ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2006 р.                                                                                  м.Рівне                              

             дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                       місце прийняття

10:15 год.                                                                                                            Справа №  18/72

  час прийняття постанови                                                                                                                            номер справи

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Юрчука М.І. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Крейбух О.Г.

За участю представників сторін:  

від позивача  :  представник Шевчук С.М., юрисконсульт довіреність № 01-03/2005  від 01.03.05 р.  

від відповідача : представник ГДПІ юрид.відділу Оніщук В.П.     довіреність № 4276/10-32  від 22.05.06 р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закрите акціонерне товариство "Рівне-Борошно"    

до відповідача Державна податкова інспекція в місті Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року щодо нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року щодо нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн.

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві. Звернув увагу суду, що предметом спору є повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року.  Відповідно до вимог КАСУ просить визнати його нечинним у частині нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на адміністративний позов.

 

Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою. Нових доказів позивач суду не надавав.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ. Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "20" листопада 2006 р. оголошувалась перерва  для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

 Працівниками податкового органу - Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції проведено  планову документальну перевірку з питань дотримання податкового та валютного законодавства відповідачем.  

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог статей 11, 12 Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", про що складено акт  від 31 серпня 2004 р..

Акт перевірки представник(ки) підписали  з запереченнями.

Податковим органом 31 серпня 2004 р. на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення  за №№ 0000502342/0 до позивача  на суму 52120грн. 00коп.

В порядку, визначеному п.5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивач рішення податкового органу оскаржував.

Рішеннями податкових органів (Дубенська ОДПІ, ДПА в Рівненській області, ДПА України) податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 52120грн.00коп. залишене без змін.

Винесено податкове повідомлення-рішення 29.03.05р. за № 0000502342/3.

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 29.03.05р. за № 0000502342/3.було предметом судового розгляду. Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.07.05р. позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.05 в частині визначення податкового зобов"язання по податку на додану вартість в сумі 29250грн.00 коп. в т.ч. донарахованого основного платежу в сумі 19500 грн.00 коп та штрафних санкцій в сумі 9750 грн.00 коп.з моменту його прийнятття. В решті позову позивачу відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.05р. рішення господарського суду Рівненської області від 21.07.05р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.06р. рішення господарського суду Рівненської області від 21 липня 2005 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2005 року скасована в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.05 р. щодо нарахування штрафних санкцій в сумі 22870 грн. і справа в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті судове рішення залишено без змін.

Ухвалою суду від 25.09.06р. відкрито провадження у справі щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року щодо нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн.

Оскаржуючи податкове повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року в частині нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн. до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, позивач звертає увагу суду, що податковим органом в цій частині воно винесено без достатніх підстав, без дослідження усіх обставин у справі.

Дослідивши усі обставини справи, рішення господарського суду Рівненської області від 21 липня 2005 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2005 року, враховуючи вимоги, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.08.06р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року про нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до пп.7.5.1 п. 7.5, п.п 7.2.6 п.7.2   ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податків має право  на віднесення сум, сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту саме по даті першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому Закон визначив, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

З  акту перевірки (стр.12, 13) вбачається, що  податковий орган відобразив, що у позивача на момент перевірки були наявні податкові накладні та платіжні доручення  про сплату позивачем коштів постачальникам (ЗАТ „Транс-Кор”, ТОВ „Хлібодар”, ТОВ СГП „Прогрес”, ВАТ „Хорольський механічний завод”) в якості попередньої оплати за товар, чим підтвердив факт настання для платника податків першої події, яка з огляду на пп.7.5.1 та пп.7.2.6 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” вказує на те, що платник податків має право та підстави на віднесення сум, сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту саме по даті першої події.

Стосовно ж доводів податкового органу про формування податкового кредиту лише на дату  отримання товарів, то вони є необгрунтованими, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” не містить норм, які обмежували б право платника податку на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту (по даті здійснення першої події - списання коштів з банківського рахунку платника) в залежності від того чи отриманий платником податку товар (послуги) за які проведено оплату в цьому ж звітному періоді.

Що ж до підпункту  7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” на який посилається позивач, то вказаний підпункт не регулює питання визначення дати, на яку у платника податків виникає право  на віднесення сум  сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту.

     Вказане питання регулюється виключно нормами п. 7.5.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Суть застосування  п.7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” полягає в тому, що законодавець обмежив  право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ за  товари (роботи, послуги), що не пов’язані з виробничою діяльністю підприємства та відповідно з валовими витратами.

     В даному ж випадку основним видом діяльності позивача є борошномельна та круп’яна промисловість, що підтверджено залученими до матеріалів справи статутними документами та статистичною довідкою позивача, а тому придбаваємі у вищевказаних постачальників товарно-матеріальні цінності (пшениця, обладнання) у відповідності  до п.5.1, п.5.2.1 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” пов’язані з виробничою діяльністю позивача, а відповідно  вартість таких товарів (робіт, послуг) відноситься до складу валових витрат підприємства та основних фондів, що підлягають амортизації, а  сума сплаченого за ці товари ПДВ відноситься до складу податкового кредиту. Не віднесення позивачем до валових витрат вартості  придбаних товарів, обладнання у звітному періоді їх придбання не позбавляє позивача здійснити таке віднесення в майбутньому, оскільки Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” дозволяє таке включення протягом 1095 календарних днів.

     Підпунктом  4.2.2 б)  п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі по тексту судової постанови Закон-2181) та ст. 2 Закону “Про державну податкову службу в Україні” на податковий   орган  покладено  обов”язок правильно встановити об”єкт оподаткування  та врахувати під час перевірки,  як суми  занижених  так і суми завищених  податкових зобов”язань, валових витрат. З огляду на вказане податковий орган  виявивши, що платник податків не відніс до валових витрат вартість придбаваємого товару (пшениця обладнання), чим занизив їх розмір, зобов”язаний був включити вартість товару до складу валових витрат, а  не відсторновувати правомірно сформований платником податків  податковий кредит.

   Крім того, в підтвердження свого права на формування податкового кредиту по даті здійснення першої події (списання коштів в оплату товарів) позивачем надано до матеріалів судової справи податкові накладні, платіжні доручення, накладні на отримання товару та листи від  постачальників (ЗАТ „Транс-Кор”, ТОВ „Хлібодар”, ТОВ СГП „Прогрес”, ВАТ „Хорольський механічний завод”) № 07/юр від 07.10.2005року,№ 236 від 06.10.2005року, №997 від 06.10.2005року,  № 2572 від 12.10.2005року у відповідності до яких постачальники підтверджують включення отриманої від позивача суми ПДВ у складі ціни за товар, обладнання до складу податкового зобов”язання звітного періоду  та відображення їх в книзі обліку продажу товарів і  в декларації.

          Що ж до нарахованої штрафної санкції за оскаржуваним рішенням, то пункт 1.5 ст.1,  п. 17.1 та 17.1.3 ст. 17  Закону-2181 передбачає, що штрафна  санкція може бути нарахована платнику податків лише від суми донарахованого податку та виключно за порушення платником податків норм  податкового законодавства.

В даному ж випадку податковим органом не було донараховано податку по вказаним господарським операціям, а позивачем не було порушено норм закону при визначенні податкового кредиту, а тому застосування  до платника податків штрафних санкцій   в розмірі 22870,00грн. є  неправомірним.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000502342/3 від 29.03.2005 року щодо нарахування  штрафних санкцій в розмірі 22870,00 грн. підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Податкове повідомлення-рішення, яке виніс податковий орган –Рівненська об'єднана державна податкова інспекція від 29.03.05р. за №0000502342/3 - визнати нечинним у частині нарахування та стягнення штрафних санкцій 22870грн00коп. у повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити на користь Закрите акціонерне товариство "Рівне-Борошно" (вул. Біла 35,Рівне,33000, код ЄДРПОУ 31435947) з державного бюджету України витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 3 грн. 40 коп.  Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

Суддя                                                        М.І.Юрчук  

   Повний текст постанови підписано "11" грудня 2006 р.