У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

 

головуючого	Селівона О.Ф.,
суддів	Пивовара В.Ф., Скотаря А.М.,
за участю прокурора	Волошиної Т.Г.,
захисника і засуджених	ОСОБА_1                              ОСОБА_2                             ОСОБА_4                          та ОСОБА_3

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 23 жовтня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3 і захисників ОСОБА_5. та ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2008 року, яким

 

                                                             ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця смт. Велика Лепетиха Великолепетихінського району Херсонської області, раніше не судимого,

 

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця с. Миколаївка Великолепетихін-

ського району Херсонської області, раніше не судимого,

                                           та

                                                             ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженця м. Кремінна Луганської області, раніше не судимого,

визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, з призначенням кожному з них покарання:

 

-    за ч. 4 ст. 187 КК України - 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю кожного з них;

-    за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю кожного з них.

 

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3. остаточно призначено по 13 років позбавлення волі кожному з конфіскацією всього майна, яке є власністю кожного з них.

 

         Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

 

         Згідно з вироком ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3  визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

8 листопада 2007 року, приблизно о 17 год., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийшли до знайомого ОСОБА_6 у його АДРЕСА_1, де разом вживали спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вступили між собою у змову про розбійний напад на ОСОБА_6 та його умисне вбивство з корисливих мотивів з метою заволодіння його телевізором.

 

Далі на реалізацію свого спільного умислу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по черзі стали наносити численні удари ногами у голову, грудну клітку та живіт ОСОБА_6, який лежав на підлозі, внаслідок чого він отримав закриту тупу травму грудної клітки з численними переломами ребер з пошкодженням плеври, переломом грудини лівостороннім гемотораксом (180 мл), забиттям тканини лівої легені, крововиливами у середостіння під зовнішню оболонку серця і під плевру легенів, що ускладнилася розвитком травматичного шоку, від яких потерпілий помер на місці.

 

Після того, як ОСОБА_6 припинив подавати ознаки життя, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заволоділи телевізором «Електрон» вартістю 200 грн. та залишили місце злочину.

 

         У касаційних скаргах:

 

засуджений ОСОБА_2 зазначає, що досудове слідство у справі проведено однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, дійсні обставини справи та його участі у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому не з'ясовано, його винуватість не доведено, а покарання призначено без урахування даних про його особу та обставин, які пом'якшують покарання, і воно є занадто суворим. Просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Також посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, але свої доводи в цій частині не конкретизує;

 

захисник ОСОБА_5 просить вирок щодо засудженого ОСОБА_2. змінити, перекваліфікувати його дії з п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК України, а за ч. 4 ст. 187 цього Кодексу - виправдати. Мотивує тим, що ОСОБА_2 не мав умислу на позбавлення життя потерпілого і не вступав у змову про розбійний напад на нього з метою заволодіння його майном, хоча і брав участь у побитті ОСОБА_6, а стосовно заволодіння його майном, він лише допоміг ОСОБА_4. поставити телевізор на підвіконня, але заволодів ним ОСОБА_4 самостійно. Вважає, що винуватість ОСОБА_2. у вчинені інкримінованих йому злочинів не доведена, а покарання йому призначено занадто суворе без урахування даних про його особу і усіх обставин, які пом'якшують покарання;

 

засуджений ОСОБА_3, посилаючись на неповноту, однобічність та упередженість досудового і судового слідства у справі, а також на порушення його права на захист, просить вирок щодо нього змінити в частині призначеного йому покарання і застосувати ст. 69 КК України. Вважає, що судом не були з'ясовані всі дійсні обставини справи, що вплинуло на визначення йому міри покарання;

 

засуджений ОСОБА_4 і в його інтересах захисник ОСОБА_1 зазначають, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, однобічно і упереджено з порушенням права ОСОБА_4на захист та на ознайомлення з матеріалами справи у повному обсязі в порядку ст. 218 КПК України, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а винність ОСОБА_4у вчиненні злочинів, за які його засуджено, не доведено. Вважають, що судом не встановлено роль кожного із засуджених у вчиненні злочину. Стверджують, що ОСОБА_4 наніс лише декілька ударів ОСОБА_6 і забрав його телевізор, а тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, останньому заподіяли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, об'єднані спільним умислом на позбавлення його життя, про який ОСОБА_4 обізнаний не був. Тому просять за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_4виправдати і перекваліфікувати його дії з ч. 4    ст. 187 на ч. 2 ст. 186 цього Кодексу, призначивши покарання в межах санкції цієї статті.

 

У запереченнях на касаційні скарги засудженого ОСОБА_4та в його інтересах захисника ОСОБА_1 засуджений ОСОБА_2 зазначає, що їх доводи є надуманими, а виклад ними фактичних обставин вчинених щодо ОСОБА_6 злочинів не відповідає дійсності.

 

         Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_1 і засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

Винність ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою і яким суд надав належну оцінку.

 

Так, під час розгляду справи в суді ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнаючи себе винними частково, не заперечували факту побиття ними потерпілого ОСОБА_6 При цьому вони дали аналогічні показання про те, що першим удар ліктем в область голови ОСОБА_6 наніс ОСОБА_4, від чого потерпілий упав зі стільця, а ОСОБА_4 наніс йому кілька ударів в область грудної клітки, після чого до ОСОБА_6, який вже лежав на підлозі, підбіг ОСОБА_2 і також наніс ногами декілька ударів в область грудної клітки, а потім ОСОБА_3, відштовхнувши ОСОБА_4та ОСОБА_2. в різні боки, став наносити удари ногою по тілу ОСОБА_6 Також з показань засуджених в суді убачається, що в той момент, коли ОСОБА_3 наносив удари ОСОБА_6, ОСОБА_4 за допомогою ОСОБА_2. виносив з квартири потерпілого телевізор. Після того, як засуджені залишили квартиру ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повернулися туди на деякий час, а потім разом із ОСОБА_4., який чекав на них на вулиці, перевезли телевізор у гуртожиток, де усі троє проживали. При цьому ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заперечували існування між ними змови про розбійний напад на потерпілого ОСОБА_6 з метою заволодіння його телевізором та умислу на його вбивство з корисливих мотивів, а також намагалися зменшити кожен свою роль у вчиненні цих злочинів.

 

Такою ж є позиція засуджених та захисників, висловлена в їх касаційних скаргах.

 

Проте, згідно з показаннями ОСОБА_4, даними ним під час досудового слідства, в тому числі за участю захисника, які він підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події та на очних ставках з ОСОБА_3. та ОСОБА_2, він запропонував останнім заволодіти телевізором ОСОБА_6, на що вони погодились. Далі, коли він наносив удари ногами по тілу потерпілого, у нього відклеїлись підошви на кросівках.

 

З даних протоколу огляду кросівок, вилучених у ОСОБА_4, убачається, що вони мають пошкодження у своїх передніх частинах у виді відставання підошви від верхніх частин в області носків, що говорить про нанесення ним не одного, а численних ударів значної сили по тілу потерпілого.

 

Аналогічними з цього приводу є показання під час досудового слідства ОСОБА_3, в тому числі дані за участю захисника, які він підтвердив  при відтворенні обстановки та обставин події та на очних ставках з ОСОБА_4. та ОСОБА_2 При цьому розповів, що ОСОБА_4 наніс не один, а численні удари ногою ОСОБА_6, від чого у нього відклеїлись підошви на кросівках, а коли вони залишили квартиру потерпілого, ОСОБА_2 запропонував повернутися туди, щоб пересвідчитись, чи той ще живий, бо в такому разі може їх видати. Тоді вони вдвох повернулися на місце події, де ОСОБА_2 стрибнув ногами на тіло потерпілого і наніс йому декілька ударів по голові.

 

ОСОБА_2, будучи допитаним під час досудового слідства, в тому числі за участю захисника, а також при відтворенні обстановки та обставин події та на очних ставках з ОСОБА_4. та ОСОБА_3. підтвердив, що дійсно повертався з останнім у квартиру потерпілого, якому наніс декілька ударів ногою в область голови.

 

В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не змогли пояснити причину, з якої змінили свої попередні показання, дані ними під час досудового слідства, а слідчий Захаров Б.О. з цього приводу показав, що вони давали їх добровільно, підтверджували під час відтворення обстановки і обставин поді та на очних ставках один з одним, при цьому будь-яких недозволених методів слідства до них не застосовувалось, що було підтверджено в суді самими засудженими.

 

За таких обставин суд вірно оцінив зміну показань ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3 як спробу приховати спільний умисел і змову про розбійний напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння його телевізором та вбивство потерпілого з корисливих мотивів.

