Справа № 22-5881 Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.
Категорія 34 Доповідач Санікова О.С
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Таранець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, повернення дитини до місця постійного проживання, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2007 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визначення місця проживання дитини за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, повернення дитини до місця постійного проживання відмовлено, - та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи і, зокрема на те, що суд навмисно ухилився від правової оцінки неправомірних дій відповідачки, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої ОСОБА_3; встановлення судом факту проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з відповідачкою протирічить поясненням представника органу опіки та піклування а також поясненням самої відповідачки; судом не дана правова оцінка неправомірним діям відповідачки, яка тривалий час перешкоджає його спілкуванню з дочкою, надавши переважне право виховання дитини родичам; ствердження суду про те, що ним не надані докази того, що відповідачка не створила необхідних умов для проживання і навчання дитини носить необ'єктивний характер; при винесенні рішення суд став не на захист інтересів малолітньої дитини, а на захист інтересів відповідачки; позивач посилається також на порушення судом норм процесуального права.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідачка і її представник заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 6 лютого 1998 року по 2006 рік. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2006 року. Після розірвання шлюбу мати та батько дитини проживають окремо, згоди щодо того, з
ким буде проживати малолітня дитина, не дійшли. На час розгляду справи неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю.
Судом також встановлено, що мати та батько малолітньої ОСОБА_3 добросовісно ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, піклуються здоров'ям, долею та вихованням дитини, її фізичним та психічним розвитком, дитина однаково добре ставиться до обох батьків.
Судом не встановлено, що хтось з батьків своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Відповідачка ОСОБА_2характеризується виключно позитивно, має постійне місце роботи та отримує стабільну заробітну плату; позивач ОСОБА_1 отримує пенсію.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 малолітній ОСОБА_3 створені належні умови для навчання та проживання у сім'ї батька.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідачка ОСОБА_2не створила необхідних умов для проживання та навчання дитини або грубого поводження з дитиною чи привиття їй поганих звичок.
Судом встановлено, що ОСОБА_2зверталася із заявою на ім'я керівника навчально-виховного комплексу про незаперечення віддавати її дочку ОСОБА_3 бабусі ОСОБА_4 та сестрі ОСОБА_5, проте спілкування дитини з родичами відповідачки не порушує прав дитини і грунтується на законодавстві.
Судом встановлено, що раніше рішенням суду місце проживання малолітньої ОСОБА_3 не визначалось. 7 липня 2006 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про повернення дитини. Ухвалою суду від 18 серпня 2006 року провадження по справі було закрите і прийнята відмова позивача від позову. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 9 серпня 2006 року стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2на утримання ОСОБА_3. При цьому було встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 знаходиться на утриманні матері.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з позивачем суд виходив з того, що фактів грубого поводження з дитиною з боку відповідачки, а також привиття їй поганих звичок, відсутність нагляду за дитиною не знайшли свого підтвердження. При цьому суд, виходячи із однаково добросовісного ставлення до дитини з боку батьків, керувався принципом 6 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, за яким дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації, надаючи таким чином перевагу матері. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення дитини до місця постійного проживання, суд виходив з того, що місцем постійного проживання дитини рішенням суду встановлено місце проживання за місцем проживання матері.
Такі висновки суду є правильним і грунтуються на нормах матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України при вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.1 ст.162 СК України суд має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала в тому разі, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на
підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення.
Як - вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 і ОСОБА_2перебували в зареєстрованому шлюбі з 1998 року, від якого мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2006 року шлюб між сторонами розірваний.
В період перебування у шлюбі ОСОБА_1 і ОСОБА_2разом з дочкою проживали за адресою: АДРЕСА_1.
Після розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_2разом з дочкою проживає окремо від позивача. Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10 серпня 2006 року стягнути аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2на утримання дочки ОСОБА_3 до її повноліття. Рішенням суду встановлено, що дочка ОСОБА_3 проживає з матір'ю ОСОБА_2і таким чином місцем постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_3 є місце проживання її матері. Із довідки на (а.с. 10) вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 і їх дочка ОСОБА_3 проживають і прописані за адресою: АДРЕСА_2, проте фактично вони за цією адресою не проживають. Факт постійного проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з позивачем не доведений і тому відсутня протиправна поведінка з боку відповідачки в розумінні ч.1 ст. 162 СК України.
З акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що малолітній ОСОБА_3 створені належні умови для навчання та проживання у батька.
Згідно наданих довідок ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м.Красноармійську і отримує пенсію по інвалідності третьої групи в розмірі 547 грн. 74 коп. Із наданої відділом пенсійного забезпечення УПФУ в м.Красноармійську довідки вбачається, що із пенсії ОСОБА_1 утримуються аліменті на користь ОСОБА_2; на виконанні у відділі знаходиться також виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, заборгованість по яких складає 12075 грн. Відомості про місце роботи ОСОБА_1 відсутні.
З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2вбачається, що умови проживання ОСОБА_2та її дочки ОСОБА_3 відповідають нормальним для виховання та проживання неповнолітньої. Матір'ю створені усі необхідні умови для всебічного розвитку дитини.
З матеріалів справи також вбачається, що у вихованні і догляді за неповнолітньою ОСОБА_3 приймають участь бабуся відповідачки і інші родичі, які проживають разом з відповідачкою, що не протирічить нормам сімейного законодавства. Фактів халатного відношення до виховання і аморальної поведінки з боку відповідачки і її родичів до неповнолітньої ОСОБА_3 не встановлено.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідачка ОСОБА_2має постійне місце роботи і постійний заробіток, за місцем роботи характеризується позитивно. Відповідно до медичних довідок про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 6 серпня 2003 року та 17 вересня 2007 року психіатричних протипоказань для виконання професійних обов'язків не має.
Таким чином, розглядючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання місця проживання дочки ОСОБА_3 з позивачем і повернення дитини до місця постійного проживання. Висновки суду грунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а саме ст.ст. 161, 162, 257 СК України а також Декларації прав дитини.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 515 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.