АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/108/13 Справа № 2/426/1304/12 Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З.С. Доповідач - Басуєва Т.А.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2013 року апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Басуєвої Т.А.

суддів Куценко Т.Р., Макарова О.М.

при секретарі Книш К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг в сумі 401914,41 гривень.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 25 січня 2009 року позивач передав, а відповідач прийняв від нього позику в гривнях, яка дорівнює еквівалентно 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) доларів США по курсу НБУ на 25.01.2009 року (7,70 гривень за 1 долар США), що фактично склало: 7,70* 16200дол. США=124 750,00 (сто двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят) гривень. На підтвердження цих дій відповідачем надана розписка.

25 січня 2009 року позивач знову передав, а відповідач прийняв від нього позику в гривнях, яка дорівнює еквівалентно 21 870 (двадцять одну тисячу вісімсот сімдесят) доларів США по курсу НБУ на 25.01.2009 року (7,70 гривень за 1 долар США), що фактично склало: 7,70*21870дол.США=168 399,00(сто шістдесят вісім тисяч триста дев'яносто дев'ять ) гривень. На підтвердження цих дій відповідачем надана розписка, відповідно до якої він передав, а відповідач прийняв суму в 21 870 доларів США, яку зобов'язався йому повернути в строк до 25 серпня 2009 року.

Загальна сума, яка була отримана відповідачем, як позика, склала 293 149,00 (двісті дев'яносто три тисячі сто сорок дев'ять) гривень.

Проте до теперішнього часу відповідач зазначену суму грошей не повернув, від виконання свого зобов'язання відмовляється.

Повна сума заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та індексу інфляції складає 403734 (чотириста три тисячі сімсот тридцять чотири) грн.41коп.

Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача 401914,41 грн. та судові витрати по справі.

Суд першої інстанції прийшов правильно до висновку про стягнення суми боргу задовольнив позов.

Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не був повідомлений належним чином не можуть бути взяті до уваги.

Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно вирішив спір та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Доводи апелянта про те, що суд неправомірно прийшов до висновку про передачу грошових коштів та підписання розписок не можуть бути взяті до уваги, як необґрунтовані.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звертався до суду з позовом про визнання вказаних договорів позики недійсними. Ухвалою суду була призначена судова почеркознавча експертиза. Однак відповідач не сплатив вартість експертизи, а також повторно не з*явився до суду. Тому, ухвалою від 21.05.2013р. позовна заява ОСОБА_2, про визнання договорів позики недійсними залишена без розгляду (ар.с. 115, 117). Вказана ухвала суду вступила в законну силу.

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги, що судом встановлені факти, які не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інших доказів про те, що відповідач не підписував розписки, ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції він не надавав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, апеляційний суд вважає, що згідно ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: