Справа № 6200                                Головуючий у 1 інстанції Марченко Л.М.

Категорія 17                                      Доповідач Лук'янова С.В.      

УХВАЛА

Іменем України

9 жовтня 2007 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Барсукової О.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2007 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Кредо" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення суми страхового відшкодування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідачів представника відповідача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Краматорського міського суду від 24 травня 2007 року і ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Він надав суду документи, які підтверджують, що 25 червня 2005 року від відшкодував ОСОБА_3 спричинену шкоду в сумі 450 грн.; цей розмір суми у відшкодування шкоди визначив сам ОСОБА_3 Суд не врахував його думку про те, що в справі є звіт спеціаліста, з яким він не згоден, оскільки дослідження проведене за фотознімками. Він подавав до суду заяву про проведення товарознавчої експертизи, але суд не взяв його до уваги. Суд неправильно застосував норми процесуального права, оскільки відповідачем є ОСОБА_3 (а.с.60).

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 і його представник підтримали доводи апеляційної скарги; відповідач ОСОБА_2 визнав апеляційну скаргу; позивач і третя особа не з'явилися в судове засідання апеляційного суду, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2007 року позов задоволений частково: з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто 763 грн. 65 коп. - сума страхового відшкодування, 140 грн. - витрати по оплаті дослідження спеціаліста, 34 грн. 5 коп. - отримання довідки ДАІ, 81 грн. - судові витрати, а всього 1018 грн. 70 коп.; у задоволенні позову до ОСОБА_2 відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що винною особою у пошкодженні застрахованого транспортного засобу ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 2103 держномер НОМЕР_1 на відповідній правовій підставі; цей відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння ДТП.

Тому суд прийшов до висновку, що, хоча вказаний автомобіль належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, на підставі ч.2 ст.1187 ЦК України відшкодування шкоди покладається на відповідача ОСОБА_1.

На підставі договору страхування позивач виплатив застрахованій особі страхове відшкодування в сумі 763 грн. 65 коп., розмір якого обґрунтовується висновками спеціаліста-товарознавця і умовами договору страхування.

Позивач поніс витрати на проведення дослідження та отримання необхідної документації на суму 140грн. і 34 грн. 5 коп.; ці суми, а також судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1.

Суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову до ОСОБА_2 слід відмовити через необґрунтованість (а.с.46).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Відповідно ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи підтверджують, що 7 липня 2004 року строком на 24 місяці між третьою особою і позивачем у відповідності до вимог Закону України „Про страхування" (далі Закон), який був чинним на час укладення договору, укладений договір страхування наземного транспорту (а.с. 19-22).

24 червня 2005 року між транспортними засобами під керуванням третьої особи і відповідача ОСОБА_1. з вини останнього сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої був пошкоджений транспортний засіб третьої особи (а.с. 17, 13). Цю обставину не заперечує і відповідач ОСОБА_1

У відповідності до вимог Закону і у виконання вимог договору страхування позивач виплатив третій особі 763 грн. 65 коп. (а.с. 12). Ця сума визначена на підставі звіту спеціаліста-товарознавця і у відповідності до вимог договору страхування від 7 липня 2004 року (а.с.6-11, 19-22) і Закону. Звіт про визначення матеріальної шкоди складений судовим експертом, який має спеціальність „визначення вартості автомототранспорту, розміру завданого збитку власнику транспортного засобу", відповідне свідоцтво Міністерства юстиції і зареєстрований в Реєстрі атестованих судових експертів. В судовому засіданні апеляційного суду апелянт і його представник не виявили бажання заявити клопотання про проведення експертизи для визначення вартості ремонтно-відновлюваних робіт пошкодженого автомобіля, відмовилися від виклику в судове засідання експерта, який склав звіт. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновок спеціаліста, на підставі якого визначалася сума страхового відшкодування третій особі і сума зазначеного позову, є належним доказом у справі. Тому апеляційний суд не бере до уваги довід апеляційної скарги про те, що звіт спеціаліста не є належним доказом у справі і що суд першої інстанції не врахував клопотання апелянта про призначення експертизи.

Згідно ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідної за завдані збитки. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, відповідно вимогам ч.1 ст. 1191 ЦК України має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Довід апеляції про те, що апелянт після ДТП сплатив 450 грн. третій особі у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля останньої, не є підставою для відмови у задоволенні позову через наступне. Позивач у виконання вимог договору страхування був зобов'язаний відшкодувати третій особі спричинену шкоду, а після її відшкодування у відповідності до вимог закону мав право зворотної вимоги і використав це право шляхом пред'явлення зазначеного позову безпосередньо до винної особи, тобто апелянта. Позивач не мав законних підстав для врахування сплаченої апелянтом третій особі суми, а апелянт не позбавлений права звернутися в суд з відповідним позовом до третьої особи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції, є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1. відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 24 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.