, однак здійснив апеляційний перегляд справи за відсутності більшості кредиторів боржника.

Отже, скасовуючи ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23 січня 2013 року, в частині визнання кредиторських вимог ТОВ "Партнер-РемПромбуд", ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права та прав учасників провадження у справі про банкрутство.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає, що господарським судом Дніпропетровської області вимоги кредиторів боржника було розглянуто без належного виконання вимог ст.ст. 14, 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 43 ГПК України, норм матеріального права, передбачених чинним цивільним законодавством України.

В порушення вимог ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції недоліків, допущених місцевим господарським судом, не усунув, до того ж припустився власних. Отже, є підстави вважати, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті без дотримання норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи суперечливість обставин та спірність питань щодо визнання та затвердження в реєстрі вимог кредиторів боржника вимог заявників касаційних скарг, колегія суддів вважає, що без належної перевірки доводів скарг та обставин, які залишилися поза увагою судів, прийняття законного та обґрунтованого рішення є неможливим.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою ст. 11110 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В межах повноважень, визначених ст. 1119 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (п. 3 ст. 1119 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування прийнятих у справі судових рішень в повному обсязі грошових вимог, заявлених заявниками касаційних скарг, і передачу справи на розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді заяв ТОВ "Мегапром", ТОВ "Партнер-РемПромбуд", ТОВ "Текс-К", ТОВ Науково-виробниче підприємство "Укрекологія", ТОВ "Екоресурси", ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суду слід врахувати наведене, виконати вимоги ст. 43 ГПК України та Закону, які врегульовують питання розгляду заяв кредиторів з вимогами до боржника, а також вимоги закону на підтвердження чи спростування наявності зобов'язань боржника перед кредиторами, і прийти законне та обґрунтоване рішення.

Колегія суддів зауважує, що в іншій частині ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року не оскаржувалася і в касаційному порядку не переглядалася тому залишається в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром", товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-РемПромбуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К", товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрекологія", товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси", ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 травня 2013 року у справі № 34/5005/5844/2012 скасувати.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23 січня 2013 року скасувати в частині затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мегапромекологія" з вимогами кредиторів:

ТОВ "Партнер-РемПромбуд" на суму 1 618 642,57 грн. - 4 черга, 1 102 грн.- 1 черга (п.1 резолютивної частини);

ОСОБА_5 на суму 210 211,73 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.2 резолютивної частини);

ТОВ "Мегапром" на суму 1 685,75 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.4 резолютивної частини);

ТОВ НВП "Укрекологія" на суму 36 790,56 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.5 резолютивної частини);

ТОВ "Текс - К" на суму 100 883,8 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.7 резолютивної частини);

в частині відхилення вимоги кредиторів:

ТОВ "Партнер-РемПромбуд" у сумі 691 243, 64 грн. - 4 черга (п.1 резолютивної частини);

ОСОБА_5 у сумі 1 246,36 грн. - 4 черга (п.2 резолютивної частини);

ТОВ "Мегапром" у сумі 13 150 465,96 грн. - 4 черга (п.4 резолютивної частини);

ТОВ НВП "Укрекологія" у сумі 350 000 грн. - 4 черга (п.5 резолютивної частини);

ТОВ "Текс-К" у сумі 280 000 грн. - 4 черга (п.8 резолютивної частини);

ТОВ "Екоресурси" у сумі 240 000 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.9 резолютивної частини);

ОСОБА_4 у сумі 638 576, 51 грн. - 4 черга, 1 102 грн. - 1 черга (п.10 резолютивної частини).

В решті ухвалу суду залишити в силі.

Справу передати до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапром", товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-РемПромбуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Текс-К", товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Укрекологія", товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурси", ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Головуючий А. Заріцька

Судді О. Білошкап

В. Поліщук