Справа №2-318/2008 рік

                                   РІШЕННЯ

            ІМЕНЕМ                             УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року  Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого - судді Г.Є. Бершова

При секретареві А.В. Галіній

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_4до ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кривошеїна Ірина Миколаївна, про захист порушеного права, визнання угоди недійсною,

                                   ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися до суду з позовом, в якому вони просять  визнати відповідача  ОСОБА_4. таким, що втратив право користування житловим приміщенням в квартиріАДРЕСА_1.

 В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що  ОСОБА_1. є власником вказаної квартириАДРЕСА_1. У зазначеній квартирі відповідач зареєстрований, але не мешкає в ній з 1999 року. За таких обставин позивачі несуть необґрунтовані витрати, пов'язані із сплатою комунальних послуг.

 Відповідач ОСОБА_4.  проти позову заперечував і надав до суду зустрічний позов, в якому він просив суд визнати недійсним договір дарування частки вказаної квартири АДРЕСА_1, укладений 02.08.2002 року між ним та відповідачем ОСОБА_1., та посвідчений приватним нотаріусом Кривошеїною І.М.

  В обґрунтування своїх вимог  ОСОБА_4. посилається на те, що  у 1998 році він був учасником приватизації квартири АДРЕСА_1. Разом із ним учасниками приватизації квартири були ОСОБА_1. та ОСОБА_3. через що він був співвласником вказаної квартири.  З часу приватизації квартири він інколи навідувався до квартири, приймав участь у комунальних витратах і ніколи не виїжджав з міста на тривалий час. Влітку 2002 року відповідачі звернулися до нього з проханням дозволити впустити в квартиру квартирантів, на що він погодився. Скориставшись його згодою та довірою, відповідачі  попросили його підписати деякі папери щодо письмового дозволу на проживання квартирантів в його кімнаті. Оскільки він повністю довіряв відповідачам, не володів достатньо державною мовою та не розумів юридичних термінів, до підписав у нотаріуса папери і був упевнений, що ним підписано доручення на проживання квартирантів. і лише коли відповідачі надали до нього позов про втрату права користування житловою площею, йому стало відомо про дійсний зміст підписаного ним договору.

За таких підстав він просить суд поновити йому строк для звернення із позовом до суду.

ОСОБА_1.  проти позову  ОСОБА_4. заперечувала і суду пояснила, що дійсно за договором дарування ОСОБА_4. їй подарував частину спірної квартири. Під час укладання договору дарування ОСОБА_4. звичайно розумів зміст та предмет договору, оскільки про це роз'яснював нотаріус.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна І.М. до суду не з'явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена судом належним чином, надала до суду письмові пояснення.

 Суд вважає, що в справі є достатні дані про права та взаємовідносини сторін для її розгляду у відсутності третьої особи.

 Вислухавши пояснення сторін, їх представників, перевіривши наявні в справі докази, суд приходить до наступного.

Згідно із ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.  

Згідно із довідкою Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована:

Ѕ частина по праву сумісної власності за ОСОБА_1., ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності від 27.03.1998 року, виданого ХМЦПДЖФ р. №8-98-118142;

Ѕ частина за ОСОБА_1. на підставі договору дарування, посвідченого 02.08.2002 року Кривошеїною І.М., приватним нотаріусом ХМНО, р. №3865.

Згідно довідки дільниці №56 Фрунзенської філії КП «Жилкомсервіс» в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_2., ОСОБА_4.

Відповідно до акту, складеного 23.01.2007 року, та посвідченого начальником КЖЕП №199 Фрунзенського району міста Харкова, ОСОБА_4 . в квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 1999 року.  Вказані обставини також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_5.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6. підтвердив, що ОСОБА_4. у спірній квартирі АДРЕСА_1 постійно не мешкав, а інколи туди приїздив.

 В судовому засіданні ОСОБА_4. проти факту того, що він з 1999 року не мешкає в спірній квартирі, та постійно  проживає в АДРЕСА_2 з жінкою, з якою фактично підтримує шлюбні стосунки - заперечував.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно із договором дарування частини квартири, посвідченим 02.08.2002 року Кривошеїною І.М., приватним нотаріусом  Харківського міського нотаріального округу, ОСОБА_3., ОСОБА_4. подарували, а ОСОБА_1. прийняла у дар Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. 

Згідно із наданими до суду письмовими поясненнями приватним нотаріусом Кривошеїною І.М. - обставини посвідченого договору вона пояснити не може, оскільки пройшло багато часу і вона нічого не пам'ятає, але при огляді документів, які були надані їй для оформлення договору дарування вона вважає, що договір було посвідчено з дотриманням вимог чинного законодавства, існуючого на той час. 

Посилання ОСОБА_4. на те, що він не розумів змісту та наслідків підписаного ним договору, оскільки  не розуміє українську мову суд вважає як такими, що не відповідають дійсності. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_4. тривалий час мешкає на території України, де закінчив школу, про що свідчить атестат про середню освіту.

 Вказуючи про те, що на його думку він в присутності нотаріуса підписав доручення, пов'язане із наданням житлового приміщення особам для тимчасового мешкання, ОСОБА_4. не може пояснити, що він розуміє під таким дорученням, який його зміст, умови, термін дії,  тощо.

 Наявні докази свідчать, що після дарування частини спірної квартири ОСОБА_4. квартирою не цікавився, витрат, пов'язаних із утриманням квартири, а також із сплатою комунальних послуг він не ніс.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

ОСОБА_4. не надано до суду належних доказів, що при вчинені правочину він помилився щодо обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для визнання договору дарування частини квартири недійсним.

 У зв'язку із чим позовні вимоги про визнання ОСОБА_4. таким, що втратив право користування спірною квартирою є обґрунтованим і  підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. ст..60, 209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст.. 229, ст. 405, 717 ЦК України, суд

                                                           ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3до ОСОБА_4задовольнити.

 Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням  квартириАДРЕСА_1.

  У позові ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування частки квартири АДРЕСА_1, укладеного 02 серпня 2002 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною Іриною  Миколаївною - відмовити.

  На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також апеляцію протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, а якщо була подана апеляційна скарга, після розгляду справи апеляційним судом.

   Суддя                                                                Г.Є. Бершов