АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/774/1240/13 Суддя першої інстанції: Янжула С.А.

Категорія: ч. 4 ст. 187 КК України Доповідач: суддя апеляційного суду: Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленка В.Д., Бровченко Л.В.

за участю секретаря - Лісіна С.В.

прокурора - Заворотної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Кириліна Ю.О., засудженого ОСОБА_1 на вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року, -

В с т а н о в и л а:

Вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року засуджений

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимий Першотравенським міським судом, в тому числі:

- 09 вересня 2004 року за ч.2 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 10 лютого 2010 року за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі. Звільнений 5 серпня 2011 року умовно-достроково, на 6 місяців 11 днів, -

за ч. 4 ст. 187 КК України до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 10.02.2010 року та остаточно призначено покарання - 10 років 1 місяць позбавлення волі, з конфіскацією всього, особисто йому, належного майна.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 21 листопада 2011 року, приблизно о 00.05 годині з невстановленою слідством особою, матеріли справи відносно якої виділені в окреме провадження, знаходячись у дворі АДРЕСА_1 вступили в попередню змову щодо нападу на ОСОБА_2 з метою заволодіння його майном. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і завдав йому одного удару кулаком правої руки в обличчя, від чого той упав на землю, після чого ОСОБА_1 завдав ще три удари правою ногою по тулубу ОСОБА_2, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, перелому 3-7 ребер зліва і сьомого ребра справа, які ускладнилися лівобічним напруженим пневмотораксом та інші тілесні ушкодження, які, згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а також інші тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Після чого, ОСОБА_1 зняв з ОСОБА_2 курточку, вартістю 400 грн., в кишені якої були гроші в сумі 900 грн., мобільний телефон «Соні Еріксон J120», вартістю 360 грн., в якому знаходився стартовий пакет «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якого були гроші в сумі 10 грн., які належать ОСОБА_2, чим заподіяли потерпілому матеріальних збитків на суму 1 680 грн.

В апеляції прокурор просить вироку суду скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості скоєного злочину та особі засудженого та просить постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_1 більш суворе покарання. Вважає, що призначене покарання не відповідає ст. 65 КК України, крім того суд не врахував ту обставину, що засуджений вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, оговорив потерпілого, також не врахував думки потерпілого щодо покарання.

В апеляції засуджений просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновки суду про доведеність його вини ґрунтуються на недопустимих та недостовірних доказах, а досудове і судове слідство проведені з грубими порушеннями норм закону, зокрема при пред'явленні особи для впізнання, порушено його право на захист. Крім того, зазначає, що судом допущена неповнота судового розгляду, оскільки не були допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін., про допит яких він заявляв клопотання. Зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги його показання, а поклав в основу вироку показання потерпілого, який дав неправдиві свідчення і пояснення засудженого, які він дав внаслідок психологічного тиску.

Розглянувши апеляції, вислухавши думку прокурора, який не підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, думку засудженого, який підтримав свою апеляцію і просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи в межах поданих апеляцій, обговоривши доводи, які викладені в апеляціях і в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора та засудженого не підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини злочину і зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 в розбої. Вина засудженого у скоєнні вказаного злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується ретельно дослідженими в судовому засідання та указаними у вироку доказами:

- показаннями засудженого ОСОБА_7, який в ході досудового слідства визнавав свою вину і детально давав пояснення про обставини скоєного ним злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 51-52, 57-59, 101-102, 109-110). Проте, в судовому засіданні змінив свої показання і не визнавав свою провину.

- показаннями потерпілого ОСОБА_2, який суду пояснив, що ОСОБА_1 21 листопада 2011 року, опівночі, у дворі будинку АДРЕСА_1 вчинив на нього розбійний напад, завдав йому тяжких тілесних ушкоджень і заволодів його майном.

- показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4 які суду пояснили, що ОСОБА_1 взяв у дочки мобільний телефон на деякий час покористуватися. Віддав другий телефон. Його і ОСОБА_4 викликали в міліцію, запитували про телефон, так як він був викрадений. Вони пояснили, що ОСОБА_1 брав у дочки один телефон, а повернув інший.

- свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в його присутності, при відтворенні обстановки і обставин події, ОСОБА_1 добровільно і самостійно розповів і показав на місці, як побив ОСОБА_2 і заволодів його особистими речами.