 

Таким чином, у своїх показаннях під час досудового слідства та в суді засуджені викривають один одного у вчиненні злочинів щодо потерпілого ОСОБА_6

 

З даних висновку судово-медичної експертизи убачається, що на тілі трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження в області грудної клітки з численними переломами ребер, численні синці і садна обличчя, синці підборідної області ліворуч, обох вушних раковин, тильної поверхні лівої кисті, передньої поверхні обох гомілок, крововиливи у м'які тканини голови, обличчя, лівої половини шиї, під м'які мозкові оболонки, багатоосколковий перелом кісток носа, перелом лівого ріжка під'язикової кістки, які є прижиттєвими, тяжкими, небезпечними для життя. Причиною смерті ОСОБА_6 виявилась закрита тупа травма грудної клітки з численними переломами ребер з пошкодженням плеври, переломом грудини, лівостороннім гемотораксом (180 мл), забиттям тканини лівої легені, крововиливами у середостіння під зовнішню оболонку серця і під плевру легенів, що ускладнилася розвитком травматичного шоку.

 

За показаннями в суді судово-медичного експерта Курча А.М. під час розтину трупа ОСОБА_6 на його тілі було виявлено численні тілесні ушкодження в області голови і грудної клітки з переломами ребер. Усі тілесні ушкодження зажиттєві, удари наносились зі значною силою в область розташування життєво важливих органів і є несумісними із життям. Усього потерпілому нанесено не менше 10-12 ударів в область грудей, можливо більше, і не менше 8 ударів в область голови. Смерть потерпілого була неминучою навіть у разі своєчасного надання медичної допомоги.

 

Проаналізувавши ці та інші докази у справі, надавши їм оцінку у сукупності, суд дійшов правильного висновку про те, що узгоджений та цілеспрямований характер дій засуджених, які по черзі зі значною силою нанесли численні удари ногами ОСОБА_6 в область розташування життєво важливих органів, заподіяли тілесні ушкодження, несумісні із життям, та заволоділи його майном, свідчать про існування між ними попередньої змови та єдиного умислу на позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів.

 

Дії ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

 

При призначенні покарання кожному із засуджених суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу кожного з них та конкретні обставини справи. Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3. покарання і застосування ст. 69 КК України не вбачається.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановленого у даній справі вироку апеляційного суду, не встановлено.

 

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_3 на порушення під час досудового слідства його права на захист є необґрунтованими. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3. як підозрюваному та обвинуваченому роз'яснювались його процесуальні права, в тому числі й право мати захисника, проте він відмовився від допомоги останнього і виявив бажання здійснювати захист своїх інтересів протягом досудового слідства самостійно. Кримінальну справу щодо ОСОБА_3 було порушено за ч. 2 ст. 121 КК України. Оскільки згідно з вимогами ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства у справах зазначеної категорії не є обов'язковою, відмову ОСОБА_3 від участі у справі захисника було прийнято. Після порушення щодо ОСОБА_3 кримінальної справи за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді довічного позбавлення волі і при розслідуванні якої участь захисника є обов'язковою, ОСОБА_3. постановою органу досудового слідства було призначено захисника - адвоката ОСОБА_7, який також здійснював захист його інтересів під час розгляду справи в суді.

Так само після роз'яснення ОСОБА_4. його процесуальних прав як підозрюваному органом досудового слідства було прийнято його відмову від участі у справі захисника, оскільки він не побажав скористатися допомогою такого. Згодом для захисту інтересів ОСОБА_4під час досудового слідства було допущено захисника - адвоката ОСОБА_1, з якою мати ОСОБА_4уклала відповідну угоду. Отже, твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_4та в його інтересах захисника ОСОБА_1 про порушення під час досудового слідства права ОСОБА_4на захист є безпідставними.

 

Стосовно доводів у скаргах ОСОБА_4та захисника ОСОБА_1 щодо обмеження їх права на ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 218 КПК України та порушення вимог цієї статті щодо належного оформлення матеріалів, які пред'являються для ознайомлення, то з протоколу цієї слідчої дії убачається, що жодних зауважень з цього приводу від ОСОБА_4та його захисника під час ознайомлення не надійшло. Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи до початку її розгляду в суді ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_1 за даними протоколу судового засідання не заявляли.

 

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів  

у х в а л и л а :

 

         касаційні скарги засуджених ОСОБА_2., ОСОБА_4та ОСОБА_3 і захисників ОСОБА_5. та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_2,ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - без зміни.

 

 

Судді:

 

Селівон О.Ф.                                Пивовар В.Ф.                              Скотарь А.М.