Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Швеця В.А.,

суддів Пойди М.Ф., Квасневської Н.Д.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 16 серпня 2013 року касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 лютого 2013 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2013 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що він, 01 вересня 2012 року, о 22 годині 30 хвилин, в м. Херсоні по вул. Миру, діючи на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно заподіяв ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі представник потерпілої ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону при встановленні фактичних обставин кримінального провадження. Також не погоджується з тлумаченням судами положень ст. 88 КПК України на користь обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі представник потерпілої не погоджується з виправданням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, посилаючись, при цьому, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 438 КПК України до компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст. 411 КПК України, а саме невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_3 обвинувачувався в умисному заподіянні ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

З судових рішень вбачається, що суди, належним чином оцінивши представлені та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_1 свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також висновок експертизи від 28.01.2013 та акт судово-медичного освідування від 07.09.2012 року, дійшли обґрунтованого висновку про те, що участь обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не доведена, в зв'язку з чим за наведеним обвинуваченням його слід виправдати.

З цими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що у касаційній скарзі не наведено обставин, передбачених ст. 412 КПК України, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законний та обґрунтований вирок, тим більше, що суд з достатньою повнотою дослідив матеріали справи, які стосуються об'єму обвинувачення ОСОБА_3

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи представника потерпілої, за своїм змістом аналогічні доводам її апеляції і на них надано обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і з наведеними в ній висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Що стосується посилань у скарзі про неправильне тлумаченням, на думку представника потерпілої, судами положень ст. 88 КПК України на користь обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх безпідставними та погоджується з наведеним у вироку та ухвалі щодо цього вироку висновком судів про те, що відповідно до ст. 88 КПК України докази, які стосуються судимостей обвинуваченого, що не є предметом цього кримінального провадження є недопустимими на підтвердження винуватості у вчиненні злочину.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та вважає, що у відкритті провадження за її касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 428 України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 18 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2013 року щодо ОСОБА_3.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. Швець М.Ф. Пойда Н.Д. Квасневська