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 та протоколом огляду її речей від 24 листопада 2011 року, згідно якого у неї був виявлений та вилучений мобільний телефон «Соні Еріксон J120» чорного кольору, який, як вона пояснила, 22 листопада 2011 року їй подарував її дядько ОСОБА_1 (т. 1 а.с.24-25, 80-82);

- висновком експерта № 735 від 15 грудня 2011 року, згідно якому у потерпілого ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки: переломів 3-7-го ребер зліва і 7-го ребра справа, які ускладнилися лівобічним напруженим пневмотораксом та інші тілесні ушкодження, тяжкі, за ознакою небезпеки для життя; а також закритого перелому лівої скуластої кістки, синців в області обличчя, що відносяться до пошкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я на термін більше трьох тижнів (більше 21 дня). (т.1 а.с.87-89);

- протоколом очної ставки від 19 грудня 2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, під час якої потерпілий викрив ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину (т. 1 а.с.103-105);

А також іншими доказами добутими по справі.

Всі докази, зазначені у вироку, є допустимі, належні, достовірні і достатні для встановлення об'єктивної істини по справі і правильного її вирішення.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_1 в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, і правильно кваліфікував такі його дії за ч. 4 ст. 187 КК України.

Відповідно до вищенаведеного, доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що його безпідставно визнано винним у вказаному у вироку злочині, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Як вбачається із матеріалів справи і протоколу судового засідання суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, допитав свідків, дослідив всі докази: як ті, що підтверджують вину засудженого, так і ті, на які засуджений посилається на свій захист, вирішив відповідно до вимог закону всі клопотання сторін.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо критичної оцінки показань засудженого в частині невизнання ним своєї вини і вважає, що його вина повністю знайшла своє підтвердження в судовому засіданні іншими доказами, добутими по справі та дослідженими судом, які узгоджуються між собою, а зміну засудженим своїх показань і невизнання своєї вини, колегія суддів розцінює як усталену модель захисту від пред'явленого обвинувачення і спробу уникнути кримінальної відповідальності.

Доводи засудженого про те, що орган досудового слідства і суд не повно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, зокрема не виконав вимоги постанови суду про направлення справи на додаткове розслідування, не призначив повторну судово-медичну експертизу, також суд безпідставно не задовольнив ряд клопотань про які він неодноразово заявляв, колегія суддів вважає надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи і не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження підстави для призначення повторної судово-медичної експертизи відсутні, адже висновок судово-медичної експертизи № 735 від 15 грудня 2011 року є повним, має відповіді на всі поставлені перед експертом запитання і роз'яснений експертом в судовому засіданні. Під час допиту експерта в судовому засіданні учасники процесу, зокрема і засуджений, мали змогу задавати запитання для уточнення його висновку.

Необґрунтовані і доводи засудженого щодо порушення його права на захист. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювались його права, в тому числі і право на захист, про що є відповідні протоколи, в яких він робив власноручний запис про відмову від захисника (т.1 а.с. 41-42, 54-55, 97-98, т.2 а.с. 20-21).

Надуманими вважає колегія суддів і доводи засудженого, що він під час досудового розслідування визнавав свою вину через застосування до нього недозволених методів введення слідства. На думку колегії суддів така його позиція є спробою ввести суд в оману та затягнути розгляд справи з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин. Як вбачається із матеріалів справи, протягом досудового розслідування і судового розгляду в суді першої інстанції він з відповідними заяви та скаргами не звертався ні до прокуратури, ні до суду, під час допитів та інших слідчих дій, в присутності понятих та інших учасників давав свідчення добровольно, деталізуючи обставини, які узгоджувалися з іншими доказами по справі.

Що стосується доводів засудженого про істотні порушення норм кримінально-процесуального закону, зокрема при пред'явленні особи для впізнання, то колегія суддів вважає їх надуманими так як, згідно матеріалів кримінального провадження, така слідча дія не проводилась.

Відповідно до ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.

Вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав в повній мірі. Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку показанням потерпілого, експерта та усіх свідків, в тому числі й тим, на які засуджений посилається в своїй апеляції, щодо їх достовірності і правильно поклав їх в основу вироку. Так, із матеріалів справи вбачається, що свідки ОСОБА_10, ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_2 під час досудового розслідування та судового розгляду справи давали послідовні та незмінні показання, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі. Ні судом першої інстанції, ні колегією суддів не встановлено підстав для обмови або дачі ними неправдивих показань.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, судом повно встановлено та враховано обставини, які впливають на вид і розмір покарання, в тому числі й ті, на які прокурор посилається в своїй апеляції, зокрема, що засуджений вчинив умисний, особливо тяжкий злочин, раніше судимий, шкоду потерпілому не відшкодував, за місцем проживання характеризується позитивно.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим. Суд правильно прийшов до висновку, що виправлення засудженого ОСОБА_1 можливе тільки за умови ізоляції його від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією закону, яке слід вважати справедливим і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, у зв'язку з чим відповідні доводи прокурора є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Також, суд першої інстанції відповідно до закону розглянув та вирішив цивільний позов.

На підставі вищенаведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року) та п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції прокурора Кириліна Ю.О., засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Судді апеляційного суду: