Р І Ш Е Н Н Я № 2-564/2011

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2013 року Старобешівський районний суд Донецької області в складі:

головуючого Моцного В.В.

при секретарі Даніловій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь, 3 особа - відділ Держкомзему у Старобешівському районі Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, 3 особа - відділ Держкомзему у Старобешівському районі Донецької області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що на підставі державного акту йому на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 7,7883 га. 29.12.2006 року він підписав з відповідачем договір оренди земельної ділянки. До державної реєстрації договору оренди він просив повернути йому земельну ділянку тому що умови договору його не влаштовували, але в супереч його проханням відповідач зареєстрував договір оренди земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки не відповідає вимогам закону тому що про реєстрацію договору відповідач йому нічого не повідомив і передбачений для нього законодавством примірник договору не надав. За його вимогою відповідачем був наданий другий примірник договору оренди земельної ділянки у якому він виявив заяву на адресу Старобешівського районного відділу Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про реєстрацію договору оренди земельної ділянки. Ця заява є сфальсифікованою. Його підпис у заяві є підробленим. За умовами договору орендна плата складає 2% від нормативної оцінки земельної ділянки. Нормативна вартість земельної ділянки розміром 7,7883 га становить 99682 гривні, два відсотки від цієї вартості становить 1993 гривні 64 коп. Орендна плата за ділянку у 2010 році повинна була скласти 1993 гривні 64 коп., але відповідач нарахував його орендну плату у значно меншому розмірі, тому просить визнати договір оренди земельної ділянки недійсним та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

27.06.2013 року представником дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь надані пояснення по справі у яких зазначено, що заявлені вимоги позивача обгрунтовані обставинами, котрі не підтверджені доказами, що унеможливлює їх задоволення. Сторонами при укладанні договору були виконані всі умови, які є необхідними для чинності договору оренди землі. Відсутність підпису позивача у заяві про реєстрацію договору оренди не є підставою для визнання правочину недійсним в розумінні положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, а недійсним договір може бути визначений виключно на умовах передбачених ЦК. Однією із загальних вимог укладання правочинів у цивільних правовідносинах є те, що волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. У даному випадку правочинність договору підтверджується тим, що він підписаний обома сторонами. Умови договору є законними, справедливими, направленими на настання реальних наслідків, тому є дійсними і повністю відповідають вимогам ЦК України, закону та волі сторін. Позивач звертаючись до суду просить визнати недійсним договор, але не визначає, які саме її права та інтереси були порушені, що свідчить про відсутність права на позов. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ними не порушено зобов'язань по виплаті орендної плати за договором і позивач щорічно отримував нараховану йому орендну плату.

27.06.2013 року на адресу суду надійшла заява про доповнення позовних вимог у якій позивач додатково зазначив, що відповідачем ще порушені вимоги ст. 15, 24 Закону України «Про оренду землі», а саме: належна йому земельна ділянка характеризується ефективною родючістю та має для вирощування сільськогосподарських культур достатній прошарок родючого грунту. Використовуючи його земельну ділянку відповідач не тільки не здійснює процеси для збереження родючості, але і виснажує грунт. З невеликими перервами у рік, або у два роки на належній його земельній ділянці відповідачем вирощується соняшник, що є недопустимим у сівозмінах культур та може привести до повної втрати родючості земельної ділянки. Використовуючи належну йому на праві власності земельну ділянку, яка є єдиним джерелом існування його родини, у спосіб, який приводить до деградації землі і безповоротно зменшує її корисні властивості для вирощування сільськогосподарських культур, відповідач у незаконний спосіб порушує його право власності. За час використання його земельної ділянки у вказаний у договорі оренди строк у такий спосіб, який застосовує відповідач земля стане практично непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Оренду належної йому землі відповідач використовує лише у цілях свого збагачення, порушуючи вимоги закону про забезпечення охорони землі. Відповідач порушив вимоги закону України «Про охорону земель», норм сівозміни сільськогосподарських культур, що прописані в постанові Кабінету Міністрів України №164 від 11.02.2010 року «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» у якій зазначено, що допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для соняшника - не менше ніж через сім років. Відповідно до ст.ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. В урахуванням вищезазначеного просить розірвати договір оренди земельної ділянки, витребувати та передати у його користування земельну ділянку.

23.07.2013 року представником дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь надані заперечення на доповнені позовні вимоги та зазначено, що 27.06.2013 року позивач заявив клопотання про доповнення позовних вимог і просив суд розірвати договір оренди землі, зареєстрований 27.03.2008 року у Старобешівському РВ ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам», витребувати у відповідача та передати у користування позивача спірну земельну ділянку. Нові позовні вимоги обґрунтовані тим, що у заяві про державну реєстрацію договору від 29.12.2006 року складеній від імені позивача, стоїть не його підпис, договір зареєстровано не зважаючи на те, що позивач просив повернути йому земельну ділянку, орендна плата нараховувалась невірно, відповідач порушив істотну умову збереження стану об'єкта оренди. Але вимоги позивача задоволенню не підлягають, позивач не підтвердив доказами обставини, котрими обґрунтував позовні вимоги. Обставиною, на яку посилається позивач, як на основу своїх вимог, є його припущення про підроблення (фальсифікацію) його підпису у заяві про державну реєстрацію договору, але згідно повідомлення № 1272/02, № 1273/03 від 23.05.2013 року, судові експерти Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз не підтвердили твердження позивача про підробку підпису. Таким чином, заявлені вимоги позивача обґрунтовані обставинами, котрі не підтверджені доказами, що унеможливлює їх задоволення. Твердження позивача про погіршення родючості грунту спірної земельної ділянки не відповідає дійсності. Позивач посилається на обставини, котрі ще не настали, а відбудуться у майбутньому, що є неприпустимим і не може враховуватись судом під час вирішення справи. Отже, позивач не надав суду доказів того, що з моменту набрання чинності постанови, відповідачем було порушено нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах і спірна земельна ділянка втратила родючість. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змогли у судовому засіданні точно вказати у якому році яка сільськогосподарська культура зростала на земельній ділянці позивача, їх покази були розпливчасті, не стосувались предмету позову та не доводять порушення відповідачем нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах. Покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про ураження земельної ділянки позивача хворобами не можуть розцінюватись судом як належні докази, оскільки свідки не є експертами у галузі сільського господарства та не мають відповідної освіти для ідентифікації та підтвердження хвороб рослин. Відсутність підпису позивача у заяві про державну реєстрацію договору не є підставою для розірвання договору у розуміння ст. 651 ЦК. Позивач не навів жодного посилання на пункт договору або на норму закону, на підставі якого можливо зробити подібний висновок і вирішити справу на користь позивача. Договір пройшов державну реєстрацію і виконувався сторонами протягом тривалого часу, відповідач використовував спірну земельну ділянку за призначенням, за що позивач щорічно отримував орендну плату, на яку він розраховував при укладанні договору. Отже, протягом усього строку дії договору, сторони не порушували договір, що свідчить про відсутність підстав для його розірвання, навіть при встановленні факту порушення порядку державної реєстрації договору. Позивач безпідставно вказує на порушення відповідачем зобов'язання по виплаті орендної плати, оскільки відповідачем щорічно проводилося нарахування орендної плати позивачу, яку було виплачено у повному обсязі. З моменту укладання договору, позивач жодного разу не звертався до відповідача з приводу незгоди з розміром орендної плати або її переглядом, тому до подання позову відповідач не міг дізнатися про існування такої незгоди. Твердження позивача про те, що стан земельної ділянки позивача погіршується, родючий шар знищується суперечать матеріалам справи. Так, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 01/48 від 16.11.2010 року відділу держкомзему у Старобешівському районі, вартість земельної ділянки розміром 7,7883 га. у 2010 році становить 99682 гривні. Згідно аналогічної довідки від 20.03.2007 року, вартість земельної ділянки позивача складала 79465 гривень 87 коп. Отже, вартість земельної ділянки позивача у 2010 році, в порівнянні з 2007 роком, зросла на 20216 гривень 16 коп. Оскільки вартість земельної ділянки залежить від її якісних характеристик, твердження позивача про погіршення стану родючого шару не відповідають дійсності і суперечать матеріалам справи. Таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не порушував зобов'язань по виплаті орендної плати за договором і позивач отримав нараховану йому орендну плату у повному обсязі. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача на задоволені позовних вимог наполягали, просили задовольнити, посилаючись на доводи зазначені у позовній заяві та доповненнях до позовної заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, у задоволені позовних вимог просив відмовити посилаючись на надані ним пояснення по справі та заперечення, а також надав заяви у яких зазначив, що спірний договір був підписаний сторонами 28.12.2006 року, отже позивач був ознайомлений і мав усі можливості ознайомитись з текстом та умовами договору у день його укладання, але звернувся до суду лише 01.02.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності. Строк позовної давності для заявлених позивачем вимог сплив 29.12.2009 року, що є підставою для відмови у позові. Спочатку позовні вимоги позивача мали немайновий характер, але з 27.06.2013 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд розірвати договір та зобов'язати відповідача передати у його користування належні йому земельну ділянку, тобто позовні вимоги були доповнені вимогами майнового характеру, що свідчить про невиконання позивачем вимог Закону України «Про судовий збір» і як наслідок позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦК України.

Представник 3 особи - відділу Держкомзему у Старобешівському районі Донецької області у своїй письмовій заяві проти позовних вимог не заперечує, просить справу розглянути за його відсутності.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що також з відповідачем уклала договір оренди землі. Договір оренди вона підписувала, а заяву про державну реєстрацію ні. На орендованих у позивача земельних ділянках на протязі 2010-2012 років відповідач вирощує соняшник. У 2012 році соняшник був заражений. Земельна ділянка в бур'яні.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він з відповідачем уклав договір оренди землі. Договір датований 29.12.206 року, але підписаний ним у 2008 році. Договір оренди підписував він, а заяву про державну реєстрацію ні. Земельні ділянки позивача знаходяться у 50 метрах від його земель. На орендованих у позивача земельних ділянках через рік відповідач вирощує соняшник, хоча необхідно через 5-6 років. У 2012 році соняшник був заражений заразихою.

Суд, заслухавши сторони, свідків, представників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серія ДН № 054793 виданого Старобешівською районною державною адміністрацією 21.04.2004 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка загальною площею 7,7883 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сонцівської сільської ради Старобешівського району Донецької області. 29.12.2006 року позивач підписав запропонований відповідачем договір оренди земельної ділянки. Згідно з договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 27.03.2008 року у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру» № 007525040816800177 відповідач орендував для товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку загальною площею 7,7883 га. Датою укладання договору вказане 29.12.2006 року, строк дії зазначений 15 років. За умовами договору орендна плата складає 2% від нормативної оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у якій серед істотних умов вказані умови збереження стану об'єкта оренди, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін та виконання відповідачем вимог, що порушує право власності позивача на земельні ділянки. Законом України «Про охорону землі» передбачає систему правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів спрямованих на раціональне використання земель, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення. У статті 1 цього закону зазначене поняття та термін «Грунтовтома»: це порушення біоенергетичного режиму грунтів та різке зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок їх беззмінного вирощування або частого повернення на попереднє поле сівозміни, що призводить до погіршення якісного стану грунтів, накопичення у грунтах специфічних хвороботворних мікроорганізмів та насіння бур'янів. Принципами державної політики у сфері охорони земель згідно ст. 3 Закону України «Про охорону земель» є забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу; пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; відшкодування збитків заподіяних порушенням законодавства України про охорону земель; нормування і планомірне обмеження впливу господарської діяльності на земельні ресурси; поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; публічність у вирішенні питань охорони земель, використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів на охорону земель. Відповідно до ст. 30 Закону нормативами в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів є гранічно допустиме забруднення грунтів; якісного стану грунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах; показників деградації земель та грунтів. Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах згідно ст. 33-1 Закону «Про охорону землі» є оптимальне співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах які встановлюються для досягнення високих і стабільних урожаїв та запобігання виснаженню і втраті родючості грунтів внаслідок грунтовтоми. Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах визначають структуру посівних площ для різних природно-сільськогосподарських регіонів та перелік установлених культур вирощування у цих регіонах. Згідно ст. 35 вказаного закону власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючості грунтів; підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисливі властивості землі на основі застосування екологічних безпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на грунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів та інші заходи. Статтями 36 та 37 закону передбачена охорона земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення та основні вимоги до охорони родючості грунтів. Технологія вирощування соняшника, згідно з рекомендаціями інституту зернового господарства Української академії аграрних наук, свідчить що соняшник в сівозміні висівають на колишнє поле не раніше чим через 8-10 років. Обумовлено це тим, що часте повернення його на колишнє місце вирощування призводить до накопичення у грунті хвороб та шкідників. Вкрай небезпечно висівати соняшник на полях, де він був уражений хворобами. У цих випадках його висівають не раніше чим через 9-10 років. Норми сівозміни сільськогосподарських культур прописані у Постанові Кабінету Міністрів України № 164 від 11.02.2010 року «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах» у якій зазначено, що допустимі нормативи періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять: для соняшника - не менше ніж через сім років. Використовуючи належну на праві власності позивачеві земельну ділянку у спосіб який приводить до деградації землі і безповоротно зменшує її корисливі властивості для вирощування сільськогосподарських культур, відповідач порушує право власності позивача. За час використання земельної ділянки позивача у вказаний у договорі оренди строк у такий спосіб, який застосовує відповідач земля стане практично непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Оренду належної позивачеві землі відповідач використовує лише у цілях свого збагачення, порушуючи вимоги закону про забезпечення охорони землі. У ст. 24 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, додержання державних стандартів, норм і правил. Орендар грубо порушує визначені законом вимоги. Використовуючи земельні ділянки позивача відповідач не тільки не здійснює процеси для збереження їх родючості, але і виснажує грунт. З невеликими перервами у рік на належних позивачці земельних ділянках відповідачем вирощується соняшник, що є недопустимим у сівозмінах культур та може призвести до повної втрати родючості на належних позивачеві земельних ділянках.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 01/48 - 6628 від 16 листопада 2010 р. відділу Держкомзему у Старобешівському району вартість належної позивачу земельної ділянки розміром 7,7883 га становить 99682 гривні, а 2 відсотки від вказаної вартості становить 1993 гривні 64 коп. В той же час в 2010 році відповідач нарахував ОСОБА_1 орендну плату у розмірі лише 1574 гривні, стягнув прибутковий податок 236 гривень 10 коп.

У суду не має підстав ставити під сумнів заяву позивача про те, що заяву про державну реєстрацію договору оренди він не підписував та, що у цій заяві його підпис кимсь підроблений. В доведення цієї заяви позивач просив суд призначити почеркознавчу експертизу щоб її висновками було доведено фальсифікація його підписів, зазначених у договорах оренди земельних ділянок. Він доклав можливі для нього зусилля, щоб надати експертизі необхідні зразки його підписів. Для цього він надав всі документи з його підписами, які збереглися у нього, але експерт не вбачив за можливе проведення експертизи на підставі копій документів.

Суд також приймає у цій частині покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснили суду, що у примірниках договорів оренди землі знаходяться їх власні підписи, однак у заявах від їхнього імені про державну реєстрацію договору оренди їх підписи виконані другими особами. Виконана таким чином державна реєстрація договору оренди є порушенням вимог ст. 16 Закону України «Про дежавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач порушив також вимоги п. 43 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220 у якому вказано, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір укладається у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Як пояснив суду позивач - екземпляр договору оренди за його вимогами був вручений йому лише у 2010 року. Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснили суду, що примірники договорів оренди їм були вручені тим же відповідачем лише у 2011 році.

Оскільки дії відповідача суперечать інтересам і правам позивача як власника земельної ділянки, суд вважає необхідним розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,7883 га, який зареєстрований 27.03.2008 року у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», укладений між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь та ОСОБА_1, зобов'язати ДП «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь передати ОСОБА_1 в 10 денний строк з часу набрання рішенням чинності земельну ділянку площею 7,7883 га, яка орендується на підставі договору оренди, що зареєстрований 27.03.2008 року у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру».

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 24 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 3, 33, 35-37 Закону України «Про охорону земель», Постановою КМУ № 164 від 11.02.2010 року «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах», суд

В И Р І Ш И В:

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 7,883 га, який зареєстрований 27.03.2008 року у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру», укладений між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь та ОСОБА_1.

Зобов'язати ДП «Ілліч-Агро Донбас» ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» м. Маріуполь передати ОСОБА_1 в 10 денний строк з часу набрання рішенням чинності земельну ділянку площею 7,7883 га, яка орендується на підставі договору оренди, що зареєстрований 27.03.2008 року у Старобешівському районному відділі Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

23.07.2013